ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
06.09.2024Справа № 910/10850/24
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши заяву Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради про забезпечення позову
Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради, м.Чернігів
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова», м.Київ
до відповідача 3: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», м.Київ
про недійсними договорів та стягнення 38 742 321,87 грн, -
Без виклику представників сторін
Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова», Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» про:
- визнання недійсним договору про переведення боргу від 03.10.2023 № 23-ПБ-6522, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (первісний боржник), Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (кредитор), про переведення первісним боржником на нового боржника боргу, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором постачання природного газу від 01.06.2021 №8420-НГТ-39;
- визнання недійсним договору про договірне списання № 1 від 09.10.2023, що укладений між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк», Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради коштів у сумі 38 742 321, 87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні договори суперечать Конституції України, Цивільному кодексу України, Закону України «Про теплопостачання», вчинені Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах (статті 203, 215, 233 Цивільного кодексу України). Такими правочинами порушене право власності позивача, право на вільне укладення договорів.
Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» здійснювати договірне списання за договором постачання природного газу № 8420-НГТ-39 від 01.06.2021 (23-ПБ-6522 від 03.10.2023).
В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що станом на 29.08.2024 з рахунку позивача кожен день не залежно від нього здійснюється договірне списання за договором постачання природного газу № 8420- НГТ-39 від 01.06.2021 (23-ПБ-6522 від 03.10.2023) на загальну суму 38 742 321, 87 гривень. Таким чином, на думку позивача, що наявний прямий зв'язок між зупиненням договірного списання за Договором постачання природного газу № 8420-НГТ-39 від 01.06.2021 (23-ПБ-6522 від 03.10.2023) і визнанням договору переведення боргу від 03.10.2023 23-ПБ-6522 недійсним та стягненням коштів на суму 38 742 321, 87 грн. Як вказує позивач, невжиття заходів щодо забезпечення позову може призвести до унеможливлення дотримання ефективного способу захисту, оскільки сума договірного списання збільшується кожен день.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відмови в її задоволенні виходячи з такого.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 по справі №50/155 (910/1455/23)
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 по справі № 925/1441/20 зауважив, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод »Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Разом із цим, фактично позивачем обрано такий захід забезпечення позову, який за своєю правовою природою, змістом та правовими наслідками ототожнюється із вирішенням спору по суті.
До того ж, такий спосіб забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв'язку із предметом спору, що розглядається, та призводить до невиправданого обмеження прав інших учасників спірних правовідносин, як то Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», на користь якого і здійснюється договірне списання, в якості відшкодування вартості поставленого газу.
Крім того, суд враховує, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Разом з тим невжиття таких заходів забезпечення позову не унеможливить ефективний захист (відновлення) прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, оскільки недійсним є договір з моменту його укладення, в позові заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а отже, позивач не позбавлений права та можливості збільшити означені позовні вимоги у разі додаткових списань.
За таких обставин, з огляду на все вище викладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради про забезпечення позову.
При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних та належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову у інший спосіб, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви від 04.09.2024 Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання до апеляційного господарського суду.
Суддя В. В. Князьков