ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2024Справа № 910/6868/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС»
про стягнення 97 130, 88 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 97 130, 99 грн, з яких: 80 391,74 грн інфляційні втрати та 16 739, 14 грн 3% річних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором постачання теплової енергії у гарячій воді № 340451 від 23.11.2016, в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/6868/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
20.06.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, вказує, що позивач не є кредитором за вимогою про стягнення боргу внаслідок уступки права вимоги іншій особі.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці в період з 05.08.2024 по 30.08.2024, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.04.2024 рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 910/20008/23, яке набрало законної сили 07.05.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» задоволено повністю та стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» заборгованість у розмірі 202 526, 24 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 431, 00 грн.
Так, у межах справи судом було встановлено наявність заборгованості в Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» за тимчасовим договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340451 від 23.11.2016 у розмірі 202 526, 24 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на 27.05.2024 вказане рішення суду відповідачем не виконано. Відповідачем, у свою чергу, до відзиву додано платіжну інструкцію № 15430 від 28.05.2024 про сплату на користь позивача суми заборгованості у розмірі 202 526, 24 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та в подальшому несвоєчасне виконання судового рішення, позивач просить суд стягнути з відповідача суму відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а саме, 80 391,74 грн інфляційних втрат за загальний період з вересня 2021 року по квітень 2024 року та 16 739,14 грн 3% річних за загальний період з 26.08.2021 по 27.05.2024.
Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. У той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/20008/23, яке набрало законної сили 07.05.2024, було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за тимчасовим договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340451 від 23.11.2016, в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено судом у справі № 910/20008/23, 23.11.2016 року між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (надалі - відповідач, споживач, абонент) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (перейменована з 01.01.2019 в Акціонерне товариство «КИЇВЕНЕРГО», та з 09.08.2019 - в Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО») (надалі - постачальник) було укладено тимчасовий договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340451.
Згідно з п. 2.2.1 та п. 2.3.1 договору постачальник безперебійно постачав теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4 до договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із явленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до договору, а відповідач зобов'язаний був дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно панувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2 до договору.
Відповідач відповідно до пункту 2.3.1 договору зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
Виходячи з умов договору, нарахування відповідачу за теплову енергію здійснювалися по приладах обліку.
Відповідно до п. 4 додатку 2 до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 числа звітного місяця.
Пунктом 5 додатку 2 до договору визначено, що споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає Постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в Центр обслуговування клієнтів за адресою: вул. Жилянська, 83/53 - не пізніше 28 числа звітного місяця.
Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Жилянська, 83/53 оформлену Постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 додатку 2 до договору визначено, що споживач оплачує вартість спожитої теплової енергії не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За результатом обміну сторонами договору відповідними листами, термін дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2016 року № 340451 було продовжено до 15.06.2018 на підставі листа Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» від 03.08.2017 № 050КЕК/15/12/6430. Цей лист є невід'ємною частиною договору на постачання теплової енергії від 23.11.2016 № 340451.
25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТСЕРВІС-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (позивач), на аукціоні з придбання майна банкрута - Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71 придбало право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394, 00 грн.
Згідно з актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерним товариством «К.ЕНЕРГО» передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні з придбання майна банкрута - Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394, 00 грн, у тому числі заборгованість відповідача, зокрема за договором № 340451 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2016 у розмірі 202 526, 24 грн.
Оскільки за результатами аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТСЕРВІС-СТМ») набуло право вимоги на заборгованість Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» за договором № 340451 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2016 у розмірі 202 526, 24 грн, а отже права та обов'язки в спірних матеріальних правовідносинах перейшли від Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» до його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».
14.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОРТСЕРВІС-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників №1/2021 змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».
Отже, згідно зазначеного вище акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» від Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.
Враховуючи викладене вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» є правонаступником всіх прав Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340451 від 23.11.2016 згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом № 71.
Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми відповідальності за порушення грошового зобов'язання в розмірі 80 391, 74 грн інфляційних втрат та 16 739, 14 грн 3% річних.
Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.
Як вже було встановлено судом, вказане рішення суду від 15.04.2024 по справі № 910/20008/23 виконано відповідачем лише 28.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 15430 від 28.05.2024.
А тому, в зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання відповідачем у розмірі 202 526, 24 грн, позивачем здійснено нарахування в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 80 391,74 грн інфляційних втрат за загальний період з вересня 2021 року по квітень 2024 року та 16 739,14 грн 3% річних за загальний період з 26.08.2021 (наступний день після придбання позивачем права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) по 27.05.2024 (останній день перед датою першої оплати відповідачем заборгованості на виконання рішення суду від 15.04.2024 по справі № 910/20008/23).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Щодо доводів відповідача, що позивач не є кредитором за вимогою про стягнення боргу внаслідок уступки права вимоги іншій особі, суд зазначає таке.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 в справі № 910/20008/23, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕ-БОРГ 1» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у справі № 910/20008/23 та замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕ-БОРГ 1», відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/20008/23, яке набрало законної сили 07.05.2024.
Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що підставою для замісти стягувача стало те, що 07.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕ-БОРГ 1» було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1/070524-Ц, за умовами якого кредитор (ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ») відступив, а новий кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕ-БОРГ 1») набув право вимоги до юридичних осіб та фізичних осіб (далі по тексту - споживачі, боржники) щодо виконання ними грошових зобов'язань за договорами на постачання теплової енергії у гарячій воді перед первісним кредитором з оплати спожитої до 01.06.2018 теплової енергії від АТ «К.ЕНЕРГО» на загальну суму 431 514, 94 грн, в тому числі за рішеннями судів, які залишаються невиконаними.
Відповідно до п. 1.2. зазначеного вище договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.05.2024 № 1/070524-Ц кредитор та новий кредитор погодили, що перелік договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, угод про реструктуризацію заборгованості, ухвал, рішень суду, споживачів/ боржників та сум грошових зобов'язань, право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами цього договору.
Так, згідно з п. 1 додатку № 1 до договору цесії від 07.05.2024 № 1/070524-Ц первісний кредитор відступив на користь нового кредитора право вимоги щодо заборгованості Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС» за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340451 від 23.11.2016 та рішенням Господарського суду м. Києва від 15.04.2024 у справі №910/20008/23 в розмірі 204 957, 24 грн (202 526, 24 грн основного боргу та 2 431, 00 грн судового збору).
Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
За змістом ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому в ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18).
Пунктом 1.3. договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.05.2024 № 1/070524-Ц позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕ-БОРГ 1» погодили, що відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших додаткових грошових зобов'язань (штраф, пеня, 3 % річних, інфляційних нарахувань, судових витрат, витрат, пов'язаних з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-яких інших без виключень та обмежень), що виникли до укладення цього договору, та/або можуть бути нараховані після укладення цього договору в зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами на постачання теплової енергії, зазначеними в додатку № 1 до цього договору.
Отже, право вимоги до відповідача в цій справі щодо виконання додаткових зобов'язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних) внаслідок неналежного виконання зобов'язань за тимчасовим договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340451 від 23.11.2016 після передачі права вимоги за основним зобов'язанням, з 07.05.2024 перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕ-БОРГ 1».
За таких обставин, внаслідок відступлення права вимоги заборгованості за договором № 340451 від 23.11.2016 у розмірі 204 957, 24 грн (202 526, 24 грн основного боргу та 2 431, 00 грн судового збору) до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 року по справі № 910/20008/23 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕ-БОРГ 1», позивачем відповідне право вимоги до відповідача було втрачено 07.05.2024, а отже, нарахування 3% річних за період з 07.05.2024 по 27.05.2024 є безпідставним та необґрунтованим.
Суд, здійснивши розрахунок 3 % річних за період з 26.08.2021 по 06.05.2024, встановив, що розмір 3 % річних складає 16 390, 53 грн, що є менше за суму заявлену позивачем, а тому вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі встановленому судом.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по квітень 2024 року в розмірі 80 391, 74 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 16 390, 53 грн 3 % річних та 80 391, 74 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС» (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25-Б, ідентифікаційний код 31025659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код 32826328) 16 390 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто) грн 53 коп. 3 % річних, 80 391 (вісімдесят тисяч триста дев'яносто одну) грн 74 коп. інфляційних втрат та 3 014 (три тисячі чотирнадцять) грн 60 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань