04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2359/24 пров. № А/857/8942/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (суддя - Мартинюк В.Я., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/2359/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточненого позову, просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №154/03-16 №134650022727 від 07.08.2023 року про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» про відмову ОСОБА_1 та перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII з дня звернення із заявою від 03.08.2023 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Управління адміністрування послуг департаменту, адміністративних послуг Львівської міської ради від 03.08.2023 року №20 та від 03.08.2023 року №19; 3) судові витрати із сплати судового збору стягнути з відповідача.
Відповідачі позовних вимог не визнали, в суді першої інстанції подали кожен окремий відзив на позовну заяву. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 позов задоволено частково, із виходом за межі позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №154/03-16 №134650022727 від 07.08.2023 року про відмову ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії згідно Закону України "Про державну службу" на перехід на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу". В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з урахуванням правової оцінки, наданої судом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ з дня її звернення із заявою від 03.08.2023 року та здійснення перерахунку пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради від 03.08.2023 року №20 та від 03.08.2023 року №19. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 605,60 грн. сплаченого судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився (відповідач-1) та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що спірним рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» (перехід на інший вид пенсії) у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Зазначає апелянт, що право на призначення пенсії державного службовця поширюється виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що визначено виключно статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України. Підтвердженням, що посада віднесена до категорій посад державних службовців є отримання в період роботи рангу державного службовця. За результатом розгляду заяви позивачки та з урахуванням долучених нею документів, у останньої стаж державної служби відсутній, що категорично виключає можливість для переходу на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України “Про державну службу». Згідно із даними трудової книжки, позивачка у спірний період працювала у Львівській міській раді. У період роботи позивача у Львівській міській раді з 25.05.2004, їй не присвоювались ранги, встановлені Законом №3723. Крім цього, позивач не приймала присягу державного службовця, про що відсутній запис у її трудовій книжці. З огляду на те, що з 25.05.2004 позивачка склала присягу посадової особи місцевого самоврядування та у подальшому їй присвоювались ранги та категорії, які визначені Законом №2493, підстави для врахування цих періодів до стажу державної служби позивача відсутні. Тому підстави для зарахування періодів роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 відсутні.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.03.2024 та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 03.08.2023 року щодо переведення її на пенсію державного службовця.
Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Листом відповідача-1 від 24.08.2023 року №1300-5210-5/123316 позивачу скеровано Рішення начальника відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №154/03-16 № 134650022727 від 07.08.2023 року про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України “Про державну службу» (а.с. 9, 10).
Мотивами відмови є те, що у позивача відсутній стаж державної служби, так як у період з 25.05.2004 по 01.05.2016 вона працювала на посадах органів місцевого самоврядування, який до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону №889 не зараховується, оскільки не передбачено статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Вважаючи вказане рішення від 07.08.2023 про відмову у призначенні/перерахунку пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Разом з цим, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 обов'язковою умовою є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2023 позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». На момент звернення із даною заявою позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Судом встановлено, і це не оспорюється відповідачем, що позивачем дотримано умови для призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ щодо віку та страхового стажу.
Водночас, спірним є вирішення питання щодо наявності у позивача станом на 01.05.2016 року не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державної служби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державного службовця, а саме: не зарахування до стажу державного службовця період роботи з 25.05.2004 по 01.05.2016 на посадах органів місцевого самоврядування.
З цього привиду колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, статтею 25 Закону №3723-XII передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
Стаж державної служби, до набрання чинності Закону №889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (далі - Порядок №283).
Отже, суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, вірно керувався Порядком №283.
Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.
Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ст.14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
- четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
- п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
- шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.
Також, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16.08.1985 року (а.с. 11) видно, що позивач з 25.05.2004 року працювала на таких посадах:
- 25.05.2004 року прийнята на посаду спеціаліста 1-ї категорії, інспектора сектору передприватизаційної підготовки відділу реформування власності Львівської міської ради. Присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Складена присяга посадової особи;
- 01.10.2004 року призначена на посаду бухгалтера, головного спеціаліста організаційно - інформаційного управління, як така, що брала участь у конкурсі та зарахована до кадрового резерву;
- 01.06.2006 року присвоєно черговий 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах шостої категорії посад;
- 04.01.2007 року у зв'язку із реорганізацією переведена на посаду бухгалтера, головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності адміністративно - господарського управління Львівської міської ради;
- 05.09.2007 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу адміністративних послуг адміністративно - господарського управління;
- 02.06.2008 року присвоєно черговий 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах шостої категорії посад;
- 16.10.2009 року відділ адміністративних послуг перейменовано у відділ “Центр обслуговування мешканців»;
- 02.06.2014 року переведена з кадрового резерву на посаду адміністратора відділу “Центр надання адміністративних послуг» адміністративно - господарського управління. Збережено 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах шостої категорії посад;
- 01.07.2014 року присвоєно черговий 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад;
- 01.07.2016 року присвоєно черговий 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад;
- 02.01.2017 року переведена на посаду провідного спеціаліста відділу кореспонденції управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради;
- 15.01.2018 року переведена з кадрового резерву на посаду начальника відділу - адміністратора відділу кореспонденції управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради;
- 15.06.2020 року переведена за згодою на посаду провідного спеціаліста відділу кореспонденції управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради;
- 31.07.2023 року звільна з роботи за угодою сторін.
З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, станом на 01.05.2016 року стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування в період з 25.05.2004 по 01.05.2016 прирівнюється до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З наведеного слідує, що позивач з 25.05.2004 року безперервно до 01.05.2016 року займала посади в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а отже суд вважає, що позивач має право на зарахування вказаного вище періоду до стажу державної служби, який є необхідними для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Тому, відмова відповідача-2 у зарахуванні позивачу цього періоду до стажу державної служби і як наслідок відмова у призначенні пенсії не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, які встановлені в ч.2 статті 2 КАС України.
За таких обставин оскаржуване рішення відповідача-2 №154/03-16 №134650022727 від 07.08.2023 року про відмову ОСОБА_1 та перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення відповідної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №154/03-16 №134650022727 від 07.08.2023 року. Доводи апеляційної скарги відповідача-1 висновків суду першої інстанції у відповідній частині не спростовують.
Стосовно ж вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», колегія суддів зазначає.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково зобов'язав саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача щодо переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про переведення (перерахунок) пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення (перерахунок) пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід зобов'язати вчинити відповідні дії щодо переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
При цьому, слід зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тому відсутні правові підстави для покладання на нього такого обов'язку, а, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у відповідній частині.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону «Про державну службу».
Уповноважений Пенсійний орган при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 03.08.2023 року повинен визначити стаж її служби станом на 01.05.2016 року і станом на 03.08.2023 року та після цього з урахуванням висновків суду у цій справі сформувати мотивований висновок щодо права позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити певні дії підлягає зміні.
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне і обгрунтоване.
Водночас, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому згідно приписів статті 308 КАС України не являється предметом апеляційної перевірки.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року в адміністративній справі №380/2359/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - змінити, а саме, в абзаці четвертому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885)» замінити на «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний,158-б, код ЄДРПОУ 20490012)».
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року в адміністративній справі №380/2359/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль