Ухвала від 31.08.2024 по справі 344/16029/24

Справа № 344/16029/24

Провадження № 1-кс/344/6450/24

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР за № 12024091010002325 від 29.08.2024 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором та в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання вказано про те, що ОСОБА_5 будучи громадянином України та проживаючи на території України, є обізнаним, про те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На початку серпня 2024 року, невстановлена особа, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, через месенджер «Telegram» зв'язалася із ОСОБА_5 та запропонувала за грошову нагороду вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме вчинити підпал транспортних засобів належних Збройним силам України у АДРЕСА_1 , в період дії Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Погодившись на вказану пропозицію, ОСОБА_5 з метою реалізації свого протиправного умислу почав підшукувати на території міста Івано-Франківська транспортні засоби належні Збройним силам України.

29 серпня 2024 року, приблизно о 02 год, перебуваючи по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 побачив неподалік будинку № 3 припаркований автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору із наклейками піксель, який перебуває у правомірному користуванні ОСОБА_7 , який є волонтером БО «Франко-Опір» та головою благодійного фонду «Допомагаємо Україні разом».

В подальшому ОСОБА_5 повернувся по місцю свого проживання, де взяв пляшку, заздалегідь заготовленої, запальної суміші, після чого направився до місця знаходження автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Того ж дня, приблизно о 04 год 20 хв, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_1 , продовжуючи реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою невстановленою досудовим розслідуванням особою, підійшов до автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 та вилив, запальну суміш, яку він приніс із собою для вчинення злочину, на вітрове скло зазначеного транспортного засобу, підпалив її внаслідок чого сталася пожежа, що створило перешкоду законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_5 здійснив відеофіксацію своїх протиправних дій, та покинули місце вчинення злочину.

В подальшому ОСОБА_5 надіслав відеофайли на яких зафіксованого його протиправну діяльність невстановленій досудовим розслідуванням особі, за що отримав від останньої грошові кошти.

Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , на початку серпня 2024 року, з метою здійснення протиправної діяльності направленої на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме вчинити підпал автомобілів належних Збройним силам України, в період дії Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», маючи протиправний намір, спрямований на умисне знищення або пошкодження майна, належного військовослужбовцям, із корисливих мотивів, заздалегідь придбав нафтопродукт не встановленого походження.

В подальшому реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 почав переміщатися м. Івано-Франківськ підшукуючи автомобілі, які за зовнішніми ознаками можуть належати військовим особам з метою їх подальшого підпалу.

29 серпня 2024 року, приблизно о 02 год, перебуваючи по АДРЕСА_1 , побачив неподалік будинку № 3 припаркований автомобіль марки «Volkswagen Transporter», номер кузова - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору із наклейками піксель, який перебуває у правомірному користуванні ОСОБА_7 , який є волонтером БО «Франко-Опір» та головою благодійного фонду «Допомагаємо Україні разом».

В подальшому ОСОБА_5 повернувся по місцю свого проживання, де взяв пляшку, заздалегідь заготовленої, запальної суміші, після чого направився до місця знаходження автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Того ж дня, приблизно о 04 год 20 хв, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_1 , продовжуючи реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_5 діючи умисно, із хуліганських спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, підійшов до автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 та вилив, запальну суміш, яку приніс із собою для вчинення злочину, на вітрове скло зазначеного транспортного засобу, в результаті чого відбулось займання автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_8 було спричинено матеріальну шкоду.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах у невстановленому місці та у невстановлений час, діючи умисно, незаконно придбав предмет зовні схожий на пістолет із маркуванням НОМЕР_3 та предмети, зовні схожі на патрони із маркуванням на денці «38 88».

Після цього останній, всупереч «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, зі змінами та доповненнями, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, бажаючи незаконно володіти та користуватись ними, незаконно зберігав зазначені предмети.

В період часу 23 год 15 хв 29.08.2024 по 02 год 13 хв 30.08.2024, працівниками Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області було проведено огляд місця події, а саме приміщення квартири АДРЕСА_2 , по місцю проживання ОСОБА_9 , за участю ОСОБА_5 , в ході якого було вилучено предмет зовні схожий на пістолет із маркуванням НОМЕР_3 , який згідно з висновку експерта, від 30.08.2024 є нарізною самозарядною вогнепальною зброєю - 9- мм самозарядним пістолетом Макарова, № НОМЕР_3 промислового виробництва, випуску 1984 року, пістолет перебуває у справному стані та придатний для стрільби 9-мм патронами ПМ (9х18 мм), ознаки втручання в конструкції відсутні, у магазині якого знаходились шість предметів, зовні схожими на патрони із маркуванням на денці «38 88», які згідно висновку експерта від 30.08.2024, є 9-мм військовими боєприпасами промислового виробництва ( ОСОБА_10 патронний завод, 1987 рік випуску). Дані боєприпаси є 9 мм пістолетними патронами до пістолета Макарова (ПМ) та призначені до нарізної вогнепальної автоматичної та самозарядної зброї. Патрони справні та придатні до стрільби.

30 серпня 2024 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та в подальшому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Івано-Франківська, житель та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , українець громадянин України, непрацюючий, раніше судимомий: 05.03.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ст.70, КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 08.08.2024 обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України, щодо ОСОБА_5 направлено на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Підозра ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, що містяться у протоколах: огляду місця події, показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , висновком балістичної експертизи та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за який передбачено покарання у виді позбавлення волі та усвідомлює неминучість покарання за його вчинення.

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 в минулому притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, немає постійного джерела прибутку, немає стійких соціальних зв'язків. Будучи раніше судимим за умисні кримінальні правопорушення, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, незважаючи на те, що на теперішній час, щодо нього, на розгляді Івано-Франківського міського суду перебувають обвинувальні акти за ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_5 на шлях виправлення та перевиховання не став, не зробив правильних висновків, а повторно вчинив нові умисні злочини.

Враховуючи вищенаведене, репутацію підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є недостатнім, для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, сторона обвинувачення, що застосування менш суворого запобіжного заходу не може запобігти вказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком та не визначати розмір застави з огляду на обставини висунутої підозри та особу підозрюваного.

Слідчий клопотання підтримав, просив задоволити.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що підозрюваний наміру ухилятися від слідства та суду не має. Просив застосувати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або ж визначити розмір застави.

Підозрюваний підтримав думку захисника. Просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи визначити розмір застави.

Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2024 за № 12024091010002325, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1114-1, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.

30.08.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період; за 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному знищені чужого майна, вчиненого шляхом підпалу; за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у незаконному носінні, зберіганні та придбанні вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законо дозволу.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання : протоколом огляду місця подій 29.08.2024, довідкою по факту підпалу автомобіля з додатками, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 29.08.2024, протоколом огляду місця подій від 29.08.2024, що закінчено о 30.08.2024, протоколом допиту свідків: ОСОБА_7 від 29.08.2024, ОСОБА_9 від 30.08.2024, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 від 30.08.2024; висновком експертів від 30.08.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколом огляду предметів від 30.08.2024 ( вилученого мобільного телефону).

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює неминучість покарання та те, що санкція ч. 1 ст. 114-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років; незаконно впливати на потерплих, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний оскільки підозрюваний ОСОБА_5 в минулому притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, немає постійного джерела прибутку, немає стійких соціальних зв'язків. Будучи раніше судимим за умисні кримінальні правопорушення, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, незважаючи на те, що на теперішній час, щодо нього, на розгляді Івано-Франківського міського суду перебувають обвинувальні акти за ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_5 на шлях виправлення та перевиховання не став, не зробив правильних висновків, а повторно вчинив нові умисні злочини.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище особи не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали під час досудового розслідування.

Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

Одні лише доводи підозрюваного, його захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, та гарантією того, що він буде дотримуватися відповідних процесуальних обов'язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінального правопорушення з урахуванням встановлених конкретних обставин саме даного кримінального провадження.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу. Слідчий суддя вважає, що домашній арешт, про який просить сторона захисту, з огляду на наведені вище ризики є недостатнім запобіжним заходом, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

З цих же підстав доводи захисту про відсутність підстав для застосування запобіжного у виді тримання під вартою слідчий суддя вважає спростованими.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , такий раніше зазнавався кримінальному переслідуванню, також раніше судимий, молодий вік, має середню освіту, належні відомості про сталі соціальні зв'язки відсутні.

Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_15 обґрунтовано підозрюється у вчиненні сукупності злочинів, зокрема за ч. 1 ст. 114-1 КК України, як вже зазначено перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та іншим військовим формуванням в особливий період, відтак застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, характер інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, за підозрою у вчиненні ним в умовах воєнного стану, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінальних правопорушень (характером кримінальних правопорушень згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Одне із кримінальних правопорушеннь, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цьогокодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями серйозністю злочину, ризику втечі та інше.

Разом з тим, на підставі встановлених обставини інкримінового кримінального правопорушення вчиненого воєнний час, що є вагомим, а також особу підозрюваного, який раніше судимий, дані про стійкі соціальні зв'язки відсутні, слідчий суддя дійшла висновку про для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 24.10.2024 включно, без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою рахувати з часу затримання, тобто з 30.08.2024.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 жовтня 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк дії ухвали до 27 жовтня 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого старшого слідчого Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали - 03.09.2024.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1

Попередній документ
121433269
Наступний документ
121433271
Інформація про рішення:
№ рішення: 121433270
№ справи: 344/16029/24
Дата рішення: 31.08.2024
Дата публікації: 09.09.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (06.09.2024)
Дата надходження: 31.08.2024
Предмет позову: -
Розклад засідань:
11.09.2024 13:30 Івано-Франківський апеляційний суд