03 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/34436/23 пров. № А/857/9513/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинської окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (судді Денисюка Р.С., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/34436/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалмаркет» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
ТзОВ «Глобалмаркет» 22.11.2023 звернувся в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000624/1 від 11.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/006874.
Рішенням Волинської окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року задоволено позов повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Волинська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість, встановлено розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу № 001354 від 07.10.2023 продавцем товару (власником) є UAB "Rimartas" A. Jucio. skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva, однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023 зазначений інший власник KOZIEJ SLAWOMIR. Документів про перехід права власності від власника UAB "Rimartas" до KOZIEJ SLAWOMIR, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу. Також згідно п.3.2 контракту № RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ № 373 від 22.09.2023, що стосується інвойсу 2023/08-04 від 30.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001354 від 07.10.2023. У зв'язку з виявленими розбіжностями, а також відмовою декларанта надати необхідні додаткові документи митному органу, останнім прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що відповідають вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 30.09.2022 між компанією UAB “Rimartas» (A. Jucio. skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva) (продавець) та ТзОВ “Глобалмаркет» (покупець) укладено контракт купівлі-продажу № RG/30-22, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1, 3.2 вказаного контракту найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюється в фактурі. Поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP- Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове протягом 30 днів з моменту оплати (Інкотермс-2010). Покупець має оплатити поставлений товар в євро, в терміни визначені продавцем, в безготівковій формі на банківській рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури. Покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (а. с. 21-23).
На виконання умов вказаного контракту компанія UAB “Rimartas» (A. Jucio. skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva) виставила позивачу рахунок-фактуру від 07.10.2023 серії НОМЕР_2 , згідно з яким вартість товару - транспортний засіб марки DAF, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_3 становить 14000,00 євро (а. с. 25, 26 переклад).
22.09.2023 ТзОВ “Глобалмаркет» перерахувало на розрахунковий рахунок продавця (компанії UAB “Rimartas») кошти у сумі 14000,00 євро як 100% передоплата згідно фактури від 07.10.2023 серії АRТ № 001354, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 22.09.2023 № 373 (а. с. 45).
10.10.2023 декларантом ТзОВ “Глобалмаркет» подано до Волинської митниці з метою митного оформлення товару “Сідельний тягач - 1 шт, марки DAF, модель - CF 450 FTG, бувший у користуванні, рік виготовлення - 2018, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_3 , вид палива - дизель- робочий об'єм двигуна - 10837 см3; потужність двигуна - 330 кВт…» НОМЕР_4 . У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 14000 євро. Митна вартість становить 538757,80 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 38,4827 грн за 1 євро (а. с. 85). До вказаної МД було долучено такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №001354 від 07.10.2023, міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 07.10.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MН/AV 0008117 від 07.10.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 08.08.2023, платіжний документ № 373 від 22.09.2023, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №9787/23 від 09.10.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) №RG/30-22 від 30.09.2022, договір про надання послуг митного брокера №10/21 від 10.09.2021, інші некласифіковані документи №091023134 від 09.10.2023.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару (а.с. 96).
На електронне повідомлення митниці декларант подав заяву від 11.10.2023 № 11/10/2023, у якій повідомив митний орган, що усі можливі документи для підтвердження митної вартості імпортованого товар та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України (а. с. 49).
11.10.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205140/2023/000624/1, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/006874 (а.с. 50-52).
Як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2023 № № UA 205140/2023/000624/1, митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема, відповідно до поданого рахунку-фактури №001354 від 07.10.2023 продавцем (власником) транспортного засобу є UAB “Rimartas» A. Jucio. skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva, однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 зазначений власник транспортного засобу - KOZIEJ SLAWOMIR. Документів про перехід права власності від власника UAB "Rimartas" до KOZIEJ SLAWOMIR, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.
Також згідно п.3.2 контракту № RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар, проте надано банківський платіжний документ № 373 від 22.09.2023, що стосується інвойсу 2023/08-04 від 30.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001354 від 07.10.2023.
У спірному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу щодо вартості товарів, митне оформлення яких здійснено на рівні 33000 євро за МД UA205140/2023/0072795 від 11.09.2023, № 204040/2023/003902 від 31.07.2023.
В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140084277U5 від 11.10.2023 (а. с. 27).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі - МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару: рахунок-фактура (інвойс) №001354 від 07.10.2023, міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 07.10.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MН/AV 0008117 від 07.10.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 08.08.2023, платіжний документ № 373 від 22.09.2023, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №9787/23 від 09.10.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) №RG/30-22 від 30.09.2022, договір про надання послуг митного брокера №10/21 від 10.09.2021, інші некласифіковані документи №091023134 від 09.10.2023.
Так, контрактом №RG/30-22 від 30.09.2022 визначено, що найменування товару, кількість та ціна обумовлюються у рахунку-фактурі.
Відповідно до рахунку-фактури №001354 від 07.10.2023 вартість товару - транспортний засіб марки DAF, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_3 становить 14000,00 євро (а.с. 25, 26 переклад). Вказаним рахунком-фактурою визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.
Ціна товару в рахунку-фактурі №001354 від 07.10.2023 - 14000 євро відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140083709U4 від 10.10.2023 (графа 22) (а.с. 85).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.
Крім того, на підтвердження оплати за товар у відповідності до умов поставки, визначених у контракті №RG/30-22 від 30.09.2022 та рахунку-фактурі №001354 від 07.10.2023 долучено до матеріалів справи платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №373 від 22.09.2023 про оплату на адресу іноземного контрагента UAB “Rimartas» A. Jucio. skg. згідно зазначеного вище контракту коштів в сумі 14000 євро. За цим платіжним документом можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, при цьому у призначенні платежу уточнено про сплату за товар DAF, vin 9260, інвойс від 30.08.2023 №2023/08-4. Тобто, сплачена сума коштів відповідає вартості товару за рахунком-фактурою (інвойсом) №001354 від 07.10.2023.
Так, згідно наданих документів товар поставляється на умовах DAP - Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове. Умови поставки DAP Інкотермс-2010 (Delivered at Place - постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
Однією із підстав, якою відповідач обґрунтовує рішення про коригування митної вартості товарів, є та обставина, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 08.08.2023 зазначений власник транспортного засобу - KOZIEJ SLAWOMIR, а продавцем товару відповідно до рахунку-фактури №001354 від 07.10.2023 є UAB “Rimartas» A. Jucio. skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva, що є необґрунтованими доводами, адже для митного оформлення декларант надавав тимчасовий дозвіл №PC/AAК 1046716, а не свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , як вказано у спірному рішенні.
Відповідно до тимчасового дозволу дата першої реєстрації транспортного засобу DAF, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 - 04.10.2018. Тимчасовий дозвіл виданий 08.09.2023, а 07.10.2023 відповідно до рахунка-фактури №001354 фірма UAB “Rimartas» здійснила продаж цього транспортного засобу для ТзОВ “Глобалмаркет».
Тимчасовий дозвіл є тимчасовим реєстраційним посвідченням. Він видається в першу чергу під час реєстрації або перереєстрації транспортного засобу і дає право на його використання на дорогах загального користування до 30 днів.
Поряд з тим за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Водночас чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Щодо наявності розбіжностей в зазначенні реквізитів рахунку-фактури в платіжному дорученні від 22.09.2023 № 373, суд зазначає наступне.
З дослідженого платіжного доручення слідує, що в графі “призначення платежу» зазначено: “100 poperednja oplata za - DAF vin: НОМЕР_7 , invoce 2023/08-4 on 30082023 contrakt RG/30-22 or. 30092022- 8701209000».
Позивач у позовній заяві посилається, що у платіжному дорученні була допущена описка стосовно посилання на номер та дату інвойсу, а вказане платіжне доручення на думку суду є належним підтвердженням оплати вартості придбаного транспортного засобу, оскільки інші реквізити, зокрема контракт № RG/30-22 від 30.09.2022, найменування марки транспортного засобу - DAF, а також останні цифрові значення номера кузова - 9260, цілком кореспондуються із іншими поданими до митного оформлення документами.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, очевидна описка в платіжному документі щодо номеру та дати інвойсу, не може свідчити про неправильність такого документа та про невідповідність заявленої митної вартості товару наданим документам, в тому числі інвойсу. протилежного судом не встановлено, а апелянтом не доведено.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Отже, суд апеляційної інстанції, оцінивши документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, вважає, що такі містили належні, об'єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином такий висновок надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є рахунок-фактура (інвойс).
Більше того, до митного оформлення декларантом позивача було надано експертну довідку № 9787/23 від 09.10.2023, видану ПП, спеціалістом оцінювачем ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату МД, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Щодо митних декларацій № UA205140/2023/0072795 від 11.09.2023, № UA204040/2023/003902 від 31.07.2023 рівень митної вартості 33000 євро, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару, а позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем-апелянтом не доведена.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частинами 1, 3 статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами 3-5 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, договір про надання правової допомоги від 13.01.2022 №13-01/22, укладеного між Адвокатським об'єднанням “Дженерал Лігал Груп» (далі - Адвокатське об'єднання) та ТзОВ “Глобалмаркет» (а.с.54), додаткової угоди (замовлення) від 15.11.2023 №01/11 до договору від 13.01.2022 №13-01/22 (а.с.55), рахунку від 15.11.2023 №18 (а.с.56), акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.11.2023 № 01/11 (а.с.57), платіжної інструкції від 15.11.2023 №2414 (а.с.58).
Договором про надання правової допомоги від 13.01.2022 №13-01/22 визначено, що Адвокатське об'єднання приймає на себе доручення клієнта ТзОВ “Глобалмаркет» з надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар з надання правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв'язку з виконанням цього договору.
Відповідно до додаткової угоди від 15.11.2023 №01/11 Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо вжиття всіх можливих заходів у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці від 11.10.2023 №UA205140/2023/000624/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні випуску товару №UA205140/2023/006874. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що для виконання замовлення Адвокатське об'єднання здійснює, зокрема, такі заходи та дії: ґрунтовно проконсультувати клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди; підготувати позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення від 11.10.2023 №UA205140/2023/000624/1 та картки відмови №UA205140/2023/006874; у разі необхідності підготувати та надіслати в інтересах клієнта адвокатські запити; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в тому числі але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо; здійснювати повний супровід адміністративної справи до повного виконання судового рішення у справі; представляти інтереси клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.
Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатського об'єднання становить 8000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди).
У рахунок від 15.11.2023 №18 включено такі послуги: юридична консультація (1 год) - 500,00 грн; складання позовної заяви (12 год) - 6000,00 грн; складання інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході розгляду справи - 1500,00 грн.
Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.11.2023 підтверджує виконання робіт (надання послуг) загальною вартістю 8000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 15.11.2023 №2414.
Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.
Отже, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом в суді першої інстанції виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з обсягом, якістю та затраченим часом на надання послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суд першої інстанції, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в розмірі 3000 грн.
Щодо доводів апелянта про завищеність витрат на послуги письмового перекладу слід зазначити, що при вирішенні питання про відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою (письмових доказів у справі), суд керується приписами частин п'ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем до позовної заяви долучено перекладені на українську мову рахунок-фактуру від 07.10.2023 серії ART №001354 (а.с.26), декларацію країни відправлення (а.с. 48), тимчасовий дозвіл серії РС/ААК 1046716 (а.с.33-34), сертифікат на перевезення товару EUR.1 №PL/MН/AV 0008117 (а.с. 43-44), також надано рахунок-фактуру від 15.11.2023 №154/2023/1 на суму 2000,00 грн (а.с.59), акт прийняття-передачі наданих послуг від 15.11.2023 №154/2023/2 (а.с.60), платіжну інструкцію від 15.11.2023 №2415 про сплату на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за послуги перекладу 2000,00 грн.
Як встановлено з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є надання секретарських послуг та послуг з перекладу.
Відповідач у відзиві на позов заперечив про стягнення зазначених витрат, покликаючись на те, що розмір наданих послуг - 2000,00 грн є явно завищеним, а також надані документи - рахунок-фактура від 15.11.2023 №154/2023/1, акт прийняття-передачі наданих послуг від 15.11.2023 №154/2023/2 не дають можливості зрозуміти, хто здійснював переклад документів (приватним нотаріусом було засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 , а виконавцем робіт є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ), колегія суддів погоджується з висновком суду, що на користь позивача за рахунок відповідача належало стягнути витрати у розмірі 500,00 грн. понесених позивачем витрат на переклад документів.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що є протиправними дії відповідача щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000624/1 від 11.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/006874 які підлягають скасуванню, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, також судом правильно визначено витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн. та 500 грн. на перекладача, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №140/34436/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 03.09.2024