06.09.2024 Єдиний унікальний номер 205/11317/24
Провадження № 2-н/205/516/24
Іменем України
06 вересня 2024 року місто Дніпро
Суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Дорошенко Г.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» про видачу судового наказу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по сплаті за комунальні послуги,
Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по сплаті за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 40138,68 грн та витрат на сплату судового збору.
Вивчивши зміст заяви, суддя дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення статті, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
У п. 9 вказаної постанови зазначається, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Отже у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Відповідно до ч.5, 7 ст.165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
На виконання вищевказаних вимог закону, судом витребувано відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача з Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь №767001 та №767016 від 03.09.2024, згідно з якою встановлено, що боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адресою: АДРЕСА_2 , боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
За приписами п. 4 ч. 2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Цивільним кодексом визначено вимоги до письмової форми правочину, а відтак інші нормативно-правові акти, не можуть суперечити вимогам Цивільного кодексу.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Заявником до матеріалів заяви не додано договір про надання житлово-комунальних послуг, який був укладений між ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» чи його правонаступником ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та зазначеними в заяві боржниками.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства імперативно визначено, що судовий наказ може бути видано, зокрема якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилася внаслідок невиконання договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі, копію якого заявник зобов'язаний надати одночасно із заявою про видачу судового наказу.
Заявник просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за надання послуг ЖКГ у гуртожитку, який є власністю ПАТ «ДТЗ». Однак, до заяви про видачу судового наказу не додано копію договору укладеного між сторонами (стягувачем і боржником) в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
У матеріалах справи відсутній договір укладений між боржниками та заявником про надання послуг, а також інші письмові докази, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг, їхню вартість, обсяг споживання, а тому не можна зробити висновок про те, що у випадку наявності у боржників заборгованості, заявник має право стягувати заборгованість.
Також в матеріалах справи відсутній доказ наявності права власності заявника на будівлю гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , оскільки надана заявником копія витягу про державну реєстрацію №36642132 від 10.12.2012 стосується іншого об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 38517608 за іншою адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Разом із тим, суддя роз'яснює, що відповідно до ч.1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 165 ЦПК України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» про видачу судового наказу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по сплаті за комунальні послуги.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу в повному обсязі складено 06.09.2024 року.
Суддя Г.В. Дорошенко
.