вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.09.2024м. ДніпроСправа № 926/1238/24
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача: представник не з'явився;
розглянувши матеріали справи №926/1238/24
за позовом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою від 02.05.2024 за вих. №20/32-1272 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (далі - відповідач), у якій просить:
визнати недійсною додаткову угоду №3 від 12.10.2020;
визнати недійсною додаткову угоду №4 від 02.11.2020;
визнати недійсною додаткову угоду №5 від 08.12.2020;
стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти у розмірі 350.221,93 грн.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2024 матеріали позовної заяви з доданими до неї документами направлено за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №926/1238/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024.
Ухвалою від 31.05.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати до господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 9.084,00 грн.
Через відділ документального забезпечення 13.06.2024 від позивача надійшло клопотання від 08.06.2024 за вих. №20/32-1663 про виконання ухвали від 31.05.2024, до якої позивач додав платіжну інструкцію від 07.06.2024 №1659 на суму 9.084,00 грн.
Ухвалою від 14.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.07.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 також надсилалася відповідачу на адресу: 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; за трек-номером 0600272278790.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 09.07.2024 з відміткою пошти “за закінченням встановленого терміну зберігання».
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою “відмова від отримання».
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 та всі подальші ухвали були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 14.06.2024 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням встановленого терміну зберігання, а саме 05.07.2024.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 14.06.2024 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву тривав до 20.07.2024.
Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Ухвалою від 10.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 07.08.2024.
Ухвалою від 07.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2024.
Представники сторін у судове засідання 05.09.2024 не з'явився.
До початку судового засідання позивач повідомив суд про неможливість забезпечити явку свого представника (відповідна заява у справі).
Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач зазначає, що при укладанні додаткових угод №3 від 12.10.2020, №4 від 02.11.2020; №5 від 08.12.2020 до договору №1309 про поставку природного газу від 27.12.2019 відбулось підвищення ціни на одиницю товару більш ніж на 10 %, що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», отже у відповідності до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України дані додаткові угоди слід визнати недійсними. У зв'язку із визнанням додаткових угод недійсними, наявні усі підстави для стягнення з відповідача зайво сплачених коштів.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзиву на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: визнання додаткових угод недійсними та стягнення заборгованості з відповідача.
Суд встановив, що Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича (далі - позивач) з використанням веб порталу Уповноваженого органу з питань закупівель, проведено відкриті торги з публікацією англійською мовою за номером UA-2019-10-02-002330-b, щодо закупівлі газового палива (природний газ).
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті «Prozorro» 02 жовтня 2019 року за номером UA -2019-10-02-002330- b, код ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо (природний газ).
Дана закупівля поділена на 2 лоти: лот 1 - Газове паливо (природний газ для опалення) з очікуваною вартістю 8.631.786,00 грн; лот 2 - Газове паливо (природний газ для побутового споживання) з очікуваною вартістю 131.750,00 грн.
По Лоту 1 - Газове паливо (природний газ для опалення) у відкритих торгах взяли участь 4 учасники, які надали наступні остаточні тендерні пропозиції:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» з остаточною ціновою пропозицією 4.702.665,50 грн з ПДВ;
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗІНВЕСТ-ТРЕЙДІНГ» з
остаточною пропозицією 4.703.610,00 грн з ПДВ;
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» з остаточною ціновою
пропозицією 4.929.326,61 грн з ПДВ;
4. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» з остаточною
ціновою пропозицією 5.818.120,00 грн з ПДВ.
Єдиним критерієм вибору переможця була ціна.
Переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (далі - відповідач) з ціновою пропозицією 4.702.665,50 грн з ПДВ.
За результатами проведеної процедури закупівлі 27.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу № 1309 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник постачає споживачу у 2020 році код ДК 021:2015:09120000-6-Газове паливо (природний газ для опалення), загальним обсягом - 944500 куб.м. в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Місце поставки товару: м. Чернівці. Строк поставки товару: з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Постачальник передає споживачу газ обсягом до 944 500 тис. куб. м., у тому числі по місяцях: січень - 200.000 м. куб., лютий - 200.000 м. куб., березень - 140.000 м. куб., квітень - 17.000 м. куб., травень - 1.000 м. куб., червень - 700 м. куб., липень -400 м. куб., серпень - 400 м. куб., вересень - 1.000 м. куб., жовтень - 59.000 м. куб., листопад- 140.000 м. куб., грудень - 185.000 м. куб. (п. 2.1. договору).
Ціна за 1000 м. куб. газу становить 4.979,00 грн, у тому числі ПДВ 20% -829,83 грн. Загальна вартість Договору становить 4.702.665,50 грн., у тому числі ПДВ 20% - 783.777,58 гри. (п. 5.1., 5.3. договору).
Пунктом 5.5. договору передбачено, що при зміні урядових рішень, а також рішень НКРЕКП щодо зміни розміру ціни на газ, інших змій у законодавстві, що впливають на збільшення або на зменшення ціни на газ, в термін дії цього Договору, сторони домовилися, що ціна за 1.000 м. куб. газу може бути змінена протягом місяця з дати постановлений відповідних рішень, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору, але не раніше ніж через два місяці з дати фактичного початку постачання предмету закупівлі.
Ціна природного газу може змінюватись сторонами в порядку визначеному цим Договором протягом його дії у випадках, передбачених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», але не частіше одного разу протягом розрахункового періоду (календарного місяця). При цьому для ініціювання зміни ціни постачальник зобов'язаний надати споживачеві письмове звернення з обґрунтуванням підстав, що викликають необхідність зміни ціни.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2020 по 31.12.2020, а в частині грошових зобов'язань - до повного розрахунку (п.11.1 договору).
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків встановлених п. 12.1 Договору (п. 12.1. договору).
Додатковою угодою № 1 від 11.01.2020 до договору №1309 змінено рахунки позивача та інші умови договору залишено незмінними.
Додатковою угодою № 2 від 17.09.2020 до договору №1309 було змінено банківські реквізити ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» та інші умови договору залишено незмінними.
В подальшому, керуючись ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на момент укладання договору), між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угод до договору, згідно яких змінено істотні умови договору, в тому числі збільшення ціни на газ з одночасним зменшенням (збільшенням) кількості кубометрів газу.
Додатковою угодою № 3 від 12.10.2020 до договору №1309 збільшено ціну за 1.000 м. куб. газу до 5.400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 900,00 грн, або 8,5 % від ціни договору (4.979,00 грн. з ПДВ за 1000 куб. м.). Обсяг споживання зменшився на 39,3191 тис. куб. м. і склав 905,18085 тис. куб. м. Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що відповідно до ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.09.2020.
На підтвердження необхідності внесення змін до договору відповідач надав позивачу експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 11.09.2020 №Ц-968/2, згідно якого ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на сайті ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 07.09.2020 становила 5.473,09 грн. з ПДВ на 1.000 куб. метрів. При цьому, вищевказаний експертний висновок Київської торгово-промислової палати містить інформацію про значення середньозваженої ціни станом на конкретну дату, а саме: 07 вересня 2020 року, однак не містить інформації чи відбувалося коливання ціни на ринку природного газу в періоді між укладанням договору №1309 та додатковою угодою № 3 від 12.10.2020.
Проте,позивач зазначає, що експертний висновок Торгово-промислової палати на конкретну дату не містить у своєму змісті інформації про підтвердження факту коливання ціни на товар, а саме не вказана діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання), а отже він є неналежним документом для підтвердження наявності підстав щодо Укладання додаткової угоди № 3 до Договору № 1309 про зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків.
Таким чином, вносячи зміни до істотних умов договору щодо підвищення ціни одиниці товару додатковою угодою від 12.10.2020 № 3 (щодо ціни, яка застосовується з 01.09.2020), відповідач порушив вимоги пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922 (в редакції, чинній до 19.04.2020), відповідно до якого дозволяється зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Додатковою угодою № 4 від 02.11.2020 до договору №1309, було внесено зміни до істотних умов договору, зокрема, підвищено з 01.10.2020 ціну за 1.000 м. куб. газу до 5 790,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 965,00 грн. або 7,2 % від ціни додаткової угоди № 3 (5.400,00 грн. з ПДВ за 1.000 куб. м.). При цьому, загальну суму договору не змінено, а договірні обсяги споживання зменшено до 873,58692 тис. куб. метрів.
На підтвердження коливання ціни на природний газ товариство надало два листа від 15.10.2020 № 0112 (під одною датою та номером), додатком до яких є експертний висновок, а саме: експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 11.09.2020 № Ц-968/1 та від 15.10.2020 № Ц-1150/2, згідно якого ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на сайті ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 03.09.2020 становила 5.742,00 грн. з ПДВ на 1.000 куб. м. та, відповідно, станом на 08.10.2020 становила 6.186,00 грн. з ПДВ на 1.000 куб. метрів.
Проте, порівняння ціни, зазначеної в експертному висновку, з ціною договору не відображає коливання ціни на ринку. Таким чином, враховуючи факт укладання Додаткової угоди №3 з порушенням, як наслідок укладення додаткової угоди № 4 призвело до збільшення ціни на 16,3% від ціни, визначеній договором №1309, чим не дотримано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону № 922 (в редакції, чинній до 19.04.2020) в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.
Додатковою угодою № 5 від 08.12.2020 до договору № 309 було внесено зміни до істотних умов договору, зокрема, підвищено з 01.11.2020 ціну за 1.000 м. куб. газу до 6.369,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1.061,50 грн. або 10,0 % від ціни додаткової угоди № 4 (5.790,00 грн. з ПДВ за 1.000 куб. м.). При цьому, загальну суму договору не змінено, а договірні обсяги споживання зменшено до 830,67215 тис. куб. метрів.
На підтвердження коливання ціни на природний газ товариство надало експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 02.11.2020 № Ц-1225, в якому значиться, що ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на сайті ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 30.10.2020 становила 6.700,00 грн. з ПДВ на 1.000 куб. метрів.
Враховуючи факт укладання додаткової угоди №3 з порушенням, як наслідок укладення додаткової угоди №5 призвело до збільшення ціни на 27,9% від ціни, визначеній договором №1309, чим не дотримано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону №922 (в редакції, чинній до 19.04.2020) в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.
Таким чином, коливання ціни природного газу на ринку в межах 10% при укладанні додаткових угод №№3-5 до договору відповідачем належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, у зв'язку з чим не дотримано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону № 922 (в редакції, чинній до 19.04.2020) і, відповідно, безпідставно змінено істотні умови договору.
Також, між позивачем та відповідачем було укладено дві додаткові угоди в частині зміни загальної вартості договору та періоду реалізації (постачання) природного газу.
Додатковою угодою № 6 від 28.12.2020 до договору №1309 викладено
пункт 5.3. в наступній редакції: «Загальна вартість договору становить 3.782.469,99 грн, у
тому числі ПДВ 20% - 630.411,67 грн».
Додатковою угодою № 7 від 28.12.2020 до договору №1309 викладено
пункт 11.1. в наступній редакції: «Договір діє в частині реалізації газу з 01.01.2020 до 31.01.2021».
Окрім того, відповідно до пункту 8 частини 4 статті 36 Закону № 922, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 8 від 04.01.2021 до договору №1309 про наступне: «Вартість закупівлі у 2021 році становить 756.254,52 грн, у тому числі ПДВ 20% - 126.042,42 грн, обсяг закупівлі у 2021 році становить 107,95 тис. куб. метрів».
Позивач зазначає, що всього ТОВ “Екотехноінвест» передало, а Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича отримав природний газ в обсязі 797,29451 тис.куб.м, на загальну суму 4.538.724,51 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами приймання-передачі природного газу (арк.65-77, том 1):
- №02 від 26.02.2020 на суму 963,236,72 грн;
- №2 від 18.03.2020 на суму 751.566,41 грн;
- №4 від 16.04.2020 на суму 420.551,08 грн;
- №5.2 від 18.05.2020 на суму 32.481,43 грн;
- №3 від 22.06.2020 на суму 188,16;
- №7.2 від 15.07.2020 на суму 181,98 грн;
- №7 від 17.ю08.2020 на суму 185,57 грн;
- №8 від 24.09.2020 на суму 184,62 грн;
- №1230 від 27.10.2020 на суму 3.102,08 грн;
- №1708 від 19.11.2020 на суму 20.038,42 грн;
- № 2188 від 14.12.2020 на суму 603.577,52 грн;
- №303-п від 28.12.2020 на суму 987.195,00 грн;
- №726 від 19.02.2021 на суму 756.254,52 грн.
Позивач сплатив відповідачу за поставлений природний газ грошові кошти у загальному розмірі 4.538.724,51 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (арк. 43-64, том 1).
Позивач зазначає, що внаслідок укладання до договору від 27.12.2019 №1309 додаткових угод № 3-5 на збільшення ціни за одиницю товару із порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону № 922 (в редакції, чинній до 19.04.2020), у період з 01.09.2020 по 31.12.2020, позивачем недоотримано активів (природного газу) у кількості 70,3 тис. куб. м., внаслідок чого понесено зайві витрати на загальну суму 350.221,93 грн. (у тому числі: по КПКВК 2201160 за рахунок коштів загального фонду - 131.976,36 грн. та спеціального фонду - 160.941,16 грн ; по КПКВК 2201040 за рахунок коштів загального фонду - 39.194,11 грн та спеціального фонду - 2.634,46 грн; по КПКВК 2201420 за рахунок коштів загального фонду - 2.736,97 грн та спеціального фонду - 12.065,20 грн та по КПКВК 2201570 за рахунок коштів загального фонду - 673,67 грн.), чим нанесено матеріальну шкоду позивачу на вказану суму.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд визнати недійсними додаткові угоди №3 від 12.10.2020, №4 від 02.11.2020; №5 від 08.12.2020 до договору №1309 про поставку природного газу від 27.12.2019, а також стягнути з відповідача на свою користь надмірно сплачені кошти у розмірі 350.221,93грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо визнання недійсними додаткових угод, суд зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.
Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Згідно Висновку Великої палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):
ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);
зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);
у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Для підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» до листів на адресу навчального закладу з вимогою укласти додаткові угоди використано листи (експертні висновки та цінові довідки) Київської торгово-промислових палат (експертні висновки від 11.09.2020 №Ц-968/2, від 11.09.2020 №Ц-968/1, від 02.11.2020 №Ц-1225)
Вказані документи не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження коливання цін на ринку, а отже не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за договором №1309 від 27.12.2019 в частині підвищення ціни за одиницю товару з огляду на наступне.
Вищевказані документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни газу на внутрішньому ринку України, на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни природного газу на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
У листах Київської торгово-промислової палати ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на сайті ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 07.09.2020 становила 5.473,09 грн. з ПДВ на 1.000 куб. метрів. При цьому, вищевказаний експертний висновок Київської торгово-промислової палати містить інформацію про значення середньозваженої ціни станом на конкретну дату, а саме: 07 вересня 2020 року, однак не містить інформації чи відбувалося коливання ціни на ринку природного газу в періоді між укладанням договору №1309 та додатковою угодою № 3 від 12.10.2020. Проте, експертний висновок Торгово-промислової палати на конкретну дату не містить у своєму змісті інформації про підтвердження факту коливання ціни на товар, а саме не вказана діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання), а отже він є неналежним документом для підтвердження наявності підстав щодо укладання додаткової угоди № 3 до Договору № 1309 про зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків.
Експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 11.09.2020 № Ц-968/1 та від 15.10.2020 № Ц-1150/2, згідно яких ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на сайті ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 03.09.2020 становила 5.742,00 грн. з ПДВ на 1.000 куб. м. та відповідно станом на 08.10.2020 становила 6.186,00 грн. з ПДВ на 1.000 куб. метрів. Проте, порівняння ціни, зазначеної в експертному висновку, з ціною договору не відображає коливання ціни на ринку. Таким чином, враховуючи факт укладання Додаткової угоди №3 з порушенням, як наслідок укладення додаткової угоди № 4 призвело до збільшення ціни на 16,3% від ціни, визначеній договором №1309, чим не дотримано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону № 922 (в редакції, чинній до 19.04.2020) в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.
Експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 02.11.2020 № Ц-1225, в якому значиться, що ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на сайті ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 30.10.2020 становила 6.700,00 грн. з ПДВ на 1.000 куб. метрів. Враховуючи факт укладання додаткової угоди №3 з порушенням, як наслідок укладення додаткової угоди №5 призвело до збільшення ціни на 27,9% від ціни, визначеній договором №1309, чим не дотримано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону №922 (в редакції, чинній до 19.04.2020) в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.
Таким чином, коливання ціни природного газу на ринку в межах 10% при укладанні додаткових угод №№3-5 до договору, відповідачем належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, у зв'язку з чим не дотримано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону № 922 (в редакції, чинній до 19.04.2020) і відповідно безпідставно змінено істотні умови договору.
Відтак, відповідачем не надано належних документів, які обґрунтовують наявність підстав для зміни ціни на природний газ у бік збільшення за період з часу укладення договору про постачання природного газу по дату укладення додаткових угод №3 від 12.10.2020, №4 від 02.11.2020; №5 від 08.12.2020 до договору №1309 про поставку природного газу від 27.12.2019.
Зокрема, наведена у долучених відповідачем висновках Київської торгово-промислової палати інформація не підтверджує той факт, що у період з 27.12.2019, тобто з часу укладення основного договору постачання природного газу, по 12.10.2020, тобто по дату укладення додаткової угоди №3 до договору, відбулося значне коливання ціни на ринку товарів у бік її підвищення, про яке відповідач не міг знати на момент підписання договору.
Аналогічним чином, у подальшому ТОВ "Квінтіс Пром 12" не підтвердило документально, що у період між додатковими угодами №4 від 02.11.2020; №5 від 08.12.2020 відбулося коливання ціни на ринку товарів у бік її підвищення.
Надані ТОВ "Квінтіс Пром 12" документи, не можуть свідчити про наявність коливання ціни природного газу протягом зазначених періодів.
З вищевикладеного вбачається, що під час проведення процедури закупівлі, відповідач при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо.
Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 № 925/683/18, від 26.03.2019 № 912/898/18, від 16.04.2019 № 915/346/19, неодноразово звертав увагу, що без належного обґрунтування, а також достатнього документального підтвердження, відсутні правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод і укладення таких додаткових угод є порушенням вимог п.2 ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
У свою чергу, вищевказане підтверджує відсутність коливання ціни на предмет закупівлі, а Додаткові угоди № 1-20 до договору, укладені без належного обґрунтування, достатнього документального підтвердження, а також за відсутності коливання ціни на товар, тобто в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідач, пропонуючи нижчу ціну, усвідомлював усі ризики щодо ефективності своєї підприємницької діяльності на весь період дії договору та не міг з самого початку орієнтуватися виключно на негайну можливість зміни ціни закупівлі у бік її збільшення.
Отже, уклавши договір на постачання природного газу від 27.12.2019 із Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича, відповідач прийняв на себе зобов'язання постачати предмет закупівлі (природний газ) протягом усього періоду договору, тобто - до 31.12.2020 та підприємство усвідомлювало всі фінансові ризики такої підприємницької діяльності.
При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.
Такі дії відповідача порушують принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", такі як: принцип максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Так, в основі поняття "права на добросовісну конкуренцію" лежать такі фундаментальні ознаки, як добропорядність, розумність та справедливість. Публічна закупівля передбачає вільну конкуренцію серед учасників. І учасники публічної закупівлі мають забезпечити її дотримання також і на стадії виконання укладеного договору, як із переможцем закупівель. Відповідно до Конституційних принципів захисту конкуренції, держава гарантує збереження та розвиток ринкової конкуренції, недопущення зловживань монопольним становищем, забезпечення регулювання сфер державних і природних монополій, а також прийняття та реалізацію такого законодавства, яке сприяло збільшенню кількості постачальників, покупців, продавців продукції та інших осіб, що господарюють на товарних ринках України.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №9/219-09, від 20.02.2012 у справі №6-93цс11.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмет закупівлі відразу після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку споживчих товарів свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.
Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Вищенаведені висновки повністю відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Таким чином, вказане збільшення ціни сторонами шляхом укладання спірних додаткових угод до договору суперечить п.2 частині 5 статті 41 цього Закону України Про публічні закупівлі.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини перша, п'ята статті 216).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.
Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.
З 19.04.2020 введено в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19 вересня 2019 року № 114-ІХ. Додаткові угоди №№ 1-10 до договору укладенні на час дії Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Законом України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020 не встановлювалась нікчемність правочину, у зв'язку з порушеннями положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що додаткові угоди №3 від 12.10.2020, №4 від 02.11.2020; №5 від 08.12.2020 до договору №1309 про поставку природного газу від 27.12.2019 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону “Про публічні закупівлі», є оспорюваними та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
Щодо стягнення надмірно сплачених коштів суд зазначає, що положеннями ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з актами прийому-передачі природного газу №02 від 26.02.2020 на суму 963,236,72 грн; - №2 від 18.03.2020 на суму 751.566,41 грн; - №4 від 16.04.2020 на суму 420.551,08 грн; - №5.2 від 18.05.2020 на суму 32.481,43 грн; - №3 від 22.06.2020 на суму 188,16; - №7.2 від 15.07.2020 на суму 181,98 грн; - № 7 від 17.ю08.2020 на суму 185,57 грн; - №8 від 24.09.2020 на суму 184,62 грн; - №1230 від 27.10.2020 на суму 3.102,08 грн; - №1708 від 19.11.2020 на суму 20.038,42 грн; - № 2188 від 14.12.2020 на суму 603.577,52 грн; - №303-п від 28.12.2020 на суму 987.195,00 грн; - №726 від 19.02.2021 на суму 756.254,52 грн перераховано 4.538.724,51 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (арк. 43-64, том 1).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов'язання сторін регулювалися умовами основного договору.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Внаслідок укладання до договору від 27.12.2019 №1309 додаткових угод № 3-5 на збільшення ціни за одиницю товару із порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону № 922 (в редакції, чинній до 19.04.2020), у період з 01.09.2020 по 31.12.2020, позивачем недоотримано активів (природного газу) у кількості 70,3 тис. куб. м., внаслідок чого понесено зайві витрати на загальну суму 350.221,93 грн. (у тому числі: по КПКВК 2201160 за рахунок коштів загального фонду - 131.976,36 грн. та спеціального фонду - 160.941,16 грн ; по КПКВК 2201040 за рахунок коштів загального фонду - 39.194,11 грн та спеціального фонду - 2.634,46 грн; по КПКВК 2201420 за рахунок коштів загального фонду - 2.736,97 грн та спеціального фонду - 12.065,20 грн та по КПКВК 2201570 за рахунок коштів загального фонду - 673,67 грн), чим нанесено матеріальну шкоду позивачу.
Отже, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням додаткових угод до договору, складає 350.221,93 грн .
Оскільки додаткові угоди №3 від 12.10.2020, №4 від 02.11.2020; №5 від 08.12.2020 до договору №1309 про поставку природного газу від 27.12.2019 укладені з порушенням умов договору та вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», то належним способом захисту порушеного права є застосування наслідків недійсності правочину.
Враховуючи викладене, у даному випадку підлягають застосуванню наслідки недійсності правочинів шляхом стягнення з ТОВ “Квінтіс Пром 12» коштів у сумі 350.221,93 грн, одержаних на виконання недійсних правочинів (додаткових угод №3 від 12.10.2020, №4 від 02.11.2020; №5 від 08.12.2020 до договору №1309 про поставку природного газу від 27.12.2019).
Доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.
З огляду на те, що господарським судом визнаються недійсними додаткові угоди №3 від 12.10.2020, №4 від 02.11.2020; №5 від 08.12.2020 до договору №1309 про поставку природного газу від 27.12.2019, вбачаються підстави для стягнення з постачальника грошових коштів у сумі 350.221,93 грн.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати додаткові угоди №3 від 12.10.2020, №4 від 02.11.2020, №5 від 08.12.2020 до договору №1309 про поставку природного газу від 27.12.2019, укладеного між Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича (58002, Чернівецька область, Чернівецький район, місто Чернівці, вул. Коцюбинського Михайла, будинок 2; ідентифікаційний код 02071240) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12") (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742), недійсними.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квінтіс Пром 12» (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742) на користь Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, Чернівецька область, Чернівецький район, місто Чернівці, вул. Коцюбинського Михайла, будинок 2; ідентифікаційний код 02071240) 350.221,93 грн (триста п'ятдесят тисяч двісті двадцять одну грн 93 к.) сплачених коштів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квінтіс Пром 12» (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742) на користь Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, Чернівецька область, Чернівецький район, місто Чернівці, вул. Коцюбинського Михайла, будинок 2; ідентифікаційний код 02071240) 14.337,33 грн (чотирнадцять тисяч триста тридцять сім грн 33 к.) судового збору.
Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 06.09.2024.
Суддя С.А. Дупляк