ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2024Справа № 910/6899/24
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
про стягнення 106 493, 65 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 106 493, 65 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 524, 526, 527, 530, 533, 625, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/6899/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
17.06.2024 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 07.06.2024, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження від 07.06.2024 була отримана відповідачем - 07.06.2024 14:20 год.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
В зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці в період з 05.08.2024 по 30.08.2024, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.07.2022 між позивачем (надалі - страховик) та ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів програми «Комфорт» № 208.22.2695150 (надалі - договір), відповідно до п. 3.1. частини «Б» предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору транспортного засобу «LADA GRANTA Comfort» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно умов договору, сума страхового відшкодування складає 304 557, 00 грн, з франшизою за ДТП 0, 25 % від страхової суми (п. 7-9 частини «А» договору).
Відповідно до п. 10 частини «А» договору, строк його дії встановлено з 00.00 год 26.09.2022 по 24.00 год 25.09.2023.
08.06.2023 о 15:00 год, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Citroen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в місті Києві по вулиці Жилянській в районі будинку 58, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «LADA GRANTA Comfort» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.09.2023 в справі № 752/16344/23 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «LADA GRANTA Comfort» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
20.09.2023 водій транспортного засобу «LADA GRANTA Comfort» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталась 08.06.2023.
Згідно рахунку Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» № 0000000189 від 13.09.2023 та висновку суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця Залуцького С.В. № 4.23.02284 від 08.05.2024, вартість ремонту транспортного засобу «LADA GRANTA Comfort» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 107 255, 04 грн.
09.10.2023 позивач, з урахуванням протоколу огляду транспортного засобу № б/н від 13.06.2023, а також враховуючи рахунок Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» № 0000000189 від 13.09.2023, страховим актом № 3.23.02284-1 наведену вище дорожньо-транспортну пригоду визнав страховим випадком та вирішив здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 106 493, 65 грн (107 255, 04 грн (вартість ремонту) - 761, 39 грн (0, 25 % франшиза від страхової суми) на користь страхувальника.
Відповідно до платіжної інструкції від 11.10.2023 № 68813461 позивач перерахував на рахунок страхувальника грошові кошти в розмірі 106 493, 65 грн.
Отже, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, в зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в загальному розмірі 106 493, 65 грн.
Відповідно до полісу серії ЕР № 212930361 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Citroen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час настання ДТП була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0, 00 грн та страховою сумою за шкоду майну в розмірі 160 000, 00 грн.
08.01.2024 позивач засобами електронного зв'язку звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № С-3.23.02284 від 08.01.2024, в якій просив останнього здійснити виплату страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 106 493, 65 грн, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти.
Проте, відповідач відповіді на заяву позивача не надав та суму страхового відшкодування позивачу не сплатив.
Враховуючи наведених вище обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 106 493, 65 грн.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Citroen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі полісу серії ЕР № 212930361 із встановленим розміром франшизи - 0, 00 грн та страховою сумою за шкоду майну в розмірі 160 000, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «Citroen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах страхової суми за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 106 493, 65 грн суми виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно із ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до рахунку Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» № 0000000189 від 13.09.2023 та висновку суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця Залуцького С.В. № 4.23.02284 від 08.05.2024, вартість ремонту транспортного засобу «LADA GRANTA Comfort» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 107 255, 04 грн.
Відтак, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування згідно з платіжної інструкції від 11.10.2023 № 68813461 на рахунок страхувальника в розмірі 106 493, 65 грн.
Доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування позивачу в розмірі 106 493, 65 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 106 493, 65 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 106 493, 65 грн страхового відшкодування.
Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім цього, згідно з ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору
Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 106 493, 65 грн, яка має майновий характер.
Отже, за подання даної позовної заяви в електронній формі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжним дорученням № 62200000 від 16.01.2023 у розмірі 2 684, 00 грн, що на 261, 60 грн більше ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи, що позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
Суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 22, ідентифікаційний код 36086124) 106 493 (сто шість тисяч чотириста дев'яносто три) грн 65 коп. страхового відшкодування та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань