П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14953/23
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2023 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової академії (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з серпня 2010 року по 31.12.2015 року;
-зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2010 по 30.10.2015, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації серпень 2010 року;
-зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 , зазначає, що в спірний період Військова академія не в повному обсязі виплачувала його довірителю грошове забезпечення, зокрема, індексацію грошового забезпечення виплачувала в меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення №1078, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).
Представник ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , указує що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення та виплата, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, представник позивача наголошував на тому, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Мотивуючи свої вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2010 року по грудень 2015 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, представник покликаючись на положення пункту 5 Порядку №1078 зазначає, що на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008, а тому саме цей місяць має бути визнаний базовим.
Окремо представник зауважує, що протиправні дії відповідача становлять втручання у майнові права його довірителя, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_2 - задоволений.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення, у повному обсязі, за період з серпня 2010 року по 31.12.2015.
Зобов'язано Військову академію нарахувати та виплатити ОСОБА_2 у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2010 по 31.12.2015, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідно до положень Закону №1282-ХІІ позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період у законодавчо встановленому розмірі.
При цьому, суд підкреслив, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця і відповідно до положень законодавства, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку №1078, встановив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
Вважаючи, що правовідносини у наведених справах та у справі за позовом ОСОБА_4 є подібними, суд першої інстанції вважав вищевказані висновки Верховного Суду релевантним до даної справи.
Суд врахував, що в межах спірних правовідносин, на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), а тому вважав, що саме цей місяць має бути застосований відповідачем під час обрахунку індексації грошового забезпечення позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, Військова академія, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та заперечує право позивача на індексацію грошового забезпечення у спірний період із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.
Так, покликаючись на положення статей 4, 6 Закону № 1282- ХІІ, скаржник зауважує, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %.
Водночас, скаржник указує, що згідно даних офіційного веб-сайту Держстату України у 2012-2013 роках поріг індексації у 101 % не був перевищений, його перевищення відбулося лише у квітні 2014 року, і з цього періоду відповідні нарахування були здійснені позивачеві.
Скаржник вважає, що з огляду на викладене, заявлені вимоги за цей період є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Також скаржник указує на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які полягають у тому, що суд відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України не закрив провадження у справі.
На переконання скаржника, у цій справі позивач звернувся до суду з позовом з тим самим предметом та з тих саме підстав, що у справі №420/25076/21 та справі №420/15231/22, з охопленням виключно іншого періоду, внаслідок чого наявні підстави для закриття провадження.
Отже, на переконання Військової академії, відсутні підстави для визнання протиправною її бездіяльність та задоволення заявлених позовних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, заявляє про безпідставність апеляційної скарги.
Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а тому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій академії (м. Одеса) з серпня 2010 року по 04.05.2020.
Згідно наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) від 04.05.2020 №96 підполковник ОСОБА_2 , начальник кафедри фізичного виховання, спеціального фізичної підготовки і спорту звільнений в запас Збройних Сил України за пунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (закінчення строку контракту) з 03.05.2020 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, однак отримав відмову, яку оскаржив у судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі №420/25076/21 частково задоволено позов ОСОБА_2 .
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) та зобов'язано останню нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 до 28.12.2018, включно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №420/15231/22 задоволено позов ОСОБА_2 .
Визнано протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо застосування січня 2016 року, в якості базового місяця при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку, з урахуванням раніше виплаченої суми індексації.
В матеріалах справи наявна довідка від 14.06.2023 про інформацію щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 , згідно якої у період з вересня 2010 року по грудень 2015 року, останньому нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 5000,51 грн.
Вважаючи, що за період військової служби з серпня 2010 року по грудень 2015 року відповідач нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення не в повному обсязі, без застосування місяцем обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Доводи апеляційної скарги Військової академії можна розділити на декілька позицій.
Зокрема, скаржник заперечує право ОСОБА_2 на виплату індексації грошового забезпечення за спірний період із визначенням базовим місяцем січень 2008 року скаржник наполягає на тому, що позов поданий безпідставно.
Також скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції дістався порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим просить закрити провадження у справі на підставі вимог пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону ().
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі і вище - Закон №1282-ХІІ)
Стаття 1 Закону №1282-ХІІ передбачає, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина 1 статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно частини 1, 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Положення частини 6 статті 5 Закону №1282-ХІІ передбачають, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17 висловлював позицію, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до положень Закону України №1282-XII підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 , з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 1 Порядку №1078 він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-ІV.
В даному випадку спірні правовідносини охоплюються часовим проміжком з серпня 2010 року по грудень 2015 включно.
При цьому, в указаний період Порядок № 1078 піддавався неодноразовим змінам, які, у свою чергу, змінювали механізм і порядок нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
Згідно пункту 5 Порядку (у первинній редакції), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
Пункт 5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 170 від 12.03.2008), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Таким чином до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
Тобто, відповідно до пункт у 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Отже, для правильного визначення базового місяця для нарахування індексації за період з 01.01.2008 до 01.12.2015 необхідно встановити місяць прийняття (виходу) працівника на роботу та місяць збільшення посадових окладів.
В той же час, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі і вище - Постанова №1294) затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців, яка набирає чинності з 01.01.2008 згідно пункту 13 вказаної Постанови.
В подальшому у березні 2018 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, останнє підвищення посадових окладів відбулося у січні 2008 року, а тому для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з 01.01.2008 до 01.12.2015, оскільки після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став «березень 2018 року».
Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з серпня 2010 до 01.12.2015 є «січень 2008 року», в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно визнав «січень 2008 року», як базовий місяць для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01.01.2008 до 01.12.2015 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Разом з тим, як слідує із запроваджених Постановою № 1013 змін, у подальшому з 01.12.2015 почали діяти єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст, а саме, це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення означеного поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей понять «місяць підвищення доходу» і «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Між тим, вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Таким чином, ураховуючи наведені нормативні положення, слідує висновок, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця, з 01.12.2015 не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.
Початком відліку для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Аналіз приписів Постанови № 1013 у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 дають підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
У цьому зв'язку, колегія суддів звертає увагу на те, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України, яких у період 2008 - 2018 років було дві.
Зокрема, у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною.
Починаючи, з березня 2018 року посадовий оклад військовослужбовців змінився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, у межах спірних відносин саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Як мовилося вище, скаржник заперечує таке право позивача, та зазначає, що у 2012-2013 роках поріг індексації у 101 % не був перевищений, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Водночас колегія суддів зауважує, що право на виплату індексації через перевищення порогу індексу споживчих цін, не є спірним у даному випадку, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у спірний період нарахування індексації здійснювалось відповідачем неправильно, що у свою чергу призвело до нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення не у повному обсязі за період з серпня 2010 року по 31.12.2015 включно.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про задоволення позову відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у справі №400/1118/21 та у справі 380/3632/21.
Доводи апеляційної скарги Військової академії стосовно того, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі вимог пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України колегія суддів також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Частина 2 даної статті унормовує, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
З аналізу наведених вище правових положень процесуального законодавства випливає, що законодавцем з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, встановлено певні правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Вищенаведеними нормами встановлений імперативний обов'язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення.
Обґрунтовуючи вказаний довід, скаржник зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом з тим самим предметом та з тих саме підстав, що у справі №420/25076/21 та справі №420/15231/22, з охопленням виключно іншого періоду, внаслідок чого наявні підстави для закриття провадження.
Проаналізувавши встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що спір у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, не є тотожним спору, який був предметом розгляду у вказаних вище справах, адже як сам указує скаржник вимоги охоплюють інший проміжок часу, зокрема у вказаних вище справах це період з 01.01.2016 до 28.12.2018, в той час, як у даній справі проміжок часу охоплює період з серпня 2010 року по 31.12.2015.
Таким чином, слід констатувати, що твердження скаржника про те, що позивач звернувся до суду із спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з приводу якого є таке рішення, що набрало законної сили є безпідставними.
За таких підстав колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Інших аргументів апеляційна скарга не містить, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що надав оцінку визначальним доводам апеляційної скарги та не знаходить підстав для її задоволення.
З урахуванням викладеного, слід погодитись із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 04.09.2024.