ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.08.2024Справа № 910/4437/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про визнання зобов'язання припиненим та стягнення 275751,55 грн.
за участі представників:
від позивача: Шапошніков І.Б.
від відповідача: Прилєпов О.А.
Фізична особа-підприємець Чайка Вікторія Василівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання припиненим зобов'язання у частині поставки товарів за договором поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 на загальну суму 385355 грн. та стягнення 275751,55 грн. суми забезпечення виконання зобов'язання (банківської гарантії від 29.03.2023 №1291-23).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
18.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на простроченні позивачем строків поставки товару впродовж дії договору. Також зауважив, що внаслідок прострочення виконання зобов'язання позивачем та відмови останнього в поставці частини товару сума банківської гарантії не підлягає поверненню.
У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що гарантією забезпечено саме невиконання позивачем договору загалом, у зв'язку з чим посилання відповідача на порушення позивачем строків поставки не стосується предмету спору. Крім того, позивач не погоджується з доводами відповідача щодо неправомірності не поставки позивачем товару на суму 385 355,00 грн., обґрунтовуючи тим, що в позивача немає в наявності таких товарів та їх імпорт є неможливим через законодавчу заборону, тобто подальше виконання зобов'язання в цій частині за договором неможливе.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.04.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №01-000034-23 (надалі - договір), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю у порядку та строки, встановлені договором, Товар (за предметом, зазначеним у абзаці першому цього договору) у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації тощо згідно з договором, а покупець зобов'язується здійснити оплату належно оплаченого Товару на умовах договору.
Згідно з п. 2.4. ціна договору становить - 5 515 031,00 грн.
У пункті 3.2.3 договору передбачено, що остаточна оплата здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання ним видаткової накладної, після погашення авансового платежу Постачальником (у разі оплати авансового платежу Покупцем) та за наданим Постачальником (після підписання Покупцем видаткової накладної) Рахунком.
Відповідно до п. 4.1. договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару протягом 30 календарних днів з дати отримання авансового платежу або з дати направлення Покупцем заявки на поставку (у випадку відмови Постачальника від порядку розрахунків на умовах авансового платежу), але не пізніше 30.11.2023 (в залежності від того, яка дата наступить раніше), за адресою (місцем) поставки (передачі) товару згідно з Додатком №2 до Договору на умовах DDP Інкотермс (в чинній редакцій) за адресою (місцем поставки (передачі) Товару.
Датою поставки (передачі) Товару визнається дата підписання Покупцем видаткової накладної (пункт 4.4. договору).
Згідно з п. 12.1. договору останній набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2023 року, а в частині виконання зобов'язань Постачальника - до повного виконання (щодо кожної одиниці товару).
Відповідно до п.п. 13.1., 13.2. договору Постачальник надає Покупцю (в порядку та строки, визначені чинним законодавством України, вимогами тендерної документації) Забезпечення виконання договору. Забезпечення виконання Договору надається у вигляді безумовної і безвідкличної Банківської гарантії.
У забезпечення виконання зобов'язань за договором Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» (надалі - Гарант) видало банківську гарантію від 29.03.2023 №1291-23, за якою останнє безумовно та безвідклично зобов'язалось заплатити Бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги грошову суму у розмірі 275 751,55 грн. у випадку порушення Принципалом зобов'язань за договором.
Із матеріалів справи слідує, що відповідачем направлено позивачу заявки на поставку товарів на загальну суму 5 385 244,00 грн., а саме: від 19.04.2023 на суму 2 730 647,00 грн; від 13.06.2023 на суму 1 337 665,00 грн; від 30.06.2023 на суму 69 499,00; від 21.07.2023 на суму 1 247 433,00 грн.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товари на загальну суму 4 999 889,00 грн., у зв'язку з чим залишок суми, на яку товар не був поставлений, становить 385 355,00 грн.
07.12.2023 відповідач направив гаранту вимогу про сплату коштів за банківською гарантією, оскільки позивачем порушено умови договору, а саме порушено термін поставки товару та відмовлено в поставці частини товару за договором поставки від 06.04.2023 № 01-000034-23.
19.12.2023 із спеціального рахунку позивача Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» списало грошові кошти в розмірі 275 751,55 грн., що підтверджується копією банківської виписки з рахунку позивача.
Також, 19.12.2023 на виконання умов гарантії Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» виплатило відповідачу суму грошових коштів у розмірі 275 751,55 грн.
Листом від 25.10.2023 позивач повідомив відповідача про неможливість поставки наступних товарів (номери по специфікації Договору), виробником яких є підприємства Російської Федерації, на загальну суму 432 282,00 грн., з якої: №89 у кількості 1 шт. на загальну суму 896,00 грн; - №223 у кількості 126 шт. на загальну суму 11 592,00 грн; - №334 у кількості 1 шт. на загальну суму 35 504,00 грн; - №355 у кількості 2 шт. на загальну суму 73 766,00 грн; - №373 у кількості 1 шт. на загальну суму 862,00 грн; - №375 у кількості 1 шт. на загальну суму 4 022,00 грн; - №376 у кількості 1 шт. на загальну суму 4 022,00 грн; - №378 у кількості 1 шт. на загальну суму 3 792,00 грн; - №393 у кількості 1 шт. на загальну суму 101 687,00 грн; - №394 у кількості 1 шт. на загальну суму 109 155,00 грн; - №459 у кількості 1 шт. на загальну суму 39 411,00 грн; - №644 у кількості 1 шт. на загальну суму 6 894,00 грн; - №645 у кількості 1 шт. на загальну суму 4 596,00 грн; - №719 у кількості 1 шт. на загальну суму 4 022,00 грн; - №720 у кількості 4 шт. на загальну суму 20 684,00 грн; - №721 у кількості 2 шт. на загальну суму 2 758,00 грн; - №722 у кількості 2 шт. на загальну суму 3 448,00 грн; - №724 у кількості 1 шт. на загальну суму 5 171,00 грн. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 заборонено здійснювати публічні закупівлі товарів походженням з Російської Федерації, за винятком товарів, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою. Крім того, у листі позивач з огляду на неможливість поставки просив відповідача зменшити обсяги поставки.
22.03.2024 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про повернення забезпечення виконання договору про закупівлю (банківської гарантії), однак даний лист залишений відповідачем без відповіді.
Звернувшись із даним позовом до суду, позивач просив визнати припиненим зобов'язання у частині поставки товарів за договором поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 на загальну суму 385355 грн., унаслідок неможливості поставки товару через законодавчу заборону ввезення на митну територію України товарів із Російської Федерації. Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 275751,55 грн. суми забезпечення виконання зобов'язання за банківською гарантією від 29.03.2023 №1291-23, оскільки зобов'язання з поставки товару є припиненим.
Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин 1-2 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Наголошуючи на необхідності визнання припиненим зобов'язання у частині поставки товарів за договором поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 на загальну суму 385355 грн. на підставі статті 607 ЦК України, позивач послався на законодавчу заборону ввезення на митну територію України товарів із Російської Федерації.
Разом із цим, як убачається зі змісту договору поставки №01-000034-23 від 06.04.2023, останній укладений сторонами під час дії воєнного стану в Україні.
Так, у специфікації до договору сторонами визначено назву номенклатури товару, кількість та ціну товару, що має бути поставлений позивачем за договором поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 року.
При цьому, відомостей щодо виробника відповідного товару в специфікації не наведено.
Крім того, у пункті 4.2 договору сторони погодили, що товар повинен бути новим, невживаним, якісним, відповідати іншим вимогам опису згідно з технічною специфікацією, документам виробника товару, іншим чинним на момент поставки документам, не мати порушень умов його виготовлення, перевезення, не бути обтяжений правами третіх осіб, не перебувати під забороною відчуження, реалізація такого товару не повинна порушувати права та законні інтереси третіх осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.
Таким чином, станом на момент укладення договору поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 позивач мав бути обізнаний про законодавчу заборону ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів із Російської Федерації.
Згідно з статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, здійснюючи свою господарську діяльність на власний ризик, позивач при укладенні 06.04.2023 договору поставки №01-000034-23 повинен був перебачити свою можливість поставити певний товар відповідачу.
Відтак, з огляду на фактичні обставини даної справи, що полягають в укладенні договору поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 під час дії воєнного стану на території України та після встановлення законодавчої заборони на ввезення на митну територію України товарів із Російської Федерації, суд вважає недоведеними позивачем підстави для визнання припиненим зобов'язання в частині поставки товарів за договором на загальну суму 385355 грн., у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Одночасно судом прийнято до уваги, що позивач при обранні способу захисту порушеного права у вигляді визнання судом припиненим зобов'язання у частині поставки товарів за договором поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 на загальну суму 385355 грн., намагається встановити в судовому рішенні юридичний факт відсутності в позивача зобов'язання з поставки товару на вказану суму.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.01.2023 у справі № 910/12556/20.
У той же час, вимоги позивача про визнання судом припиненим зобов'язання у частині поставки товарів за договором поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 на загальну суму 385355 грн. за своєю правовою природою є вимогами про встановлення юридичного факту, що в сукупності свідчить про відсутність підстав для судового захисту прав позивача у обраний ним спосіб.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 275751,55 грн. суми забезпечення виконання зобов'язання за банківською гарантією від 29.03.2023 №1291-23, суд дійшов висновку про наступне.
За положеннями частин 1 та 4 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1-3 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до банку-гаранту з вимогою від 07.12.2023 про сплату коштів за банківською гарантією, оскільки позивачем порушено умови договору, а саме порушено термін поставки товару та відмовлено в поставці частини товару за договором поставки від 06.04.2023 № 01-000034-23.
На виконання вимоги банком-гарантом списано 19.12.2023 із спеціального рахунку позивача грошові кошти в розмірі 275 751,55 грн. та перераховані відповідачу в якості виплати за банківською гарантією.
За положеннями пункту 13.3. договору поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 Покупець повертає Постачальнику Забезпечення виконання Договору (Банківську гарантію) після належного (без порушень) виконання Постачальником умов Договору в частині поставки Товару (в повному обсязі та без зауважень Покупця) або дострокового розірвання Договору Сторонами (за умови відсутності на дату розірвання Договору порушення виконання Постачальником з його вини зобов'язань за Договором), а також у разі визнання судом результатів закупівлі або Договору недійсними та у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», але не пізніше, ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Відповідно до пункту 13.4. договору Забезпечення виконання Договору (Банківська гарантія) не повертається в разі порушення (невиконання / неналежне виконання) Постачальником умов договору. У такому випадку Покупець направляє банку-гаранту вимогу платежу за Банківською гарантією.
Таким чином, за умовами договору поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 повернення позивачу суми банківської гарантії передбачено у випадку належного (без порушень) виконання позивачем умов договору в частині поставки товару в повному обсязі та без зауважень.
Натомість, позивачем не виконані в повному обсязі прийняті за договором поставки №01-000034-23 від 06.04.2023 зобов'язання з поставки товару, оскільки позивачем не поставлено відповідачу товар згідно з відповідними заявками на суму 385355 грн.
Судом прийняті до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.12.2022 у справі № 910/12450/21.
Проте, обставини в даній справі та справі № 910/12450/21 не є подібними через відмінність фактичних обставин, оскільки питання щодо повернення суми банківської гарантії у межах справи № 910/12450/21 розглядалося за наявності факту повного виконання постачальником зобов'язання з поставки товару згідно з відповідним договором.
Із аналогічних підстав суд не приймає посилання позивача на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, оскільки в кожній із зазначених справ Верховний Суд, приймаючи відповідну постанову, виходив з конкретних встановлених у кожній справі обставин, зокрема, виду та обсягу забезпечуваного зобов'язання (невиконання чи неналежне виконання) боржника; обставин невиконання чи неналежного виконання (в залежності від виду та обсягу забезпечуваного зобов'язання); і в залежності від встановлених обставин, наявності чи відсутності обов'язку з повернення забезпечення виконання договору тощо.
Установивши в даному випадку фактичне невиконання позивачем у повному обсязі зобов'язання з поставки товару за договором, що є визначальною обставиною згідно з пунктами 13.3., 13.4 договору для можливості повернення суми банківської гарантії, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні відповідної позовної вимоги про стягнення з відповідача 275751,55 грн. суми забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 05.09.2024 року.
Суддя К.В. Полякова