4 вересня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.08.2024 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
- застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 21 жовтня 2024 року
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_5
підозрюваний: ОСОБА_6
захисник: ОСОБА_7
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло з 17 години до 06 години наступного дня за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 21 жовтня 2024 включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
На думку прокурора, враховуючі наявність встановлених на досудовому слідстві ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який інший запобіжний захід не здатний запобігти наявним ризикам.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 слідчим суддею встановлені наступні обставини.
У провадженні СВ ВП №2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, керуючись корисливим мотивом, всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконно придбав у невстановленому місці та у невстановленої особи, наркотичні речовини, точну масу в ході досудового розслідування не встановлено. У подальшому, 21.08.2024, о 17:55, з метою перевірки документів працівниками поліції поблизу будинку АДРЕСА_2 зупинено ОСОБА_6 та в ході проведення особистого обшуку останнього виявлено 62 згортки із наркотичною речовиною («закладки»), які останній незаконно зберігав при собі, з метою подальшого збуту на території м. Миколаєва.
22.08.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого частково, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, але дійшов висновку, що встановленим ризикам можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, в даному випадку - у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, розглянувши апеляційну скаргу в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для обмеження особи в пересуванні має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 181, 194 КПК України.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч.3 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та п.2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 та ч.6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно до матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, яке є тяжким, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вимог закону та зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого. При цьому, врахувавши відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, має джерела існування, а саме живе з домашнього господарства, хворіє ВІЛом та гепатитом, перебуває на відповідних обліках за місцем проживання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявність цих обставин зменшує вірогідність настання вказаних у клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Посилання прокурора на тяжкість кримінального правопорушення, як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неприйнятними, оскільки сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути підставою для застосування до підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з сукупності заявлених ризиків.
Колегія суддів вважає вірним висновок слідчого судді, що в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м'який запобіжний захід, а саме такий, як домашній арешт, не здатний запобігти наявним ризикам у цьому кримінальному провадженні. Не доведено і в судовому засіданні апеляційного суду необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом оцінено репутацію підозрюваного, враховано фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється та вірно застосовано саме такий запобіжний захід, як домашній арешт. Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, та вважає, що саме цей запобіжний захід, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними.
Апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.08.2024 року, щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: