вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.09.2024м. ДніпроСправа № 904/1953/24
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Пясецький Д.В.;
від відповідача: Азаренко С.М.;
дослідивши матеріали справи №904/1953/24,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 02.05.2024 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (далі - відповідач) про стягнення 290.788.407,42 грн, з яких: 185.078.554,28 грн основної заборгованості, 69.900.252,98 грн пені, 26.349.147,30 грн штрафу, 5.147.110,22 грн трьох процентів річних, 4.313.342,64 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1953/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024.
Ухвалою від 13.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.05.2024.
Через систему "Електронний Суд" від відповідача 14.05.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Через систему "Електронний Суд" від позивача 15.05.2024 надійшла відповідь на відзив.
Через систему "Електронний Суд" від відповідача 17.05.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Через систему "Електронний Суд" від відповідача 29.05.2024 надійшло клопотання, у якому просить зупинити провадження у справі №904/1953/24 до набрання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №640/7137/22 законної сили. Клопотання було залишено на розгляді суду.
Ухвалою від 30.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження. Запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо клопотання відповідача від 29.05.2024 про зупинення провадження у справі. Відкладено підготовче засідання у справі до 10.07.2024.
Через систему "Електронний Суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/1953/24 до набрання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №640/7137/22 законної сили.
Через систему "Електронний Суд" 04.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про забезпечення доказів у справі, шляхом витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заяви до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про внесення зміни до нормативів розподілу коштів для погашення заборгованості АТ "Дніпропетровськгаз" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Через систему "Електронний Суд" 04.07.2024 від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить залучити до участі у справі Кабінет Міністрів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Через систему "Електронний Суд" від позивача 05.07.2024 надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у справі Кабінет Міністрів України у якості третьої особи.
Через систему "Електронний Суд" 05.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляції.
Через систему "Електронний Суд" 08.07.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних та інфляції.
Ухвалою від 10.07.2024 в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 29.05.2024 відмовлено. В задоволенні клопотання відповідача про забезпечення доказів від 04.07.2024 відмовлено. В задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України у якості третьої особи від 04.07.2024 відмовлено. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2024.
У судовому засіданні було оголошено перерву до 05.09.2024.
В судовому засіданні 05.09.2024 представники позивача та відповідача надали пояснення у справі, відповіли на запитання суду.
Представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
На виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу природний газ, який останній оплатив лише частково, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», оскільки наявна заборгованість відповідача перед позивачем відповідає певним критеріям, а тому не може бути стягнути за рішенням суду і підлягає врегулюванню за рахунок державного бюджету.
Більш того відповідач вважає, що наявна заборгованість відповідача перед позивачем підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Також як на підставу для звільнення відповідача від обов'язку з оплати заборгованості останній послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022.
Разом з тим, відповідач вважає, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, а тому підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач стверджує, що врегулювання заборгованості в межах Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» проводиться шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.
Наявність заборгованості та її обсяг має бути підтверджений договором про організацію взаєморозрахунків.
Розрахунки відповідного постачальника природного газу затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності.
Позивач також відхиляє і доводи відповідача в частині існування форс-мажорних обставин, посилаючись на п. 7.7 договору.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач вважає, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, оскільки наявна заборгованість відповідача перед позивачем відповідає визначеним критеріям, а тому не може бути стягнути за рішенням суду і підлягає врегулюванню за рахунок державного бюджету, а тому й підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки природного газу; настання строку оплати природного газу; оплати природного газу; наявності/відсутності заборгованості; поширення на відповідача в контексті спірних правовідносин положень Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»; наявності/відсутності підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплатити існуючу заборгованість за рішенням суду.
Суд встановив, що 20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір №101/ПГ-3758-ОГРМ купівлі-продажу природного газу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору цей договір (включаючи усі зміни та доповнення), регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та положенням.
На виконання умов положення та цього договору, покупець гарантує приєднання до договору про утворення балансуючої групи, де стороною є відповідальною за добовий небаланс групи є позивач за типовою формою, розробленою та затвердженою позивачем.
Продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог положення покупцем, зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором.
Ціна та порядок проведення розрахунків визначені у розділі 4 договору.
Цей договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. цього договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення (п. 10.1. договору).
У відповідності до ст. 631 ЦК України умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.06.2022. Положення цього підпункту не застосовуються у разі надання одного з видів забезпечення, предбачених підпунктом 2.1.1. підпункту 2.1. цього договору після 01.01.2023 (п. 10.2. договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у період з січня по квітень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 263.624.887,43 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (арк. 50-73, том 1), а саме: актом №1824 від 31.01.2023 приймання-передачі природного газу на суму 89.303.063,74 грн; актом №1823 від 31.01.2023 приймання-передачі природного газу на суму 0,78 грн; актом №3601 від 28.02.2023 приймання-передачі природного газу на суму 0,83 грн; актом №3602 від 28.02.2023 приймання-передачі природного газу на суму 75.996.827,16 грн; актом №5335 від 31.03.2023 приймання-передачі природного газу на суму 0,19 грн; актом №5336 від 31.03.2023 приймання-передачі природного газу на суму 61.200.939,07 грн; актом №8137 від 30.04.2023 приймання-передачі природного газу на суму 37.124.055,62 грн; актом №8138 від 30.04.2023 приймання-передачі природного газу на суму 0,04 грн.
Також позивачем долучено до матеріалів справи інформацію про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.01.2021 до 13.02.2024 від відповідача.
Разом із цим, на адресу відповідача позивачем направлялась вимога від 20.03.2024 №119/4.1.2-14547-2024 про сплату заборгованості за договором в розмірі 290.788.407,42 грн. Відповідач відповідно до відмітки на рекомендованому повідомлені отримав вимогу позивача 25.03.2024.
Відповідно до довідки Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» повідомлено позивачу, що на поточний рахунок позивача у гривні за період з 01.01.2021 до 13.02.2024, зокрема, по відповідачу долучено реєстр надходжень на 41 (сорок одному) аркушах.
Оскільки відповідач не погасив наявну перед позивачем заборгованість, позивач, посилаючись на наведені обставини, звернувся до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 185.078.554,28 грн основної заборгованості, 69.900.252,98 грн пені, 26.349.147,30 грн штрафу, 5.147.110,22 грн трьох процентів річних, 4.313.342,64 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками (за допомогою кваліфікованого електронного підпису).
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар, в даному випадку природній газ і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Матеріалами справи, актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що позивач у період з січня по квітень 2023 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 263.624,887,43 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Сторони п. 4.3 договору узгодили, що покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.
Свої зобов'язання з оплати природного газу відповідач виконав частково у розмірі 78.546.333,15 грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.01.2021 до 13.02.2024.
Відповідач за отриманий від позивача природний газ, строк оплати якого є таким, що настав, не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 185.078.554,28 грн. Доказів зворотного відповідач суду не надав.
Більш того, часткове погашення заборгованості відповідачем є свідченням правомірності заявлених позивачем позовних вимог.
Суд зауважує, що доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 185.078.554,28 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту п. 6.3 договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індекс інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.
Відповідно до пункту 6.11 договору, сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Розрахунок штрафних санкцій, що підлягають стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України (з урахуванням п. 6.11 Договору), з наступного дня від дня прострочення основного зобов'язання.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені та штрафу відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.
При цьому судом враховується, що нарахування пені позивачем проведено з урахуванням положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 69.900.252,98 грн за сукупний період з 03.03.2023 по 29.02.2024 та 26.349.147,30 грн штрафу.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та штрафу, який здійснений позивачем і визнав їх арифметично і методологічно правильними.
Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку пені та штрафу не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 69.900.252,98 грн та штрафу 26.349.147,30 грн є обґрунтованими у заявленому розмірі, згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5.147.110,22 грн за сукупний період з 03.03.2023 по 29.02.2024 та інфляційних втрат у розмірі 4.313.342,64 грн за період з квітня 2023 року - лютий 2024 року.
Господарський суд перевірив розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, які здійснені позивачем і визнав їх арифметично і методологічно правильними.
Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку пені не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі, згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав з огляду на таке.
Відповідач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», однак вивчивши сферу застосування положень вказаного Закону суд дійшов таких висновків.
Суд зазначає, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
У Законі України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (ст. 1) терміни вживаються в такому значенні:
взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;
договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов'язань) та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;
реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості визначений ст. 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 1). Для включення до Реєстру суб'єкти ринку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву (ч. 2).
Питання проведення взаєморозрахунків врегульовано у ст. 4 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Так, взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання (ч. 1). Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру (ч. 2). Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
З наведених норм законодавства вбачається, що сфера дії Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначена у ст. 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія вказаного Закону поширюється виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених ст. 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК “Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб'єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі №904/92/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв'язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК “Нафтогаз України», а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020.
У свою чергу, питання щодо проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначені у статтях 4, 5 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Так, відповідно до положень статті 4 цього Закону, обсяги заборгованості, що підлягають врегулюванню відповідно до статті 4 цього Закону: підтверджуються висновком суб'єкта аудиторської діяльності, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 3 цього Закону на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності.
Обсяги різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних мереж, та тарифами на розподіл природного газу затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Оцінюючи позицію відповідача суд бере до уваги, що Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/10142/21 сформовано правовий висновок, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» має вчинятися юридично значима дія.
Також Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі №911/3195/21, на яку слушно послався позивач, сформовано правову позицію, що у разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами.
Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №906/1357/20 (на яку також слушно посилається позивач) викладена правова позиція, що Законом України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
Суд у справі №904/1953/24 встановив відсутність вчинення з боку відповідача юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, відсутні докази укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договору про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
Таким чином позиція відповідача (що до спірних правовідносин слід застосувати Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», у зв'язку із чим заборгованість, яка є предметом позовних вимог не підлягає стягненню за рішенням суду) є такою, що не знайшла свого підтвердження з огляду на наявні у справі докази.
Посилаючись на положення Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» відповідач висловив намір звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявою про затвердження обсягу різниці між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій.
Суд зауважує, що намір відповідача звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг свідчить про майбутні можливі дії відповідача, які на час вирішення спору по суті ще не відбулися та, відповідно, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень мають підтверджуватися відповідними доказами та юридично значимими діями, а не повідомленням сторонами своїх намірів. Суд наголошує, що наміри сторін не можуть бути покладені в основу судового рішення і тим паче бути підставою для визнання позиції тої чи іншої сторони обґрунтованою.
Доводи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд відхиляє з огляду на таке.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ від 21.06.2022.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення Відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Суд під час прийняття рішення також врахував, що часткова сплата боржником основного боргу є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №127/23910/14-ц (постанова від 23.12.2020).
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав є обґрунтованими.
Водночас, відповідачем подано клопотання про зменшення пені, 3 % річних, у якому останній просить суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити суму пені, 3% відсотків річних та інфляції, які підлягають стягненню до 1 грн.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач вказує на те, що станом на 01.06.2024 у підприємства існує дебіторська заборгованість, яка складає більше 929.804 тис грн. Наголошує на вкрай тяжкому фінансовому стані підприємства, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного газопостачання. За таких умов, додаткове покладання на підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища та фактичної неплатоспроможності і нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції.
Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, про що подав відповідні заперечення, в яких зауважує, що нарахування неустойки проводились у відповідності до умов договору, зі змістом якого відповідач обізнаний. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу скрутного фінансового становища, який би став безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд враховує таке.
За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, суд враховує те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за спожитий природний газ.
Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз є підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-IX Про критичну інфраструктуру, що також підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 року № 26/1.7-10.2-20723 про віднесення АТ Дніпропетровськгаз до об'єктів критичної інфраструктури.
Також бере до уваги посилання позивача на те, що через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою відповідача, відповідач забезпечував газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області.
З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що зменшення розміру пені та штрафу на 50%, з заявлених 69.900.252,98 грн пені до 34.950.126,49 грн та з заявлених 26.349.147,30 грн штрафу до 13.174.573,65 грн, є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних страт, судом враховується таке.
Нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому суд зважає, що з вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду слідує, що під час розгляду справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів (п. 8.18 Постанови).
Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч. 2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.
Крім того, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати.
Наведене вище виключає правові підстави для зменшення заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційних втрат.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Водночас в частині зменшення суми неустойки витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Україна, 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452) 185.078.554,28 грн (сто вісімдесят п'ять мільйонів сімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн 28 к.) основної заборгованості, 34.950.126,49 грн (тридцять чотири мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч сто двадцять шість грн 49 к.) пені, 13.174.573,65 грн (тринадцять мільйонів сто сімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят три грн 65 к.) штрафу, 5.147.110,22 грн (п'ять мільйонів сто сорок сім тисяч сто десять грн 22 к.) трьох процентів річних, 4.313.342,64 грн (чотири мільйони триста тринадцять тисяч триста сорок дві грн 64 к.) інфляційних втрат, 847.840,00 грн (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок грн 00 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення пені у розмірі 34.950.126,49 грн та штрафу у розмірі 13.174.573,65 грн) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 06.09.2024.
Суддя С.А. Дупляк