4 вересня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.08.2024 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнська Миколаївської області, громадянина України, раніше судимого: 14.06.2002 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 29.01.2003 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі; 05.03.2008 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч. 4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 20.07.2015 року звільнений по відбуттю покарання,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.10. 2024 року включно.
Учасники судового провадження:
обвинувачений: ОСОБА_5
захисник: ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції )
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою. Обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16.10.2024 року включно.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необгрунтованою.
Зазначає, що зазначені в клопотанні ризики є неіснуючими, він близько двох років з'являвся за викликом до суду, не впливав на хід судового розгляду, має міцні соціальні зв'язки.
Вважає, що наявна можливість застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
На розгляді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 12020150000000321 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Судом встановлено, що ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23.10.2023 обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.12.2023 включно. В подальшому строк тримання під вартою обвинуваченого було неодноразово продовжено. Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12.06.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.08.2024 року включно, але судове провадження у даному кримінальному провадженні не закінчено.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_5 , раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду та та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , тому наразі запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою не видається за можливе, оскільки судовий розгляд продовжується.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Южноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 12020150000000321 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 . Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд, пославшись на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, немає легальних джерел доходу, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, а отже з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, обвинувачений може переховуватись від суду.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Також наявним є ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення, з огляду на відомості про особу обвинуваченого, який не працює, раніше систематично вдавався до вчинення злочинних дій в сфері незаконного обігу наркотичних засобів з метою отримання незаконного прибутку. Окрім того, у кримінальному провадженні №12023152120000216 ОСОБА_5 29.06.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України.
Вищенаведене в сукупності вказує на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризиків переховування обвинуваченим від суду та ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Тому не є слушними доводи обвинуваченого, щодо відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого ОСОБА_5 обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, як того просить апелянт.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не є доцільним, оскільки наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків та постійного місця проживання не є тими визначальними обставинами, які б давали можливість обрати останньому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою і суттєво не впливає на існуючі ризики.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.08.2024 року, якою стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: