06 вересня 2024 р.Справа № 215/5114/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
встановлення відсутності компетенції (повноважень) установи Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області при отриманні заяви від 25.06.2024 року вх.11410 створюючи штучні перешкоди для вирішення питання несумісності при не підкоренні суддею ОСОБА_2 вимогам ст. 248 КАС України та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського врядування.
До позовної заяви позивач додав копію заяви від 25.06.2024 року вх.11410, яка адресована до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 215/3279/24 та у якій вказано про невиконання суддею Камбул М.О. вимог ст. 248 КАС України під час виготовлення ухвали суду від 22.05.2024 року у справі № 215/3279/24, оскільки не є зрозумілим, які вимоги розглядав суддя; також позивач просить повідомити Вищу Раду Правосуддя про не підкорення судді Камбул М.О. вимогам ст. 248 КАС України та зазначити вимоги, які розглядав суддя для оскарження ухвали суду.
З тексту позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що позивач фактично не погоджується з діями судді під час розгляду справи № 215/3279/24 та не погоджується з ухвалою суду від 22.05.2024 року у справі № 215/3279/24, вказуючи що вона не відповідає вимогам ст. 248 КАС України; просить надати копію вказаної ухвали суду для можливості її оскарження.
Згідно вимог п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.06.2009 року "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
У пункті 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" вказано про те, що відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів", у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Тобто дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.
У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
За вказаних обставин суддя під час здійснення правосуддя не здійснює владні управлінські дії, а тому спір не підлягає вирішенню адміністративними судами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18) вказує, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду, які стосується вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Оскільки ст. 248 КАС України встановлені вимоги до змісту ухвали суду, то позивач фактично оскаржує дій суду, які стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій.
Отже, дії, які, на думку позивача, протиправно не здійснив відповідач, охоплюються передбаченими КАС України процесуальними діями під час виготовлення ухвали суду.
При цьому дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 (провадження №11-1257апп18), спір, у якому особа, яка не є суб'єктом владних повноважень, заявляє вимоги про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, не є компетенційним, тому не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства.
Позивач не є суб'єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача, а тому саме собою визнання відсутності у відповдіача компетенції не відновить прав позивача, тобто не призведе до реального й ефективного захисту прав позивача.
За змістом положень КАС України під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився в його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Оскільки здійснення суддею (судом) процесуальних функцій, пов'язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду, то суд не зазначає суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 звернула увагу, що компетенційними є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Суд зазначає, що у даній справі, позивач не є суб'єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.07.2024 року у справі № 215/2914/24.
Керуючись ст. 170, 256 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення відсутності компетенції (повноважень).
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.В. Златін