пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 серпня 2024 року Справа № 903/593/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 83067,28 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: Копачевська А. О., юрисконсульт, посадова інструкція;
від прокуратури: Гудков М. В., прокурор, посвідчення № 071757 від 01.03.2023.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: 21.06.2024 Володимирська окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» в якому просить:
- визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 20.07.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 29.10.2021, № 6 від 16.11.2021, № 7 від 30.11.2021, № 8 від 30.11.2021 до договору від 06.01.2021 № 23-21/239;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» на користь Павлівської сільської ради кошти в сумі 83067, 28 гривень.
При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що спірні додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії від 06.01.2021 № 23-21/239 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови договору та не дотримано процедуру їх укладення, кожного разу при укладенні спірних угод сторонами належним чином не обґрунтовано коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного договору або первісної додаткової угоди, тому на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України просить визнати їх недійсними. Додатково зазначають, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов, призвело до безпідставного витрачання коштів, які підлягають поверненню в сумі 83067, 28 грн.
Ухвалою суду від 24.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь, прокурору та позивачу - відповідь на відзив.
11.07.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 1119/02.1-05/2-24 від 08.07.2024 в якому просить розгляд справи проводити без участі представника позивача. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
11.07.2024 відповідач через систему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволені позовних вимог. При цьому вказує, що всі додаткові угоди укладені у зв'язку із збільшенням ціни на одиницю товару. Крім того, замовник отримувавши пропозицію про зміну умов договору, мав реальну можливість розірвати договір та не підписувати додаткову угоду. Також звертає увагу суду, що підставою для стягнення грошових коштів за недійсним правочином є сукупне застосування положень абзацу другого частини першої статті 216 та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, а не приписів частини першої статті 670 ЦК України, на яку посилається прокуратура у позовній заяві. Крім того, зазначає, що дії позивача, який уклав 5 додаткових угод до договору, а згодом пред'являє позов про визнання їх недійсними, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню товару) і є недобросовісним. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
12.07.2024 прокурор через систему “Електронний суд» подав відповідь на відзив в якій просить відхили заперечення відповідача наведені у відзиві та задовольнити позов. Дана відповідь з додатками долучена до матеріалів справи.
Прокурор та представник відповідача у судовому засіданні 17.07.2024 не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
В судовому засіданні 17.07.2024 суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.08.2024.
23.08.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 1303/02.1-05/2-24 від 16.08.2024 в якому просить розгляд справи проводити без участі представника позивача. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
В судовому засідання 27.08.2024 прокурор позов підтримав, просив його задовольнити повністю; представник відповідача позов заперечила та просила відмовити у його задоволенні.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
01.12.2020 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» Павлівською сільською радою оприлюднено оголошення UA-2020-12-01- 001921-a про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5), зокрема, 350595 кВт/год з терміном поставки товарів до 31.12.2021 та очікуваною вартістю закупівлі 981666 грн.
06.01.2021, за результатами проведеної процедури закупівлі згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», між Павлівською сільською радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (постачальник) укладено договір № 23-21/239 про постачання електричної енергії споживачу у 2021 році в кількості 350595 тис. кіловат-годин електричної енергії на загальну суму 806368,50 грн з ПДВ (далі - договір) (а.с.31-35).
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Строк (термін) поставки товару - з 01 січня по 31 грудня 2021 року. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена додатком 2 до цього договору (п.п. 3.1, 3.3 договору).
Згідно з п. 5.1 договору загальна ціна (сума) цього договору становить 806368,50 грн, у т.ч. ПДВ 134394,75 грн. Ціна за одиницю електричної енергії зазначена в додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу “Специфікації» і становить 2,30 грн за 1 кіловат-годину електроенергії з ПДВ.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватись з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у додатку 3 до цього договору. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі у чинній редакції.
Відповідно до п. 4 додатку 3 до договору зміна умов договору оформляється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід'ємною частиною Договору.
Пунктами 6 - 7 додатку 3 до договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пп. 1 - 8 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.
Істотні умови договору можуть змінюватись у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та на внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР) та інші показники, які склались у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії».
У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, Сторонами визнаються наступні документи: завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua/index.php/main/get_by_id/500.
Пунктом 13.1 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Отже, на час укладання договору, сторонами було погоджено всі істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі».
У подальшому між Павлівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» до договору № 23-21/239 від 06.01.2021 було укладено ряд додаткових угод щодо зміни ціни за одиницю товару в бік її збільшення, зокрема:
- додатковою угодою від 16.02.2021 № 1, у зв'язку зі зміною регульованих цін (тарифів), відповідно до рішення НКРЕКП (Постанова № 2353 від 09.12.2020), яким змінено тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01.01.2021 та рішення НКРЕКП (Постанова № 2363 від 09.12.2020), яким змінено тариф на послуги з розподілу електричної енергії з 01.01.2021 сторони установили, що ціну електричної енергії з 01.01.2021 за договором зменшено з 2,30 грн/кВт* год до 2,277404 грн/кВт*год (на 0,98 %). У зв'язку зі зміною ціни за одиницю (1 кВт*год) товару цією угодою також внесено зміни в пункт 5.1. основного договору, відповідно до яких загальна ціна (сума) договору становить 798446, 46 грн, у т.ч. ПДВ 133074,41 грн;
- додатковою угодою від 20.07.2021 № 3 ціну електричної енергії з 01.07.2021 збільшено з 2,277404 грн/кВт* год до 2,46968 грн/кВт*год (на 8.44 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 1, та у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору, в який внесено зміни додатковою угодою № 1 (якою ціну зменшено з 2,30 грн/кВт* год до 2,277404 грн/кВт*год), а також зменшили загальні обсяги постачання електричної енергії до 339 416 кВт*год;
- додатковою угодою від 31.08.2021 № 4 ціну електричної енергії з 01.09.2021 збільшено з 2,46968 грн/кВт*год до 2,681165 грн/кВт*год (на 8,56 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 3, та на 17,72 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору, в який внесено зміни додатковою угодою № 1 (якою ціну зменшено з 2,30 грн/кВт*год до 2,277404 грн/кВт*год), а також зменшили загальні обсяги постачання електричної енергії до 329 887 кВт*год;
- додатковою угодою від 29.10.2021 № 5 ціну електричної енергії з 01.10.2021 збільшено з 2,681165 грн/кВт* год до 2,913776 грн/кВт*год (на 8,67 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 4, та на 27,94 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору, в який внесено зміни додатковою угодою № 1 (якою ціну зменшено з 2,30 грн/кВт*год до 2,277404 грн/ кВт*год), а також зменшили загальні обсяги постачання електричної енергії до 324 319 кВт*год;
- додатковою угодою від 16.11.2021 № 6 ціну електричної енергії з 01.11.2021 збільшено з 2,913776 грн/кВт*год до 3,169626 грн/кВт*год (на 8,78 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 5, та на 39.17 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору, в який внесено зміни додатковою угодою № 1 (якою ціну зменшено з 2,30 грн/кВт*год до 2,277404 грн/ кВт*год);
- додатковою угодою від 30.11.2021 № 7 ціну електричної енергії з 11.11.2021 збільшено з 3,169626 грн/кВт* год до 3,451036 грн/кВт*год (на 8,87 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 6, та на 51,53 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору, в який внесено зміни додатковою угодою № 1 (якою ціну зменшено з 2,30 грн/кВт*год до 2,277404 грн/ кВт*год);
- додатковою угодою від 30.11.2021 № 8 ціну електричної енергії з 12.11.2021 збільшено з 3,451036 грн/кВт*год до 3,760558 грн/кВт*год (на 8,96 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 7, та на 65,12 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору, в який внесено зміни додатковою угодою № 1 (якою ціну зменшено з 2,30 грн/кВт*год до 2,277404 грн/ кВт*год).
Таким чином, за даними додатковими угодами до договору про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2021 № 23-21/239 ціна товару загалом зросла на 65,12 %.
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Таким чином, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: незаконність змісту правочину; недотримання форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі №6-806цс16 тощо.
Суд зазначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 917/1009/22, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21.
Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2021 №23-21/239) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель / спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація повинна містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Частинами 1, 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається згідно з нормами Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 19.07.2022 у справі № 927/568/21, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного аналізу наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Разом з тим у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
В іншому випадку не досягається мета, визначена Законом України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Як зазначено судом вище та підтверджено матеріалами справи, 06.01.2021, за результатами проведеної процедури закупівлі згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», між Павлівською сільською радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (постачальник) укладено договір № 23-21/239 про постачання електричної енергії споживачу у 2021 році в кількості 350595 тис. кіловат-годин електричної енергії на загальну суму 806368,50 грн з ПДВ.
Таким чином, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір №23-21/239 від 06.01.2021 сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі, предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором, що узгоджується з приписами частини 3 статті 180 ГК України та приписами Закону України "Про публічні закупівлі".
Як вбачається з матеріалів справи, після укладення договору відповідачем було ініційовано підписання додаткових угод до договору та збільшено вартість електричної енергії за одиницю кВт год.
На підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку при ініціюванні укладення додаткових угод до Договору від 06.01.2021 ТзОВ «Волиньелектрозбут» надано:
1) додаткової угоди від 20.07.2021 № 3 - інформацію ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни купівлі-продажу за травень - червень 2021 року, у якій графічно порівняно середньозважені ціни на РДН та ВДР;
2) додаткової угоди від 31.08.2021 № 4 - цінову довідку Харківської торгово промислової палати від 12.08.2021 № 1896/21, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України станом на липень (01.07-31.07) 2021 року та першу декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +47,30%, а також інформацію ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни купівлі-продажу за 10 днів серпня 2021 року, у якій графічно порівняно середньозважені ціни на РДН та ВДР;
3) додаткової угоди від 29.10.2021 № 5 - цінову довідку Харківської торгово промислової палати від 11.10.2021 № 2515/21, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за вересень (01.09-30.09) 2021 року та за 1 декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +15,12%;
4) додаткової угоди від 16.11.2021 № 6 - цінову довідку Харківської торгово промислової палати від 28.10.2021 № 2697/21, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 1 декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року та за 2 декаду жовтня (11.10-20.10) 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +10,66%;
5) додаткових угод від 30.11.2021 № 7 та № 8 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 18.11.2021 № 2939/21, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за жовтень (01.10-31.10) 2021 року та за 1 листопада 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +25,00%.
П. 7 Додатку 3 до Договору визначено, що у якості документального підтвердження даних про коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України», передбачених цим підпунктом, сторонами визнаються наступні документи: завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua/index.php/main/get_by_id/500. Поряд з цим, у листах-пропозиціях ТОВ «Волиньелектрозбут» лише констатовано факт стрімкого зростання ціни на електроенергію, при цьому жодним чином не проаналізовано та не наведено дані роботи «ринку на добу наперед» та «внутрішньодобового ринку» станом на дату укладення первісного договору та кожної з п'яти додаткових угод. Судом оцінюються критично надані ТОВ «Волиньелектрозбут» документи(інформація ДП «Оператор ринку» та цінові довідки торгово-промислової палати) на підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку, оскільки вони за своїм змістом та суттю є лише документами довідково інформаційного характеру, а тому не можуть слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни станом на дату укладення договору та кожної з додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у звітному періоді, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 зазначив, що надані
постачальником довідки торгово-промислових палат не є належними доказами на підтвердження коливання ціни на пальне, оскільки, вказані документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на пальне на певну дату та не доводять їх коливання. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін. Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
Аналогічної правової позиції у тотожних правовідносинах дотримується Верховний Суд у постановах від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.
Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Поряд з цим, середньозважені ціни на РДН та ВДР, опубліковані на сайті ДП «Оператор ринку» за січень 2021 року (на час укладення Договору від 06.01.2021) та червень 2021 року (лист ТзОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» від 07.07.2021 № 01-8/2333, в якому зазначено інформацію ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни купівлі-продажу за травень - червень 2021 року та на підставі якого було укладено додаткову угоду № 3, свідчать про те, що підняття ціни на електроенергію відсутнє.
Більше цього, якщо порівняти ціни на електроенергію за січень 2021 року (на час укладення Договору від 06.01.2021) та червень 2021 року (лист ТзОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» від 07.07.2021 № 01-8/2333, в якому зазначено інформацію ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни купівлі-продажу за травень - червень 2021 року та на підставі якого було укладено додаткову угоду № 3), вбачалась тенденція до зниження ціни на електроенергію, а не її збільшення.
Зокрема, у січні 2021 року (на час укладення Договору від 06.01.2021), середньозважена ціна на електроенергію РДН становила 1 481,31 грн/МВт*год; середньозважена ціна на електроенергію ВДР становила 1 487,08 грн/МВт*год.
Проте, у червні 2021 року (згідно зазначеної відповідачем в листі від 07.07.2021 № 01-8/2333 інформації ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни купівлі продажу за травень - червень 2021 року та на підставі якого було укладено додаткову угоду № 3), середньозважена ціна на електроенергію РДН становила 1 456,15 грн/МВт*год; середньозважена ціна на електроенергію ВДР становила 1 354,96 грн/МВт*год.
Тобто в порівнянні з січнем та червнем 2021 року ціни на електроенергію були менші
на:
- РДН v - 1,6984% (з 1 481,31 грн/МВт*год до 1 456,15 грн/МВт*год);
- ВДР v - 8,8845% (з 1 487,08 грн/МВт*год до 1 354,96 грн/МВт*год).
Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватись з дотримуванням сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі у чинній редакції.
Згідно п. 7 додатку 3 до договору регламентовано, що нова (змінена) ціна, розрахована відповідно до п.п. 7.2, 7.3 цього додатку (якими визначено механізм розрахунку нової (зміненої) ціни за одиницю електричної енергії) застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
За наслідками аналізу наведених вище норм законодавства та умов договору можна прийти до висновку, що нова (змінена) ціна на електроенергію повинна застосовуватись з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому укладено додаткову угоду. Крім цього, така ціна повинна бути незмінною до завершення звітного періоду (календарного місяця), що свідчить про можливість укладення однієї додаткової угоди про зміну ціни упродовж місяця.
Всупереч зазначеному, п'ятьма додатковими угодами до договору від 06.01.2021 дату, з якої застосовується змінена ціна, визначено наперед - з чисел місяця, що передують даті укладення таких додаткових угод, а саме: додатковою угодою від 20.07.2021 № 3 визначено застосування нової ціни з 01.07.2021; додатковою угодою від 29.10.2021 № 5 передбачено, що змінена ціна застосовується з 01.10.2021; додатковою угодою від 16.11.2021 № 6 - з 01.11.2021; додатковою угодою від 30.11.2021 № 7 - з 11.11.2021; додатковою угодою від 30.11.2021 № 8 - з 12.11.2021. Лише додатковою угодою від 31.08.2021 № 4 передбачено, що змінена ціна застосовується з 01.09.2021.
Тобто в п'яти додаткових угодах до Договору від 06.01.2021 дату, з якої застосовується змінена ціна, визначено наперед - з чисел місяця, що передують даті укладення таких додаткових угод.
Водночас, зважаючи на особливості функціонування ринку електричної енергії, відповідач у цей період щоденно постачав, а позивач приймав та споживав електроенергію.
Отже, товар (електроенергія), поставлений ТзОВ «Волиньекрозбут» у період, що передує датам укладення додаткових угод, був не тільки прийнятий сільською радою у власність, а й спожитий.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до ч. 3 ст.632 ЦК України (п.п. 74, 75).
Така ж правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23.
З огляду на необгрунтованість підстав для зміни ціни за одиницю електричної енергії, дані додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу підлягають визнанню недійсними на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі».
Крім цього, у випадку недійсності додаткової угоди від 20.07.2021 № 3, додаткові угоди від 31.08.2021 № 4, від 29.10.2021 № 5, від 16.11.2021 № 6, від 30.11.2021 № 7 та від 30.11.2021 № 8 також суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», п. 5.3 Договору, п. п. 6 - 7 Додатку 3 до Договору та мають бути визнані судом недійсними, оскільки за наслідками їх укладення ціну електричної енергії збільшено понад 10%, а саме: додатковою угодою від 31.08.2021 № 4 - на 17,72 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору, в який внесено зміни додатковою угодою № 1 (якою ціну зменшено з 2,30 грн/кВт*год до 2,277404 грн/кВт*год); додатковою угодою від 29.10.2021 № 5 - на 27,94%; додатковою угодою від 16.11.2021 № 6 - на 39,17%; додатковою угодою від 30.11.2021 № 7 - на 51,53%; додатковою угодою від 30.11.2021 № 8 - на 65,12%.
Наведене спростовує обґрунтованість та належну документальну підтвердженість необхідності внесення змін до договору №23-21/239 від 06.01.2021 шляхом укладення низки додаткових угод у зв'язку із коливанням ціни електроенергії на ринку.
Також, суд звертає увагу, що споживач мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі. Проте, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 65,12%, а обсяг споживання зменшився на 10,40 %.
В контексті зазначеного, суд зауважує, що підвищення сторонами договору ціни, шляхом укладання спірних додаткових угод, суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції.
Зазначене підтверджує нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна електроенергії не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.
Разом з тим, суд зазначає, що укладаючи договір №23-21/239 від 06.01.2021 відповідачі визначили ціну за одиницю товару, яка складає 2,30 грн з ПДВ.
Вище викладене дає підстави дійти висновку, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 65,12 % шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод та відповідне зменшення обсягу споживання, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а тому укладення спірних додаткових угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.
Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом в постанові від 16.02.2023 по справі №903/383/22.
Також, Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.
Водночас суд зазначає, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
За змістом статті 13 ЦК України кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.
Як передбачено частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Укладення зазначених додаткових угод до договору №23-21/239 від 06.01.2021 порушує основні принципи публічних закупівель, що передбачені змістом статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії та ефективності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Із врахуванням наведеного, а саме перевищення обмеження 10%, як максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в договорі та не підтвердження коливання ціни електроенергії за додатковими угодами № 3-8 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2021 № 23-21/239, у зв'язку зі збільшенням ціни на товар та зменшення обсягів постачання, що суперечать вимогам статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" та положенням статті 203, 215 ЦК України, спірні додаткові угоди визнаються судом недійсними.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 18.09.2019 № 114-IX (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії ціновому демпінгу коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та, відповідно, зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати ціновий демпінг з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі, та при укладенні договору про закупівлю.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 20.02.2024 у справі 903/1037/22 та від 12.06.2024 у справі №922/2060/23.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.
Щодо вимоги про стягнення 83067,28 грн суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки оспорювані у цій справі угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо визначення ціни електричної енергії, поставленої за договором про постачання електричної енергії №23-21/239 від 06.01.2021, мали здійснюватися відповідно до умов укладеного договору, в який внесено зміни додатковою угодою № 1 (якою ціну зменшено з 2,30 грн/кВт* год до 2,277404 грн/кВт*год).
Як встановлено судом, упродовж дії договору, замовнику поставлено 314120 кіловат-годин електроенергії, за які замовником перераховано постачальнику кошти на загальну суму 798445,42 грн. Виходячи із ціни у договорі, без урахування вказаних вище оспорюваних додаткових угод, позивач за поставлений товар повинен був сплатити відповідачу кошти у сумі 715378,14 грн з ПДВ (314120 кіловат-годин електроенергії х 2,277404 грн), відповідно різниця між сумою коштів, які фактично сплачено за постачання електроенергії по ціні, згідно з додатковими угодами, та сумою за товар по ціні, визначеною договором (без урахування оспорюваних додаткових угод), становить 83067,28 грн (798445,42 грн - 715378,14 грн).
Оскільки позивач сплатив на користь відповідача кошти за спожиту електричну енергію у розмірі 798445,42 грн, грошові кошти в сумі 83067,28 грн (798445,42 грн - 715378,14 грн) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає нормам статей 216, 1212 ЦК.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №922/2060/23.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури належить стягнути 16956,80 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви.
Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 20.07.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 29.10.2021, № 6 від 16.11.2021, № 7 від 30.11.2021, № 8 від 30.11.2021 до договору від 06.01.2021 № 23-21/239, що укладений між Павлівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут».
3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул.Єршова,11А, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Павлівської сільської ради (вул.Незалежності,27б, с.Павлівка, Володимирський р-н, Волинська обл., 45342, код ЄДРПОУ 04333342) кошти в сумі 83067,28 грн (вісімдесят три тисячі шістдесят сім гривень 28 коп).
4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул.Єршова,11А, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 16956,80 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 80 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
05.09.2024.
Суддя А. С. Вороняк