П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/328/24
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 травня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, передбаченого наказом Міністерства оборони України від 7.06.2018р. №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за квітень 2023р. старшому матросу ОСОБА_1 , стрільцю відділення охорони взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_2 ;
- зобов'язати командира ВЧ НОМЕР_1 скасувати наказ від 10.04.2023р. №41 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого матроса ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командира ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення, передбачене наказом Міністерства оборони України від 7.06.2018р. №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за квітень 2023р. старшому матросу ОСОБА_1 , стрільцю відділення охорони взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 .
5.04.2023р. відносно нього було складено протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-20 ч.3 КУпАП - розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів вчинене в умовах особливого періоду, на підставі чого 10.04.2023р. спірним наказом відповідача його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани та одночасно позбавлено премії і додаткової винагороди за квітень 2023р..
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.04.2023р. у справі №227/794/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.172-20 ч.3 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Мотивувальна частина рішення суду містить висновок про те, що позивач в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив скасувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та позбавлення виплат.
Відповідач відмовив в задоволенні рапорту, пославшись на те, що рішенням суду на ВЧ НОМЕР_1 не покладався обов'язок нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду.
Не погоджуючись із такими діями відповідача ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 травня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність всіх досліджених доказів свідчить про те, що позивач 4.04.2023р. знаходився на території розташування ВЧ НОМЕР_1 під час несення добового наряду в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, а постанова Добропільського міськрайонного суду Донецької області не містить встановлених обставин, а тільки надає правову оцінку висновку КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування», у зв'язку з чим не є обов'язковою для адміністративного суду, а тому підстави для скасування спірного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_1
4.04.2023р. командиру ВЧ НОМЕР_2 подано рапорт, яким доведено до відома, що того ж дня, о 22:00год., виявлена відсутність позивача на місці несення добового наряду на контрольно-пропускному пункті. Під час огляду території дислокації підрозділу, ОСОБА_1 було знайдено в особистому автомобілі із зброєю. На вимогу вийти з автомобіля та надати пояснення з приводу самовільного залишення контрольно-пропускного пункту, позивач не реагував та зачинив замок автомобіля. Коли позивач відчинив автомобіль, у нього спостерігались явні зовнішні ознаки сп'яніння.
10.04.2023р. командир ВЧ НОМЕР_1 видав наказ №41, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді догани. Цим же наказом позивача позбавлено премії і додаткової винагороди за квітень 2023 р. в повному обсязі.
Згідна наказу №41 стан алкогольного сп'яніння позивача підтверджено тестом на приладі Алконт-М. У зв'язку з тим, що позивач не погодився з результатом тесту, на його вимогу, ОСОБА_1 було доправлено до КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування», висновком якої встановлена інтоксикація внаслідок вживання алкоголю та канабісу.
Дисциплінарне стягнення на позивача накладено за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст.ст. 11, 13, 49, 241 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-20 ч.3 КУпАП.
17.04.2023р. Добропільський міськрайонний суд Донецької області, розглянувши матеріали військової комендатури, своєю постановою закрив провадження у справі про військове адміністративне правопорушення за ст.172-20 ч.3 КУпАП відносно позивача на підставі ст.247 п.1 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Посилаючись на вищенаведену постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області, 11.05.2023р. ОСОБА_1 подав рапорт на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив скасувати наказ №41 та провести виплати грошового забезпечення за квітень 2023р..
12.05.2023р. відповідач надав письмову відповідь, в якій зауважив, що факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння є доведеним, в тому числі, і оглядом позивача у КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування», а тому відсутні підстави для скасування наказу №41.
18.09.2023р. відповідач розглянув звернення ОСОБА_1 аналогічного змісту, яке надійшло від Міністра оборони України та додатково зазначив, що постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області на ВЧ НОМЕР_1 не покладався обов'язок виплатити грошове забезпечення чи скасувати наказ №41.
Позивач не погодився із такими діями ВЧ НОМЕР_1 , у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу в Україні» від 25.03.1992р. за №2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Приписами ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999р. за №548-XIV (надалі - Статут).
Відповідно до пунктів 11,13,16,30,49 розділу 1 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
За правилами п.26, 27 розділу 1 ч.1 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999р. за №551-XIV (надалі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Приписами ст.4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів І один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Враховуючи вказане, судова колегія вважає, що на період перебування на військовій службі позивач зобов'язаний бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України, зокрема виконувати накази командира.
У відповідності до ст.45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Приписами ст.48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Положеннями ст.83-86 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Як вбачається із матеріалів, що Як вбачається із витягу спірного наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №41 від 10.04.2023р., що 4.04.2023р. близько 22 голини 00 хвилин у старшого матроса ОСОБА_1 у службовий час на території місця дислокації підрозділу в с.Криворіжжя, Добропільського району, в умовах особливого періоду та військового часу були виявлені зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, хитка хода).
З метою підтвердження факту вживання спиртних напоїв та перебування військовослужбовця в стані алкогольного сп'яніння, старшого матроса ОСОБА_1 було направлено на огляду до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 на освідчення. Перевірка за допомогою спеціалізованого пристрою для визначення концентрації парів алкоголю у видихаємому повітрі «Алконт» - М №00340 підтвердила вживання алкоголю, результат 1.57% (тест№800 від 4.04.2023р.). Проте, з результатами проведеного огляду старший матрос ОСОБА_1 не погодився, пояснюючи тим, що він не бачив безпосереднього розпечатування муштука до приладу «АЛКОНТ-М» перед проведення огляду на алкогольне сп'яніння.
Для проведення медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, старшого матроса ОСОБА_1 близько 23 години 20 хвилин 4.04.2023р. направлено до КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування». Дослідженням, проведеним лікарем КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» старшому матросу ОСОБА_1 було встановлено гостру інтоксикацію внаслідок вживання алкоголю та канабісу, що підтверджується висновком від 5.04.2023р..
Відносно старшого матроса ОСОБА_1 , офіцером тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_2 , було складено адміністративний протокол ДНК-2/1999 від 5.04.2023р. про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-2- КУпАП, виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також поява таких осіб на території військової частини, вчинене в умовах особливого періоду.
Вказане стало підставою для притягнення позивач до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення - догана.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 5.04.2023р. №169 відносно ОСОБА_1 висновком встановлено «гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю та канабісу, неускладнена» (а.с.130).
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 5.04.2023р. №169 встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані «алкогольна, наркотична інтоксикація, внаслідок вживання канабісу, неускладнена» (а.с.132).
При цьому, будь-яких інших доказів, що свідчили б про не перебування ОСОБА_1 в стані алкогольної та наркотичної інтоксикації матеріали справи не містять, що у свою чергу свідчить доведеність факту перебування позивача у стані алкогольної та наркотичної інтоксикації та відповідно про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.04.2023р. по справі №227/794/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення з ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито, на підставі п.1 ст247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як в адміністративному позові, так і в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилається виключно на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.04.2023р. по справі №227/794/23, як на преюдиційні обставини, встановлені рішенням суду.
Досліджуючи вказане питання, апеляційний суд виходить з наступного.
Так, відповідно до частин четвертої, п'ятої та сьомої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.4 ст.78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Отже, за змістом ч.4 ст.78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
З метою спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст.90 КАС України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015р. №6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.04.2018р. у справі №825/705/17, від 6.03.2019р. у справі №813/4924/13-а, від 15.11.2019р. у справі №826/198/16, від 12.10.2020р. у справі №814/435/18 і були застосовані Верховним Судом також і при розгляді справи №826/7424/17 (постанова від 30.09.2021р.).
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 4.06.2020р. у справі №522/7758/14-ц.
Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст.2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Судова колегія звертає увагу на той факт, що Добропільський міськрайонний суд Донецької області при розгляді справи №227/794/23 вирішував питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Однак в даному випадку, предметом розгляду у даній справі є дисциплінарна відповідальність, яка є окремим видом відповідальності та ґрунтується на певних встановлених фактах та самостійних доказах.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в скасування спірного наказу.
Що стосується позовних вимог відносно ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, то судова колегія виходить з наступного.
Відповідно абзацу 1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені Постановою КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704.
Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022р.) Указом Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до п.4 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з п.6 Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168), якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операції Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з розділом XVI п.5 Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
При цьому пп.4 п.14 розділу ХХХІV Порядку №260 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що у ВЧ НОМЕР_1 були належні та достатні підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та позбавлення премії і додаткової винагороди.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій ВЧ НОМЕР_1 та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 травня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко