П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16503/24
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу адвоката Бикової Оксани Володимирівни, в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року про повернення позову ОСОБА_1 до Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та бездіяльності
14.05.2024 адвокат Бикова О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з позовом до Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якому, з урахуванням уточнень просила:
-визнати протиправними дії стосовно вимог на адресу ОСОБА_1 про оплату на рахунок органу виконавчої служби суми коштів для задоволення вимог стягувача, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів в сумі 247 200 грн, з яких: борг 212 500 грн, виконавчий збір - 34 700 грн;
-визнати протиправною бездіяльність щодо вимог про зняття обтяжень стосовно майна та прав ОСОБА_1 , зобов'язавши зняти арешт з усього майна / прав ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків: НОМЕР_1 , накладеного постановою Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 05.02.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яке зареєстроване державним реєстратором Одеського міського управління юстиції 08.02.2014, номер запису про обтяження: 4606161.
Пояснюючи обставини звернення до суду адвокат Бикова О.В. зазначає, що її довіритель, під час здійснення повноважень щодо розпорядження належним йому, на праві власності майном, виявив наявність обтяжень, які були накладені Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, правонаступником якого є відповідач в даній справі, а саме Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Далі, адвокат покликається на наявність 25 постанов Південної митниці Міндоходів, які були прийняти протягом червня 2013 року, про притягнення її довірителя до відповідальності у вигляді штрафів та про скасування даних постанови в судовому порядку за відсутністю подій та складу адміністративного правопорушення.
На переконання представниці позивача, у її довірителя як боржника у виконавчому провадженні, відсутні будь- які зобов'язання, а відтак відсутні підстави для арешту його майна.
Водночас, як указує адвокат Бикова О.В., Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовляє у знятті арешту з майна її довірителя, покликаючись на наявність у нього боргу, який складається з виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та неоплачених штрафів.
29.05.2024 від представника Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про відсутність підстав для відкриття провадження за даним позовом та про наявність підстав для залишення позову без руху, у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, адже про порушення своїх прав він дізнався 22.11.2023, отримавши витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна, у якому вказано, на підставі якого документу було накладено арешт
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 позов адвоката Бикової О.В., в інтересах ОСОБА_1 , залишено без руху та надано строк для усунення його недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд попередив позивача та його представника, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви, в установлений судом строк, є повернення такої позовної заяви позивачу.
Підставою для постановлення такої ухвали, суд, зокрема зазначив про обізнаність позивача про порушення його прав щонайменше 22.11.2023.
Наведене, на думку суду підтверджується отриманням адвокатом Биковою О.В. витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №35509594.
Суд першої інстанції також зауважив, що на дату формування вищезазначеного витягу, адвокат Бикова О.В. мала повноваження на представництво ОСОБА_1
Адвокат Бикова О.В., на виконання згаданої ухвали суду першої інстанції, подала заяву про поновлення строку звернення до суду, де вказала, що її довіритель був обізнаний про порушення своїх прав після отримання відповідей Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зокрема 05.01.2024 за №1045 та 06.05.2024 за №62761.
В цих відповідях, за поясненнями представниці, указується про наявність у ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, боргу щодо сплати витатрат на виконавче провадження.
19.06.2024 Одеським окружним адміністративним судом була постановлена ухвала про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що причини пропуску строку звернення до суду, що вказані в заяві про його поновлення, є неповажними.
На думку суду першої інстанції, отримання позивачем листів від 05.01.2024 № 1045 та від 06.05.2024 № 62671 не змінює момент, з якого він дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду, за захистом порушеного права, якого звернувся позивач.
На переконання суду першої інстанції, вказані позивачем обставини не є об'єктивно непереборними та такими, що істотно ускладнили вчасне звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд встановив, що ОСОБА_1 дізнався про наявність оскаржуваних обтяжень (арешту) на його майно щонайменше 22.11.2023, адже саме в цей день адвокат Бикова О.В. сформувала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 355509594.
При цьому, як зауважив суд, станом на дату формування вказаного витягу (22.11.2023), адвокат Бикова О.В. мала повноваження на представництво позивача, про що свідчить посилання на договір про надання правової допомоги № 16 від 29.10.2023 в ордері про надання правової допомоги серії ВН № 1308709 від 13.05.2024.
Враховуючи подання адвокатом Биковою О.В. позову про оскарження обтяжень, накладених виконавчою службою, лише 14.05.2024 (дата здачі позовної заяви на пошту згідно трекінгу Укрпошти 6509200589230), суд дійшов висновку про порушення десятиденного строку звернення до суду.
Не погоджуючись з указаною ухвалою суду, адвокат Бикова О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, зазначила, що суд першої інстанції не з'ясував характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову ОСОБА_1 ), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб; невірно визначив час, з якого має рахуватися обізнаність ОСОБА_1 про його порушені права.
Скаржниця вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів для поновлення строку звернення до адміністративного суду, що стало наслідком безпідставного рішення про повернення позову і в сукупності дає підстави вважати неправомірним обмеження позивача права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адвокат Бикова О.В. наполягає, що формування витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 355509594 від 22.11.2023 року не пов'язується початком перебігу строку звернення до суду за захистом порушеного права, адже Закон України «Про виконавче провадження» визначає порядок скасування арешту у спосіб звернення на адресу ВДВС із заявою про його скасування, що є досудовим врегулюванням спору.
Отже, на її думку, початок перебігу строку звернення до суду починає свій відлік виключно після виникнення спору.
За таких обставин, адвокат Бикова О.В. просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 про повернення ОСОБА_1 позовної заяви та про направлення справи до Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у відзиві на апеляційну скаргу заявляє, що її доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.
Представник виконавчої служби вважає, що в задоволенні апеляції слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Обґрунтовуючи обставини пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду представник Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі зазначив про звернення позивача з аналогічними вимогами до Одеського окружного адміністративного суду 08.02.2024.
Як пояснює представник виконавчої служби, адвокат Бикова О.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернувшись в лютому 2024 до суду з позовом, просила визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі щодо не зняття арешту з майна прав ОСОБА_1 , а також просила зобов'язати зняти арешт з усього майна/прав, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014, яке зареєстроване державним реєстратором Одеського міського управління юстиції 08.02.2014, номер запису про обтяження: 4606161.
Позов не був розглянутий по суті, оскільки від адвоката Бикової О.В. надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, відповідно до частини 2 статті 312 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Стаття 287 КАС України встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця
За приписами частини 1 та 2 даної статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Частини 1 та 2 статті 123 КАС України встановлюють, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як випливає з матеріалів справи адвокат Бикова О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України.
Звернувшись до суду першої інстанції 14.05.2024, адвокат оскаржує постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що була прийнята 05.02.2014 Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, тобто через 10 років.
На підставі даної постанови державний реєстратор Одеського міського управління юстиції здійснив реєстрацію обтяжень 08.02.2014, номер запису про обтяження: 4606161.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обізнаність позивача та його представниці про наявність оскаржуваних обтяжень (арешту) на майно щонайменше 22.11.2023, адже саме в цей день адвокат Бикова О.В. отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо свого довірителя.
При цьому, як установив суд першої інстанції і це не заперечується сторонами, станом на дату формування вказаного витягу (22.11.2023), адвокат Бикова О.В. мала повноваження на представництво позивача, про що свідчить посилання на договір про надання правової допомоги № 16 від 29.10.2023 в ордері про надання правової допомоги серії ВН № 1308709 від 13.05.2024.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, слід звернутися до ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 у справі №420/3706, відповідно до якої позов адвоката Бикової О.В., поданий 08.02.2024, в інтересах ОСОБА_1 був залишений без розгляду.
В цьому позові адвокат Бикова О.В. просила визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна/прав ОСОБА_1 та зобов'язати зняти арешт з усього майна/прав ОСОБА_1 , накладеного постановою Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014, яке зареєстроване державним реєстратором Одеського міського управління юстиції 08.02.2014, номер запису про обтяження: 4606161.
Підставою для залишення позову без розгляду стала відповідна заява адвоката Бикової О.В.
Суд першої інстанції перевіривши її повноваженні та встановивши, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються, задовольнив заяву про залишення позову без розгляду.
Отже, наявність згаданого вище судового рішення також свідчить про обізнаність, станом на 08.02.2024, позивача та його представниці про наявність арешту майна у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань щодо оплати витрат на виконавче провадження.
Колегія суддів відкидає доводи адвоката Бикової О.В. про те, що строк звернення до суду слід відраховувати з дати отримання відповіді Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.05.2024, де на її заяву від 16.04.2024 та запит від 17.04.2024 про надання інформації вказується про несплату боржником, в особі ОСОБА_1 , витрат на виконавче провадження та зазначається про відсутність підстав для зняття арешту.
Адже, як зазначає в апеляційній скарзі адвокат Бикова О.В., аналогічну відповідь від Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вона отримувала ще 05.01.2024 за №1045.
Отже, є беззаперечним факт, що звертаючись до суду 08.02.2024, позивач та його представниця знали про наявність арешту майна та на підставі чого він був накладений.
Також в доводах апеляції є покликання на те, що Закон України «Про виконавче провадження» встановлює досудовий порядок вирішення спору та про те, що представниця позивача скористалася таким порядком, що підтверджується відповідями Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за №1045 від 05.01.2024 за №462671 від 06.05.2024.
Оцінюючи даний довід, колегія суддів установила, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає, якщо особа не згодна з діями виконавця щодо накладення арешту на її майно, вона має право звернутися до вищого керівництва Державної виконавчої служби зі скаргою на рішення виконавця щодо незаконності накладення арешту на майно.
В заяві слід обґрунтувати неправомірність накладеного арешту чи зазначити про наявність встановлених законом підстав для його зняття, додавши підтверджуючі документи.
Виконавець згідно поданої заяви може зняти накладений арешт, або відмовити, вказавши причини у письмовій відповіді на звернення.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 26.03.2020 (справа №1.380.2019.002643), а також у постанові від 09.04.2021 у справі №540/198/19 вказував, що досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.
Суд найвищої інстанції зазначив, що у випадках, коли досудове врегулювання спору не встановлене обов'язковою передумовою звернення до суду, вчинення особою дій із досудового вирішення спору має здійснюватися із урахуванням строку, встановленого законом для звернення до суду з адміністративним позовом.
Окрім того, суд касаційної інстанції зауважив, що надаючи оцінку питанню поважності причин пропуску строку звернення до суду, суди мають враховувати час, протягом якого позивач вчинював дії з досудового врегулювання спору.
Застосовуючи до спірних правовідносин наведені вище правові висновки, колегія суддів установила, що адвокат Бикова О.В. не зверталася до керівництва Державної виконавчої служби зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення арешту, а тому відсутні підстави вважати, що вчинювались дії із досудового врегулювання спору.
Окрім того, враховуючи, що за даною категорією справ досудове врегулювання не є обов'язковою умовою для звернення до суду, вчинення дій щодо такого врегулювання повинно було здійснюватися протягом 10 днів, з моменту обізнаності особи про порушення її прав, свобод та інтересів.
За усталеною практикою Верховного Суду, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;
2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Перевіривши наведене скаржницею обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції знаходить його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб'єктивному її ставленні до наведених ним обставин.
Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.
Колегія суддів цілком погоджується з позицією суду першої інстанції, що наведені адвокатом Биковою О.В. причини пропуску строку звернення до суду, а саме отримання від Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листів від 05.01.2024 №1045 та від 06.05.2024 № 62671 не змінюють момент, з якого позивач та його представниця дізналися або повинні були дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли дані особи почали вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а тому, за положеннями статті 316 КАС України, апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись статтями 123, 287, 308, 311, 312, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Бикової Оксани Володимирівни, в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року про повернення позову ОСОБА_1 до Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та бездіяльності - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 04.09.2024.