ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2024Справа № 910/7543/24
За позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Державного агентства резерву України
про стягнення 142 463,82 грн
Суддя: Людмила ШКУРДОВА
Без виклику представників сторін.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення 142 463,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №16-П-ІЗФ-13/а50/22 від 26.09.2013, з огляду на що позивач просить суд стягнути 142 463,82 грн основного боргу.
15.07.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову.
22.07.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд
26.09.2013 між Державним агентством резерву України (відповідач, держрезерв) та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач, зберігач) було укладено договір №16-П-ІЗФ-13/а50/22 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - Договір), відповідно до п.1.2 якого держрезерв передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1мр. Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Держрезервом.
Зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється у складських приміщеннях, на майданчиках, у холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах, зерносховищах зберігача (п.1.1 Договору).
Згідно з п.2.8. Договору, Зберігач зобов'язаний щороку разом із річним звітом форми №12мр подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року №532.
Згідно з п.3.1 Договору держрезерв зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на дані цілі.
Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей Державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 4.1. Договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом всього терміну зберігання цінностей (п. 7.1 Договору).
Даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.
За приписами частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до Звіту по витратам на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в ІФ ДП "АМПУ" (Адміністрація Ізмаїльської МП) за 2023 сума витрат разом складає 142 463,82 грн з ПДВ.
Відповідно до вимог п. 2.8 Договору, листом від 18.01.2023 року № 69/14-01-06Вих Філія направила Відповідачу Кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву ІФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Ізмаїльського МП) на 2023 рік (надалі - Кошторис).
Вказаний лист залишився без реагування зі сторони відповідача.
Листом від 16.03.2023 року №314/14-01-06/Вих Філія повторно направила Відповідачу прохання погодити Кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву ІФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Ізмаїльського МП) на 2023 рік.
Листом від 03.04.2023 року №871/0/4-23 Відповідач повернув Філії Кошторис без погодження на доопрацювання, зазначивши, що розрахунок Кошторису потребує деталізації, в Держрезерву відсутні бюджетні асигнування та законні підстави погодити Кошторис, визначена в Кошторисі сума інших витрат перевищує 10% від суми основних витрат підприємства та виплати на адміністративно-управлінський персонал та на перерахування профкому не відносяться до обов'язкових витрат, які компенсує Держрезерв із державного бюджету, також до розрахунку заробітної плати не надані посадові обов'язки працівників, які задіяні у зберіганні матеріальних цінностей, до розрахунку земельного податку необхідно надати копію витягу (кадастрового) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, амортизаційні витрати потрібно оформити бухгалтерською довідкою.
Позивач, листом від 01.05.2023 №19/04.01/14-01-38 наголосив, що відповідно до Порядку та Договору надавати будь-які інші документи, як то копії посадових інструкцій, пояснення щодо амортизації, окрім визначених Порядком та Договором, зберігач не зобов'язаний та повторно (втретє) направив Кошторис на 2023 рік Відповідачу.
Проте Відповідач Кошторис не погодив.
На виконання вимог п. 2.7 Договору Позивачем листом від 17.01.2024 року №13/04.01/14- 01-11-40 було направлено Звіт по витратам на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву ІФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Ізмаїльського МП) за 2023 рік (надалі - Звіт), який було отримано Відповідачем 02.02.2024 року.
Листом від 16.02.2024 року ВИХ№479/0/4-24 Відповідач повернув на адресу Позивача непогоджений Звіт з підстав втрати бюджетних асигнувань за 2023 рік та вказав, що Державне агентство резерву України відшкодовує витрати на підставі погодженого кошторису та звіту і актів про фактично понесені витрати, а кошторис витрат на 2023 рік Філії не був погоджений Держрезервом.
Також у вказаному листі від 16.02.2024 року ВИХ№479/0/4-24 Відповідач зазначає, що Позивачем не здійснено виправлення помилок, які були виявлені про складанні кошторису на 2023 рік та зазначені в листі від Держрезерву №871/0/4-23 від 03.04.2023, а саме до розрахунку земельного податку не надано копію витягу (кадастрового) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, завірену підписом відповідальної особи, амортизаційні витрати направити бухгалтерською довідкою із зазначенням інвентарного номеру основних засобів та балансової вартості майна на початок року.
12.03.2024 листом б/н Позивач направив Відповідачу Звіт по витратам на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву ІФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Ізмаїльського МП) за 2023 рік.
Позивач зазначає, що з наданого листування вбачається немотивована відмова відповідача від погодження кошторису та звіту, з огляду на що, позивач був змушений звернутися до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №16-П-ІЗФ-13/а50/22 від 26.09.2013, з огляду на що позивач просить суд стягнути 142 463,82 грн основного боргу.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач подав на погодження кошториси, які не відповідали вимогам Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, тобто не надано всіх розрахунків, пояснень та копій нормативних документів, що підтверджують заплановані витрати, до кожної статті витрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
У статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" вказано, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, на зберіганні позивача перебувають матеріальні цінності мобілізаційного резерву, що підтверджується Актом від 04.11.2019 №М39/14-04.01.-15ДСК.
Відповідно до Звіту по витратам на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в ІФ ДП "АМПУ" (Адміністрація Ізмаїльської МП) за 2023 рік, згідно якого сума витрат разом складає 142 463,82 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії документів, пояснення та розрахунки зберігача щодо витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2022 рік, з огляду на що суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання позивачем належних розрахунків, пояснень та копій нормативних документів, що підтверджують заплановані витрати.
Відповідно до п. 4.2. Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та Зберігачем. У разі коли Держрезерв визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Відтак, суд, враховуючи умови Договору та Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг зберігання на суму 142 463,82 грн є таким, що настав.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 142 463,82 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 142 463,82 грн, а, відтак, задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01024, місто Київ, вул. Чикаленка Євгена, будинок 28/9; ідентифікаційний код: 37472392) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 14; ідентифікаційний код: 38727770) 142 463 (сто сорок дві тисячі чотириста шістдесят три) грн 82 коп. основного боргу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА