05 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/53/24 пров. № А/857/11800/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глушка І.В. та Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Хомича Івана Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати і виплачувати пенсію за віком із урахуванням визначеного показника середньої заробітної плати (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 19.04.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 19.04.2024р.),-
01.01.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Хомич І.О., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки, починаючи з 31.01.2022р.;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки, починаючи з 31.01.2022р.
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (а.с.1-4).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.17-18).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки, починаючи з 31.01.2022р.; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки, починаючи з 31.01.2022р.; стягнуто з ГУ ПФ України у Львівській обл. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 858 грн. 88 коп. (а.с.27-32).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.35-37).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що з 10.02.2017р. ОСОБА_1 перебував на обліку як одержувач пенсії за вислугу років, яка йому була призначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки (3764 грн. 40 коп.). Починаючи з 31.01.2022р., на підставі заяви переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При перерахунку пенсії ОСОБА_3 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії за три роки 2014-2016 роки у розмірі 3764 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнтів підвищення 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197, що становить 7405 грн. 03 коп. Пенсія за вислугу років призначалася позивачу з урахуванням віку та стажу, які передбачені Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», однак розмір пенсії позивача обчислено згідно з нормами Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт вважає, що твердження позивача про те, що в розглядуваному випадку відбулося призначення нового виду пенсії є безпідставним.
При цьому, підстави для врахування під час обчислення розміру пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки є відсутніми, адже в цьому випадку має місце не первинне призначення пенсії в розумінні ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а переведення з пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, дії пенсійного органу щодо переведення позивача на пенсію за віком та застосування середнього заробітку за три останні роки, а саме 2014-2016 роки, є правомірними.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивачу ОСОБА_1 з 10.02.2017р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Починаючи з 31.01.2022р., позивача ОСОБА_1 на підставі його заяви переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.9).
Листом ГУ ПФ України у Львівській обл. № 1300-5903-8/17032 від 23.11.2023р. на адвокатський запит повідомлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки. 14.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії. Рішенням від 17.11.2023р. ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки набутий після попереднього перерахунку страховий стаж становить менше 24 місяців; провести перерахунок пенсії згідно ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливо не раніше ніж через 2 (два) календарні роки після попереднього звернення за перерахунком пенсії, тобто, по заяві, поданій після 31.01.2024р. Одночасно у листі вказано, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та індивідуального коефіцієнта заробітку. У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії (за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком). Отже, підстав для обчислення пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, визначеної ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії (за 2019-2021 роки) немає (а.с.7 і на звороті).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 з 31.01.2022р. пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по України за 2014-2016 роки, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 10.02.2017р. позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, тому призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.01.2022р. необхідно розцінювати як таке, що відбулося вперше.
Отже, пенсійний орган зобов'язаний був з 31.01.2022р. призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, тобто, з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення нового виду пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/.
Закон № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ст.9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 ст.45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Апеляційний суд враховує, що у постанові від 16.06.2020р. в справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016р. у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018р. у справі № 876/5312/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі № 500/1216/23.
У розглядуваній справі судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 10.02.2017р. було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше у січні 2022 року.
Отже, доводи апелянта про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Окрім цього, судом встановлено, що після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2019-2021 роки.
Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, слід вважати зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. перерахувати та виплачувати з 31.01.2022р. ОСОБА_1 пенсію згідно із Законом України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. в адміністративній справі № 380/53/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Дата складання повного тексту судового рішення: 05.09.2024р.