Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі
"06" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3084/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1 , м. Харків,
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків,
про стягнення грошових коштів,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Харківського квартирно-експлуатаційного управління, про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії у розмірі 215 683,25 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, виходячі з наступного.
В частині 1 статті 4 ГПК України зазначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням ( ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звязку із здійсненням господарської діяльності ( крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;
19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.
Статтею 14 ГПК України передбачений принцип диспозитивності господарського судочинства, який передбачає позицію позивача щодо вибору способу захисту з урахуванням тієї обставини, що роль суду зведена до організації господарського процесу, сприяння реалізації прав учасників процесу та контролю за виконанням ними законодавчо визначених обов'язків, і суд не повноважний визначати спосіб захисту без відповідного звернення зацікавленої особи, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, в обгрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за вересень 2023 року та квітень 2023 року у розмірі 215 683,25 грн., позивачем додано договір № 433 від 04.12.2023 року (далі -Договір), укладений між позивачем - фізичною особою ОСОБА_1 (Сторона 1), та Військово-медичним клінічним центром Північного регіону (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3) спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, яке розташовано за адресою Харківська область, село Сенькове, вулиця Куп"янська 31а (п.1.1. Договору). Згідно п. 3.2, п. 3.3 Договору Сторона 3 зобов"язана відшкодовувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Згідно п.10.1 Договору дія цього Договору відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України, з 10.01.23 року до 31.12.23 року включно, але не довше дії воєнного стану. Пунктом 10.4 Договру передбачено, що уразі відсутності заяви Сторони 2 про припинення чи дострокове розірвання договору, дія Договору продовжується на той самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах.
Також, позивачем, до матеріалів позовної заяви додано примірник договору б/н б/д про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, який не містить підпису відповідача, про що позивач звертає увагу у змісті позовної заяви.
Судом було здійснено безкоштовний запит до сайту Міністерства юстиції України та отримано безкоштовний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, та встановлено, що ОСОБА_1 - 27.10.2022 року номер запису: 2004750060005006192 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця (власне рішення).
Відсутність статусу фізичної особи - підприємця та виникнення договірних правовідносин як фізичної особи ОСОБА_1 свідчить вступна частина договору № 433 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном із Військово-медичним клінічним центром Північного регіону та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням та договір б/н б/д про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, а також розділом де визначено реквізити сторін.
Посилання позивача у позовній заяві на укладений договір про постачання електричної енергії № 60-683 від 08.08.2012 року між фізичною особою - підприємцем Мізюн О.П. та АК «Харківобленерго» та відповідно на рахунки за електричну енергію за вересень 2023 року та квітень 2023 року, сформовані АК «Харківобленерго» на фізичну особу - підприємця Мізюн О.П., не підтверджує здійснення останньою підприємницької діяльності після внесення запису про її припинення, що узгоджується з положенням ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Позивач у змісті позовних вимог також посилається на правовий висновок Великої Палати, викладений у постанові від 09.10.2019 року у справі № 127/23144/18, де суд дійшов висновку, що за змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202 - 208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності), її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Проте, у цих спірних правовідносинах виникла інша ситуація -позивач, вже після припинення свого статусу як фізичної особи - підприємця, укладає із відповідачем у статусі фізичної особи договір № 433 від 04.12.2023 року спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном та просить стягнути заборгованість з відповідача відповідно до рахунків за електричну енергію за квітень 2023 року та вересень 2023 року у розмірі 215 683,25 грн.
З огляду на вказане, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вказаних правових висновків Верховного Суду.
Натомість, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 року у справі №910/1733/18, від 19.03.2019 року у справі №904/2530/18 зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Цивільний процесуальний кодекс України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Згідно з частиною 6 статті 175 ГПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою, позовні вимоги сформовані щодо договірних правовідносин де особа позивач виступає не в статусі суб'єкта господарювання (припинено діяльність ФОП), а як фізична особа, тому даний спір не підпадає під критерії господарського спору за участю фізичної особи, що охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі даний спір не є корпоративним. З огляду на зміст статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, подана позовна заява в зазначеному суб'єктному складі не підлягає розгляду у господарських судах України.
Одночасно, суд звертає увагу заявника на те, що він не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку, передбаченому Цивільного процесуального кодексу України, тобто в межах цивільної юрисдикції.
Керуючись статтями 4, 20, пунктом 1 частини 1 статті 175, 232-236 ГПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення грошових коштів.
Роз"яснити заявнику, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевими загальними судами.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому 254, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 06.09.2024 року.
Суддя В.С. Юрченко