Єдиний унікальний номер 341/1788/24
Номер провадження 1-кп/341/182/24
06 вересня 2024 року м.Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024091140000165 від 13.07.2024, яке надійшло до суду з клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця жителя АДРЕСА_1 , громадянина України з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не депутата, не перебуваючого на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До Галицького районного суду Івано-Франківської області надійшло клопотанням прокурора, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця жителя АДРЕСА_1 , громадянина України з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не депутата, не перебуваючого на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
про закриття кримінального провадження, з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку із набранням чинності Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
В судовому засіданні встановлено, що 13.07.2024, близько 09 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи на автобусній зупинці, що знаходиться на АДРЕСА_1 , зайшов на подвір'я ОСОБА_6 , господарство якої знаходиться поблизу зупинки під № 34, щоб напитись води.
Перебуваючи на подвір'ї ОСОБА_6 , ОСОБА_4 побачив біля криниці велосипед без маркувальних позначень темно-зеленого кольору, який незадовго до цього залишила на зберігання своїй односельчанці ОСОБА_7 , і вирішив вчинити крадіжку чужого майна.
Для приведення свого злочинного наміру до виконання ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю господині, яка на той час перебувала у своєму помешканні, та, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, таємно викрав належний ОСОБА_7 бувший у використанні велосипед без маркувальних позначень, вартістю 1923 гривні.
Викрадений таким чином велосипед ОСОБА_4 викотив за межі господарства ОСОБА_6 та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а надалі розпорядився викраденим майном на власний розсуд, у результаті чого заподіяв ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 1923 гривні.
Своїми діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану (станом на 13.07.2024).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, дав показання, які фактично відповідають вищезазначеним обставинам. У скоєному щиро розкаявся. Просив закрити кримінальне провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Зазначив, що наразі підтримує клопотання прокурора/
Суд переконався в тому, що ОСОБА_4 вірно розуміє суть обставин справи. В суду не виникло сумнівів в добровільності та істинності його позиції. Після роз'яснення порядку та об'єму права на оскарження фактичних обставин справи, вислухавши думку учасників процесу, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та визначити об'єм дослідження доказів допитом підозрюваного та матеріалами справи що стосуються його особи. Інші докази в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувалися.
Суд прийшов до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану (станом на 13.07.2024).
Захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримав правову позицію свого підзахисного та просив провадження у справі закрити.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане до суду клопотання та просив його задовольнити.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У своєму Рішенні від 24 грудня 1997 року N 8-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
За змістом Закону N 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.
Так, відповідальність за частиною 1 статті 51 КУпАП настає за вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частина 2 статті 51 КУпАП встановлює відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу зазначеної норми слідує, що у разі викрадення особою майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то такі дії підпадають під ознаки адміністративної відповідальності та виключають кримінальну, тобто фактично декриміналізовані дії осіб, які вчинили викрадення майна вартістю до 3028 гривень.
Згідно матеріалів клопотання та обставин справи встановлених в суді, ОСОБА_4 , 13.07.2024 року викрав майно на суму 1923 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3028 грн).
Декриміналізація це юридична перекваліфікація частини кримінально караних діянь і переведення їх в розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень або правомірних дій. Декриміналізацією також визнається скасування раніше діючої кримінально-правової заборони, якою поведінка певного виду визнавалася як злочин; переведення діянь із категорії злочинних у категорію не злочинів. Практична реалізація декриміналізації допомагає підтримувати кримінальне законодавство в "актуальному" стані, швидко реагувати на зміни у суспільстві та державі.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно абзацу 5 частини 7 ст. 284 КПК України, ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
У новій главі 36-1 КПК України визначено особливості здійснення кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
Відповідно до положень ст. 479-2 КПК України - суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. За відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 частини першої статті 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 12 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 284 цього Кодексу. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України констатує відсутність караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудня 2019 року в справі N 153/1289/18.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що судом встановлено вчинення ОСОБА_4 інкримінованого діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, а також враховуючи наявність згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстав визначених п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5 КК України, ст. ст. 284, 314, 372, 395, 479-2 КПК України, суд
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024091140000165 від 13.07.2024, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця жителя АДРЕСА_1 , громадянина України з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не депутата, не перебуваючого на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
Речові докази: велосипед без маркувальних позначень темно-зеленого кольору - залишити у володінні потерпілої ОСОБА_7 .
Копію ухвали після її проголошення вручити сторонам.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_8