справа № 208/8575/24
№ провадження 1-і/208/2/24
Іменем України
05 вересня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 62024050010002537 від 20.05.2024 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Прокурор Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся до із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пославшись на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, в зв'язку чим ОСОБА_4 може переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю,а дієвістю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що обвинувачений, будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, Присяги взявши на себе зобов'язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов'язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та домашнього арешту таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.
Також, не можна лишати поза увагою той факт, що обвинувачений як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний громадянин України володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, і може використати дану інформацію для переховування на вказаній території.
З цього ж ракурсу слід визнати недоцільним застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки місцем проживання обвинуваченого є населений пункт, що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений має мотив та можливість внаслідок звання та посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
В розрізі цього ризику слід окремо акцентувати увагу, що свідки даного кримінального правопорушення беруть участь у безпосередньому бойовому зіткненні і суттєву роль в забезпеченні безпеки їх життів та здоров'я відіграє приховування від ворога інформації про їх місцезнаходження, якою внаслідок тривалого терміну служби в Збройних Силах України взагалі та у військовій частині зокрема, володіє обвинувачений.
Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на існування вказаного ризику ми вважаємо недоцільним застосовувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистої поруки, оскільки він може стати підґрунтям для маніпулювання можливістю спаплюжити авторитет його поручителів з подальшим використанням їх авторитету та репутації для тиску на свідків у даному кримінальному провадженні.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.
Крім того, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягне за собою перекладення його обов'язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії ОСОБА_4 вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров'я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. З огляду на це, а також те, що обвинуваченому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Крім того, згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, з обставин викладених у клопотанні ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді солдата резерву 44 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 09.05.2024 о 11:05 годин, перебуваючи на території внутрішнього подвір'я приватного домоволодіння у АДРЕСА_1 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира НОМЕР_2 окремої єгерської бригади (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_7 № НОМЕР_3 ОКП-Селидове від 08.05.2024, доведене т.в.о заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальником відділення морально-психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_8 , згідно якого, окрім іншого, 22 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 (резервної роти), а саме старшому лейтенанту ОСОБА_9 , головному сержанту ОСОБА_10 , штаб-сержанту ОСОБА_11 , старшому сержанту ОСОБА_12 , сержанту ОСОБА_13 , сержанту ОСОБА_14 , сержанту ОСОБА_15 , сержанту ОСОБА_16 , молодшому сержанту ОСОБА_17 , молодшому сержанту ОСОБА_18 , молодшому сержанту ОСОБА_19 , старшому солдату ОСОБА_20 , старшому солдату ОСОБА_21 , солдату ОСОБА_22 , солдату ОСОБА_23 , солдату ОСОБА_24 , солдату ОСОБА_4 , солдату ОСОБА_25 , солдату ОСОБА_26 , старшому солдату ОСОБА_27 , солдату ОСОБА_28 та солдату ОСОБА_29 необхідно було до 15.00 09.05.2024 прибути в район зосередження 3 єгерської роти 1 єгерського батальйону по маршруту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та перейти в оперативне підпорядкування командира 3 єгерської роти 1 єгерського батальйону для виконання бойового завдання по обороні позицій в батальйонний рубіж оборони 1 єгерського батальйону щодо виконання завдань оборонного бою, недопущення подальшого просування противника, створення умов для подальших дій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
09 травня 2024 року солдата ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 207, 208 КПК України.
10 травня 2024 року солдату ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
10 травня 2024 року солдату ОСОБА_4 слідчим суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.07.2024 року.
07.06.2024 року Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024050010002537 від 20.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України було направлено до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. Станом на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження не розпочато.
02 липня 2024 року солдату ОСОБА_4 суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
17 липня 2024 року солдату ОСОБА_4 суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.09.2024 року.
На цей час, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 спливає.
Завершити судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України до спливу терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є можливим у зв'язку із необхідністю проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду в повному обсязі.
Посилаючись на вказане, прокурор вважає, що відносно підозрюваного необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання.
Захисник в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вислухавши сторони, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
В судовому засідання встановлено що, 09 травня 2024 року солдата ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 207, 208 КПК України.
10 травня 2024 року солдату ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
10 травня 2024 року солдату ОСОБА_4 слідчим суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.07.2024 року.
07.06.2024 року Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024050010002537 від 20.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України було направлено до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. Станом на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження не розпочато.
02 липня 2024 року солдату ОСОБА_4 суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
17 липня 2024 року солдату ОСОБА_4 суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.09.2024 року.
На цей час, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 спливає.
Відповідно до Наказу голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №35-о/г від 20.08.2024 оголошено простій, не з вини працівників, із 21 серпня 2024 року суддям та працівникам апарату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області до 13.09.2024 року.
До того ж, Вища рада правосуддя з 02.09.2024 змінила територіальну підсудність судових справ, а саме Красноармійського міськрайонного суду Донецької області - шляхом її передачі до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області
Вирішуючи питання про продовження строку обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує, що заявлені ризики при обранні запобіжного заходу не змінилися.
При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред'явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, SeriesA, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
При розгляді вказаного клопотання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та на даній стадії слідчий суддя не надає оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.
Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи, що санкція ч. 4 ст. 402 КК України передбачає покарання у вигляді тривалого позбавлення волі, суд не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність обрання щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати ОСОБА_4 від переховування від суду, незаконного впливу на свідків та/або вчинення інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 62024050010002537 від 20.05.2024 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 листопада 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з утриманням в умовах гауптвахти.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1