04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/889/24 пров. № А/857/9835/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Рівному суддею Друзенко Н. В.) у справі № 460/889/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач 2) та просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 172650007603 від 27.10.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 19 жовтня 2023 року, з врахуванням страхового стажу у кількості 24 роки 7 місяців та 15 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте отримав відмову через відсутність необхідного страхового стажу. Вказує, що пенсійним органом протиправно не враховано до страхового стажу період проходження військової служби з 1987 по 1989 роки, а також з 10.10.2022 - період роботи в КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» в подвійному розмірі (1 рік 9 днів додатково). Зазначає, що згідно даних трудової книжки та військового квитка загальний трудовий стаж складає 23 роки 7 місяців 6 днів. А тому вважає, що його страховий стаж становить 24 роки 7 місяців та 15 днів, а не 14 років 11 місяців 9 днів як зазначено у спірному рішенні відповідача. За наведеного вказує, що рішення пенсійного органу за № 172650007603 від 27.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому просив суд позов задовольнити повністю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.10.2023 № 172650007603 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Рівненській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції не враховує всіх обставин справи, прийняте з порушенням норм матеріального права. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, становить 24 роки. Проте, страховий стаж позивача становить 14 років 11 місяців 9 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 1987 по 1989 роки, оскільки наявні виправлення в даті призову. Щодо зарахування періоду роботи з 10.10.2022 відповідно до довідки № 47 від 12.01.2024 в комунальному підприємстві “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради у подвійному розмірі, звертає увагу суду, що позивачем до заяви про призначення пенсії від 20.10.2023 не було долучено вказану довідку, а відтак ця довідка відповідачем не розглядалася при винесенні рішення про відмову у призначенні пенсії. У зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу - не менше 24 років, вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним та просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області.
Відповідно до посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим 01.12.1993 Рівненською облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи.
Згідно з довідкою Великовербченського старостинського округу № 1 Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області № 13/01-840 від 10.10.2023 позивач зареєстрований та проживає в с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 18.10.1969 по 26.11.1987, з 05.01.1990 по 19.11.1990 та з 27.11.1190 по цей час.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991, с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 призваний на військову службу і направлений в частину 26.11.1987, а 18.12.1989 звільнений в запас.
Згідно з даними трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 ОСОБА_1 01.07.1987 прийнятий в члени колгоспу “Перше травня» Сарненського району - запис № 1, 20.11.1990 розрахований із членів колгоспу “Перше травня» - запис № 2 (сторінки 42, 43). Записи на сторінках 44, 45 відсутні та скріплені печаткою. Згідно з записами трудової книжки, починаючи з 46 сторінки, ОСОБА_1 :
запис № 1 - 01.07.1987 прийнятий в члени колгоспу “Перше травня» Сарненського району;
записи №№ 2, 3 - з 24.11.1987 по 21.12.1989 служба в рядах Радянської Армії;
запис № 4 - 20.11.1990 розрахований з роботи;
запис № 5 - 22.11.1990 прийнятий водієм 3 класу;
запис № 6 - 25.05.1991 звільнений;
запис № 7 - 01.06.1991 прийнятий слюсарем в КСП “Перше травня» Сарненського району;
запис № 8 - 01.04.2000 КСП “Перше травня» реформовано на підставі наказу № 2 від 22.12.1999;
запис № 9 - 02.06.2003 звільнений з роботи;
запис № 10 - 14.07.2003 Сарненський районний центр зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю;
запис № 11 - 07.07.2004 закінчено виплату допомоги по безробіттю;
запис № 12 - 05.08.2004 прийнятий на роботу в СГПП “Світлана» Сарненського району;
запис № 13 - 16.03.2006 звільнений з роботи;
запис № 14 - 24.03.2006 Сарненський районний центр зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю;
запис № 15 - 18.03.2007 закінчено виплату допомоги по безробіттю;
запис № 16 - 30.06.2007 прийнятий на роботу в СГПП “Світлана» Сарненського району водієм;
запис № 17 - 19.06.2008 звільнений з роботи;
запис № 18 - 01.08.2009 прийнятий на роботу в СГПП “Світлана» Сарненського району;
запис № 19 - 05.01.2011 звільнений з роботи;
запис № 20 - 06.01.2011 прийнятий на роботу в ПСП “Україна» столяром в будівельно ремонтний відділ;
запис № 21 - 04.03.2011 звільнений з роботи;
запис № 22 - 16.11.2011 Сарненський районний центр зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю;
запис № 23 - 25.05.2012 припинено виплату допомоги по безробіттю;
запис № 24 - 10.10.2022 прийнятий на посаду молодшого медичного брата 3 відділення КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка».
Відповідно до довідки Комунального підприємства “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради № 47 від 12.01.2024 ОСОБА_1 дійсно працює в КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради з 10.10.2022 наказ № 521-к від 07.10.2022 по цей час включно на посаді молодшого медичного брата. За період роботи у відпустках без збереження заробітної плати не був, у відпустках по догляду за дітьми не знаходився. Стаж роботи складає 2 роки 6 місяців, відповідно до постанови Верховної Ради “Про внесення змін до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
20.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
27.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянуло заяву позивача та прийняло рішення № 172650007603, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 24 років.
У вказаному рішенні зазначено про те, що за наданими документами період роботи/проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 4 роки 6 місяців 20 днів. Необхідний страховий стаж становить 24 роки. Страховий стаж особи становить 14 років 11 місяців 9 днів. За поданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 1987 по 1989, оскільки є виправлення в даті призову.
Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду з метою його скасування та призначення йому пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.10.2023 № 172650007603 підлягає скасуванню, оскільки до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період роботи в колгоспі “Перше травня» Сарненського району з 01.07.1987 по 20.11.1990, у тому числі період служби в рядах Радянської Армії.
Судом встановлено, що довідка Комунального підприємства “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради № 47 від 12.01.2024 не була долучена позивачем разом з поданням заяви про призначення пільгової пенсії.
Разом з тим, позивачем було подано трудову книжку, у якій є запис про роботу позивача на посаді молодшого медичного брата 3 відділення КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка».
Відтак, позивач має право на зарахування періоду роботи з 10.10.2022 на посаді молодшого медичного брата 3 відділення КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка».
При цьому суд зазначив, що доводи позивача про те, що згідно записів його трудової книжки, страховий стаж становить понад 24 роки, не підтверджено належними доказами.
Наявність страхового стажу на рівні 24 років є обов'язковою умовою для призначення у 2023 році пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону № 796-ХІІ.
Однак, поряд з встановлення судом частини спірних періодів, які підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , умова щодо наявності стажу на рівні не менше 24 років для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не виконується.
Тому, вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 19 жовтня 2023 року, з врахуванням страхового стажу у кількості 24 роки 7 місяців та 15 днів, не підлягає задоволенню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період (абзац 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII).
Із аналізу наведеної правової норми видно, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим 01.12.1993 Рівненською облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що посвідчення 3 категорії позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.
Отже, питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
Тому, наявне у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Законом № 796-ХІІ передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а та від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України
Крім того, згідно з довідкою Великовербченського старостинського округу №1 Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області № 13/01-840 від 10.10.2023, позивач зареєстрований та проживає в с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 18.10.1969 по 26.11.1987, з 05.01.1990 по 19.11.1990 та з 27.11.1190 по цей час.
Отже, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, зокрема станом на 01.01.1993 не менше трьох років, засвідчує посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка органу місцевого самоврядування, як і передбачено Порядком № 22-1.
Разом з тим, в оспорюваному позивачем рішенні пенсійний орган вказав, що за наданими документами період роботи/проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 рік - 4 роки 6 місяців 20 днів.
Таким чином, факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років не є спірним у межах даної справи.
Судом встановлено, що позивач з моменту аварії (з 26.04.1986 по 31.07.1986) проживав в зоні гарантованого добровільного відселення, що є підставою для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на три роки. Станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення більше 3 років (4 роки 6 місяців 20 днів), а загальний період проживання у вказаній зоні становить більше 35 років.
За таких обставин, пенсійний вік позивача відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає зниженню з розрахунку: 3 роки початкова величина та 1 рік за 2 роки проживання, однак максимально на 6 років.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Таким чином, станом на 2023 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 30 років, однак з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, страховий стаж повинен становити 24 роки.
Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача становить 14 років 11 місяців 9 днів, з необхідних 24 років. За поданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 1987 по 1989, оскільки наявні виправлення в даті призову.
Отже, обставини щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за статтею 55 Закону №796-ХІІ є спірними у даній справі.
Обґрунтовуючи наявність страхового стажу понад 24 роки, ОСОБА_1 вказував, що до страхового стажу підлягає зарахуванню період військової служби з 1987 по 1989 роки, а також з 10.10.2022 період роботи в КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» в подвійному розмірі (1 рік 9 днів додатково). Також зазначав, що згідно даних трудової книжки та військового квитка, його загальний трудовий стаж складає 23 роки 7 місяців 6 днів, а з урахуванням 1 року 9 днів, вважає, що його страховий стаж становить 24 роки 7 місяців 15 днів.
Перевіривши умови щодо наявності у позивача страхового стажу для призначення пенсії за статтею 55 Закону №796-ХІІ на рівні 24 років, суд зазначає таке.
Щодо не зарахування пенсійним органом періоду проходження ОСОБА_1 військової служби з 1987 по 1989, оскільки наявні виправлення в даті призову, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХП “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 348/2384/16-а та від 18.06.2020 у справі № 676/3013/17.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Встановлено, що згідно з записами №№ 2, 3 трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 24.11.1987 по 21.12.1989 проходив службу в рядах Радянської Армії. Разом з тим, відповідно до записів №№ 1, 4 - з 01.07.1987 по 20.11.1990 працював в колгоспі “Перше травня» Сарненського району.
Абзацами 1, 2 пункту 6 Порядку № 637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються військові квитки.
Відповідно до записів військового квитка НОМЕР_2 , дата видачі 20.11.1987, ОСОБА_1 призваний на військову службу і направлений в частину 26.11.1987, а 18.12.1989 звільнений в запас.
Разом з тим, зауваження пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби, оскільки є виправлення в даті призову, суд оцінює критично.
Відтак, суд зауважує, що вказані посилання відповідача є недостатніми для відмови у зарахуванні спірного стажу, оскільки трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача за вказаний період (з 01.07.1987 по 20.11.1990), а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. Військова служба позивача за 1987-1989 роки у будь-якому випадку підтверджується належними документами.
Відповідно до розрахунку стажу позивача згідно з формою РС-право, судом встановлено, що період з 01.07.1987 по 20.11.1990 не зараховано до страхового стажу позивача. Такий період становить 3 роки 4 місяці 20 днів.
Оскільки, записами трудової книжки позивача підтверджується робота в колгоспі “Перше травня» Сарненського району з 01.07.1987 по 20.11.1990 (у тому числі з 24.11.1987 по 21.12.1989 службу в рядах Радянської Армії), то такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо зарахування періоду роботи з 10.10.2022 відповідно до довідки № 47 від 12.01.2024 в комунальному підприємстві “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради у подвійному розмірі, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно з записами трудової книжки позивача, 10.10.2022 прийнятий на посаду молодшого медичного брата 3 відділення КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка».
Відповідно до довідки Комунального підприємства “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради № 47 від 12.01.2024, ОСОБА_1 дійсно працює в КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради з 10.10.2022 наказ № 521-к від 07.10.2022 по цей час включно на посаді молодшого медичного брата. За період роботи у відпустках без збереження заробітної плати не був, у відпустках по догляду за дітьми не знаходився. Стаж роботи складає 2 роки 6 місяців, відповідно до постанови Верховної Ради “Про внесення змін до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, довідка Комунального підприємства “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради № 47 від 12.01.2024 не була долучена позивачем разом з поданням заяви про призначення пільгової пенсії.
При цьому, позивачем було подано трудову книжку, у якій є запис про роботу позивача на посаді молодшого медичного брата 3 відділення КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка».
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на зарахування періоду роботи з 10.10.2022 на посаді молодшого медичного брата 3 відділення КП “Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка».
Щодо решти доводів позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 11 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
При цьому, як передбачено пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
За змістом частин п'ятої та шостої статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з частиною першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як передбачено статтею 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
У пункті 16 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону
Закон України № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004. До вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до розрахунку стажу позивача згідно з формою РС-право, довідкою форми ОК-5, судом встановлено, що до страхового стажу позивача не в повному обсязі зараховано періоди його роботи в колгоспі “Перше травня» (з 25.02.1994 - КСП “Перше травня», а з 22.12.1999 СГПП “Великовербчанське») з 01.06.1991 по 02.06.2003 (зокрема з 2000 року) та в СГПП “Світлана» з 05.08.2004 по 16.03.2006, з 30.06.2007 по 19.06.2008, з 01.08.2009 по 05.01.2011.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 та чинних на час роботи позивача в колгоспі (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Відповідно до записів трудової книжки позивача, у 1991 році був встановлений річний мінімум трудової участі 220 днів (вихододнів), позивачем виконано 123 (дата прийняття на роботу 01.06.1991), у 1992 році виконано 228 з 220 днів, у 1993 році виконано 290 з 220 днів, у 1994 році виконано 246 з 220 днів, у 1995 році виконано 252 з 220 днів, у 1996 році виконано 224 з 220 днів, у 1997 році виконано 237 з 220 днів, у 1998 році виконано 213 з 220 днів, у 1999 році виконано 185 з 220 днів, у 2000 році виконано 40 з 36 днів, а також у 2000 році виконано 23 дні річного мінімуму трудової участі, у 2001 році - 12, у 2002 році - 112, у 2003 році - 40, у 2004 році - 15, у 2005 році - 163, у 2006 році - 17 днів, при цьому, за вказані роки відсутній прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі.
Щодо періоду з 01.06.1991 по 02.06.2003 судом встановлено, що записи трудової книжки щодо встановленого та виконаного позивачем річного мінімуму трудової участі (вихододнів) підтверджується архівною довідкою комунальної установи Трудовий архів Сарненської міської ради від 31.08.2023 № 721. У цій довідці також вказано, що встановлений річний мінімум за 2001-2003 роки не значиться.
Відповідно до архівної довідки комунальної установи Трудовий архів Сарненської міської ради від 31.08.2023 № 722, вихододні ОСОБА_1 в книгах нарахування заробітної плати колгоспника за 1987, 1990, 1991-2000 роки становили: січень 1987 року - травень 1991 року прочерки, з червня по грудень 1991 року - 14, 2, 4, 21, 24, 30, 28 днів відповідно, з січня по травень 2000 року - 16, 12, 12, 7, 14 днів відповідно та за жовтень 2000 року - 2 дні.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відомостях трудової книжки позивача наявна інформація вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату, однак відсутня інформація про встановлений мінімум трудоднів починаючи з 2000 року.
Як встановлено судом, зазначені періоди не зараховані повністю до страхового стажу позивача, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня сплата страхових внесків. Відсутність відомостей про сплату страхових внесків за застраховану особу після 01.01.2004 у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування впливає на підтвердження страхового стажу особи.
Оскільки, у спірні періоди позивач працював у СГПП “Великовербчанське» та в СГПП “Світлана», то страхові внески за цей час відповідно до вищевказаного механізму законодавчого регулювання мали сплачувати за застраховану особу такі юридичні особи-роботодавці позивача.
У довідці форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема за спірні періоди, наявні відомості про виплачену заробітну, про сплачені страхові внески та кількість днів трудових відносин (відображено в окремі періоди по кілька днів). Відповідні періоди зараховані до страхового стажу позивача пропорційно до виплаченої заробітної плати, кількості відпрацьованих днів та сплачених страхових внесків.
Оскільки не всі періоди з 2000 року по 2011 рік містять нарахування заробітної плати в повному обсязі і, відповідно, кількість днів трудових відносин позивача повний місяць, тому й до страхового стажу зараховані лише кількість днів пропорційно до суми заробітку для нарахування пенсії, тобто з якої сплачено страхові внески.
Отже, незалежно від перебування позивача у трудових відносинах, до страхового стажу, за вимогами Закону № 1058-ІV зараховується лише період пропорційно до сплачених страхових внесків, а також з урахуванням кількості відпрацьованих днів.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права надати в подальшому територіальному органу Пенсійного фонду України додаткові документи, передбачені Порядком №637 (у разі їх наявності), для підтвердження страхового стажу за спірні періоди з урахуванням наведених вище висновків суду (відомості про нараховану і виплачену заробітну плату за повний місяць, кількість днів трудових відносин тощо).
Жодних відомостей про те, що позивачу у спірні періоди нараховувалася заробітна плата за повний місяць, з якої роботодавцями сплачувалися страхові внески, позивач разом з заявою про призначення пенсії, а також до суду, не подавав.
Тому доводи позивача про те, що згідно записів його трудової книжки, страховий стаж становить понад 24 роки, не підтверджено належними доказами.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 460/889/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин