справа № 208/7473/24
№ провадження 1-кп/208/482/24
Іменем України
04 вересня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 ,
у підготовчому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 12024041160000884 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючий, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 11.11.2021 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. 186 ч.2 КК України (зміна вироку за ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.03.2022 року) до 4 років 4 місяців позбавлення волі, звільнився 28.09.2022 року по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -
В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
Відповідно до обвинувального акту, будучі раніше судимим за корисливі кримінальні правопорушення, ОСОБА_4 приблизно о 16.00 годині 06.07.2024 року, проходив повз будинку АДРЕСА_2 , де побачив раніше не знайомого ОСОБА_7 який сидів навколішках.
Побачивши, що в задній кишеня ОСОБА_8 знаходиться мобільний телефон, а останній тимчасово не контролює його збереження, ОСОБА_9 реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, з кишені ОСОБА_10 потерпілого таємно викрав належний тому мобільний телефон «Xiomi Redmi 9», вартість якого становить 2 425 гривень, після чого залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ст. 185 ч.4 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні адвокат заявив клопотання про закриття кримінального провадження, в зв'язку з тим, що 09.08.2024 року набув чинності Закон № 3886-ІХ, яким декриміналізовано крадіжки на суму меншу за 3 028 гривень.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника. Підстави закриття кримінального провадження йому зрозумілі.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, суд встановив наступне.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_9 інкриміновано вчинення крадіжки 06.07.2024 року на суму 2 425 гривень.
Частина 1 ст. 2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 0306/7567/12 за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон), відповідно до якого ст. 51 КУпАП викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної ст. 169 цього Кодексу для відповідного року, та дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Станом на 01.01.2024 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 3 028 грн.
З 09.08.2024 року дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до 3 028 грн., а отже суд вважає, що внаслідок прийняття Закону, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_9 , оскільки вартість майна, зазначена в обвинувальному акті як ним викрадене, становить суму меншу за 3 028 гривень.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частина 7 ст. 42 Закону України «Про правотворчу діяльність», у разі викладення структурного елемента нормативно-правового акта в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.
Частина 3 ст. 479-2 КПК України передбачає, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст. 284 цього Кодексу.
Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував проти закриття кримінального провадження з зазначених підстав, і суд приходить до висновку, що клопотання адвоката про закриття кримінального провадження є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Викрадене майно повернуто. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані із змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17, зазначено, що оскільки процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні не є збитками, то такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що процесуальні витрати понесені державою по проведенню судових експертиз, підлягають стягнення з обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_9 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284 ч.1 п.4-1, 369, 371, 372, 376, 479-2 КПК України, суд -
Клопотання адвоката задовольнити.
Кримінальне провадження № 12024041160000884 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.
Речові докази по справі - телефон який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 , скасувавши арешт з майна залишити у власника, специфікацію до договору фінансового кредиту та оптичні диски, зберігати при справі.
Процесуальні витрати по проведенню судово-товарознавчої експертизи в сумі 200 гривень, підлягають стягненню з ОСОБА_4 .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді домашнього арешту, скасувати.
Копію ухвали направити до Кам'янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за наявності в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1