П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31104/23
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024р. по справі за адміністративним позовом Торгового дому «ЧЕРВОНА КАЛИНА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
У листопаді 2023р. Торговий дім «ЧЕРВОНА КАЛИНА» звернувся до суду із позовом до Одеської митниці, у якому просив:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500220/2023/000032/1 від 3.10.2023р., винесене Одеською митницею;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2023/000074 від 3.10.2023р., винесену Одеською митницею.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 23.12.2022р. між ТД «ЧЕРВОНА КАЛИНА» та фірмою «STOKOTA» (Польща) було укладено договір купівлі-продажу за №МВ/23/22. За умовами контракту поставка товару здійснюється на умовах FCA «Інкотермс 2020».
20.01.2023р. на виконання вказаного Контракту було укладено Специфікацію на поставку товару: причіп - цистерна вантажний двохвісний в новому стані, в пневматичною підвіскою, призначений для перевезення нафтопродуктів (дизель, бензин тощо) марки STOKOTA, модель AANН20-2.
Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №3JBKLN2 від 10.02.2023р. здійснено авансовий платіж за товар в загальній сумі 35 000EUR згідно договору купівлі-продажу №МВ/23/22 від 23.12.2022р..
27.06.2023р. на виконання вказаного Контракту продавцем було складено інвойс від 27.06.2023р. за №F/06X/23/000003 на поставку товару в загальній сумі 67 000EUR, з яких авансовий платіж 35 000EUR та залишок суми попередньої оплати 32 000EUR.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №3JBKLN7 від 7.07.2023р. здійснено сплату залишку суми попередньої оплати за товар в загальній сумі 32 000EUR згідно договору купівлі-продажу №МВ/23/22 від 23.12.2022р. та інвойсу від 27.06.2023р. за №F/06X/23/000003.
В подальшому, з метою митного оформлення поставленого товару, 2.10.2023р. позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію за №23UА500220001511U3, згідно якої митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу відповідний перелік документів.
Проте, як стверджує позивач, незважаючи на вказаний перелік документів, Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, склавши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500220/2023/000074 від 3.10.2023р., а також прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500220/2023/000032/1 від 3.10.2023р., яким було скориговано митну вартість товарів за резервним методом.
Позивач вважає, що документи, подані ним для митного оформлення товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст.53 МК України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
На підставі вказаного, позивач вважає вказані рішення митного органу протиправними і необґрунтованими, у зв'язку із чим звернувся в суд із даним адміністративним позовом.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500220/2023/000032/1 від 3.10.2023р., винесене Одеською митницею.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2023/000074 від 3.10.2023р., винесену Одеською митницею.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Торгового дому «ЧЕРВОНА КАЛИНА» сплачений судовий збір у розмірі 2 715,67грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення митного органу є необґрунтованими, не доведеними та прийняті з порушенням законодавства України.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 20.01.1994р. ТД «ЧЕРВОНА КАЛИНА» зареєстрований як юридична особа, код ЄДРПОУ 21012875. Основним видом діяльності ТД «ЧЕРВОНА КАЛИНА» за КВЕД є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
23.12.2022р. між ТД «ЧЕРВОНА КАЛИНА» (Покупець) та юридичною особою за законодавством Польщі «STOKOTA Sp. z.o.o.» (Продавець) укладений Договір купівлі-продажу за №МВ/23/22 (а.с.38-43).
За умовами зазначеного Договору, Продавець продає, а Покупець купує на загальних умовах продажу транспортні засоби (напівпричепи) STOKOTA та запасні частини, надалі «Товар», відповідно до Додатків - технічної специфікації, надалі - «Специфікація» (п.1.1).
Технічна специфікація Товару, його ціна, кількість, умови поставки, вказуються у Додатках, які є невід'ємною складовою частиною даного Договору (п.1.2). Кожна поставка оформлюється окремим Додатком, який підписується обома сторонами безпосередньо перед відвантаженням (п.1.3).
Ціна та загальна сума Договору: Загальна вартість Договору складає: 67.000,00 ЄВРО (шістдесят сім тисяч) (п.2.1). Ціна Товару (нею) визначається без врахування Польського податку з обороту, а також податків та зборів, які можуть бути застосовані в країні Покупця (п.2.2). Ціна за Товар, вартість фрахту, кількість, терміни поставок, гарантійні зобов'язання та умови поставки, що поставляється за цим Договором, зазначається у Додатках - надалі «Специфікація» до цього Договору (п.2.3).
Умови платежів: Покупець сплачує Продавцю авансовий платіж за кожний замовлений напівпричіп(и) та/або за запасні частини на підставі отриманого проформа-рахунків від Продавця (п.3.1). Покупець може сплачувані авансовий платіж за Товар в розмірі 100% від вартості на підставі отриманого проформа-рахунків від Продавця (п.3.2). Залишок суми Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця протягом 7 (семи) днів згідно виставленого рахунку від Продавця, що є підтвердженням про готовність транспортних засобів до відвантаження. Транспортні засоби будуть відвантажені після отримання Продавцем повної оплати протягом 7 (семи) календарних днів. Це означає, що транспортні засоби покинуть територію заводу, коли Продавець отримає повну оплату (п.3.3). Покупець перераховує кошти за реквізитами, що зазначені в цьому Договорі або рахунку (п.3.3).
Умови поставки: Поставка Товару здійснюється на умовах FCA згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2020р.) «Інкотермс-2020» в строки вказані у відповідних Додатках. Поставка Товару по цьому Договору буде здійснюватися на митну територію України (п.4.1.), тощо.
Згідно Специфікації №1 до Контракту №МВ/23/22 від 23.12.2022р. (а.с.31), позивачу поставлявся товар: Причіп-цистерна для перевезення нафтопродуктів, країна походження Польща, кількість 1 шт., вартість за одиницю - 67 000Євро. Умови платежів: передоплата 35 000євро до 30.12.2022р., решта - до доставки. Базис поставки: FCA Elblag Польща.
27.06.2023р., в межах постачання товару, сформований Інвойс №F/06X/23/000003 на загальну суму 67 000Євро, умови оплати: передоплата 35 000Євро та доплата у сумі 32 000Євро (а.с.30).
В подальшому, з метою митного оформлення імпортованого товару декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500220001511U3 від 2.10.2023р. (а.с.74-75), відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар за описом: 1. Причіп-цистерна вантажний, двохвісний, в новому стані, з пневматичною підвіскою, призначений для перевезення нафтопродуктів (дизель, бензин тощо), марка STOKOTA, модель (тип)- AANH20-2, календарний рік виготовлення (випуску) - 2023, ідентифікаційний номер транспортного засобу VIN (номер кузова, шасі)- НОМЕР_1 , реєстраційний транзитний номер - N33891, ємність цистерни17000л, кількість секцій в цистерні - 2 (10000л та 7000л), маса в разі повного завантаження - 18000кг, кількість вісей - 2, розміри причепа-цистерни (ДхШхВ): 7990мм х 2535мм х 3160мм, комплектація - базова, виробник - STOKOTA Sp. z o.o. (Польща). Призначений для перевезення наливних паливних вантажів по дорогах загального користування. Без пакування.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом, а саме за ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- Сертифiкат вiдповiдностi ( Certificate of conformity) №35054/2023 від 6.09.2023р.;
- Сертифiкат вiдповiдностi ( Certificate of conformity) №MJ.08.2020 від 8.05.2023р.;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №F/06X/23/000003 від 27.06.2023р., на загальну суму 67 000Євро, наявні умови оплати у вигляді передоплати 35 000Євро та доплати у сумі 32 000Євро.;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 26.09.2023р.;
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AS0107109 від 28.09.2023р.;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару, - Платіжна інструкція №1 від 10.02.2023р., на загальну суму 32 000Євро;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару, - Платіжна інструкція №3 від 10.07.2023р., на загальну суму 35 000Євро;
- Калькуляція транспортних витрат б/н від 2.10.2023р.;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №1 від 20.01.2023р.;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №MB/23/22 від 23.12.2022р.;
- Договір про надання послуг митного брокера №66/2023-ФОП від 6.09.2023р.;
- Копія митної декларації країни відправлення MRN 23PL371010E0353263 від 28.09.2023р.;
- Інші некласифіковані документи, у т.ч. довідка зняття з обліку від 25.09.2023р., лист виробника від 28.09.2023р., лист реєстрації ТЗ від 22.06.2023р., протокол прийому причепу від 28.09.2023р., технічна специфікація від 30.01.2023р..
Під час митного оформлення імпортованого товару, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
1) каталоги, прейскурант (прайс-лист) виробника товару;
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) документи, які підтверджують страхування вантажу;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
На виконання зазначеного, 3.10.2023р. декларантом було подано до м/п «Білгород-Дністровський» Одеської митниці заяву, якою повідомлено, що додаткові документи на запит надаватись не будуть (а.с.93).
На підставі вказаного, 3.10.2023р. Одеською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500220/2023/000032/1 за митною декларацією №23UA500220001511U3 від 2.10.2023р., відповідно до якого підставами прийняття вказаного рішення зазначено наявність розбіжностей у поданих документах та відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (а.с.47, 94-95).
У рішенні наведені такі розбіжності:
1) аркуші зовнішньоекономічного договору (далі - контракту) від 23.12.2022р. №MB/23/22 не пронумеровані, окремі ділянки контракту від 23.12.2022р. №MB/23/22 нечіткі, містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов'язань;
2) перший, другий, третій та четвертий аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.12.2022р. №MB/23/22 не містять печаток покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;
3) відсутні підписи продавця на інвойсі від 6.09.2023р. за №F/06X/23/000003; інвойс від 6.09.2023р. №F/06X/23/000003 наданий в сканованому вигляді, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;
4) відповідно до п.1.2 контракту від 23.12.2022р. №MB/23/22: «Технічна специфікація товару, його ціна, кількість, умови поставки, вказуються у додатках, які є невід'ємною складовою частиною даного договору. В специфікації №1 до контракту зазначено порядок оплати: 35000 EUR - попередня оплата до 30.01.2023р., решту - до доставки». Однак, в платіжній інструкції №1 зазначена дата, яка відрізняється від зазначеної у специфікації №1 до контракту, а саме - 10.02.2023р.. Також, в платіжних інструкціях №1 та №2 від 10.02.2023р. відсутні підписи та печатки банку. Отже, даний документ може бути або фіктивним, або підробленим, або відноситись до іншого товару.
5) відповідно до правил Інкотермс умови поставки товару FCA передбачають наявність страхування вантажу, проте відсутній документ, який підтверджує факт страхування.
6) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2ст.53МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012р. за №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на МТУ та по МТУ, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару
За результатами митного оформлення, оскільки декларантом наявні розбіжності не спростовано та не подано усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, відповідачем митну вартість товару було скориговано та обрано метод визначення митної вартості товару - резервний.
Щодо послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, в рішенні зазначено, що митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» ЄАІС Держмитслужби України та враховуючи, що діапазон цін продажу даної моделі на українському ринку відповідно до сайту «www.auto.ria.com» коливається від 85 000дол.США. до 139 613дол.США., після консультації зі спеціалізованим підрозділом митниці встановлено, що рівень митної вартості товару «Причіп-цистерна вантажний, двох вісний, в новому стані, з пневматичною підвіскою, призначений для перевезення нафтопродуктів (дизель, бензин тощо), марка STOKOTA, модель (тип)- AANH20-2, календарний рік виготовлення (випуску)- 2023…» є більшим та становить 91 040 Євро/шт. (МД від 7.09.2023 №UA100380/2023/612798), ніж заявлено декларантом 71 421дол.США/шт.
На підставі вказаного, Одеською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500220/2023/000074 від 3.10.2023р., в якій зазначено про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.96).
Проте, позивач не погоджується із таким коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним митних платежів, з огляду на що звернувся в суд із даним адміністративним позовом. Перевіряючи правомірність прийняття спірних рішень митного органу, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.23,24 ст.4 МК України встановлено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень МК України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Положеннями ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Приписами ч.2 ст.54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже, аналізуючи вищевказані норми, судова колегія зазначає, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За правилами ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У відповідності до ст.55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За правилами ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як вбачається із матеріалів справи та вже встановлено вище, що 23.12.2022р. між ТД «ЧЕРВОНА КАЛИНА» (Покупець) та юридичною особою за законодавством Польщі «STOKOTA Sp. z.o.o.» (Продавець) укладений Договір купівлі-продажу №МВ/23/22 (а.с.38-43), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на загальних умовах продажу транспортні засоби (напівпричепи) STOKOTA та запасні частини, надалі «Товар», відповідно до Додатків - технічної специфікації, надалі - «Специфікація». Загальна вартість Договору складає: 67 000ЄВРО (шістдесят сім тисяч).
Згідно Специфікації №1 до Контракту №МВ/23/22 від 23.12.2022р. (а.с.31) та Інвойсу №F/06X/23/000003 від 27.06.2023р., позивачу поставлений товар: Причіп-цистерна для перевезення нафтопродуктів, країна походження Польща, кількість 1шт., вартість за одиницю - 67 000Євро. Базис поставки: FCA Elblag Польща. Умови оплати: передоплата 35 000Євро та доплата у сумі 32 000Євро (а.с.30).
З метою митного оформлення імпортованого товару декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) за №23UA500220001511U3 від 2.10.2023р. (а.с.74-75), відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТД «ЧЕРВОНА КАЛИНА».
Митну вартість визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
Відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та обрано резервний метод визначення митної вартості товару.
Як вбачається із матеріалів справи, у рішенні про коригування митним органом зазначено, що аркуші Контракту від 23.12.2022р. №MB/23/22 не пронумеровані, окремі ділянки контракту від 23.12.2022р. №MB/23/22 нечіткі, містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже, митний орган вважав, що даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов'язань. Проте, судова колегія вважає такі твердження митного органу хибними, виходячи з наступного.
Так, приписи ст.627 ЦК України гарантують, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.2,3 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Крім того, згідно з ч.1 ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, законодавством не передбачено обов'язку для сторін договору щодо нумерації аркушів договору, а відповідач не має права втручатись у здійснення сторонами цього договору підприємницької діяльності.
У відповідності до ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи те, що зовнішньоекономічний договір - Контракт №МВ/23/22 від 23.12.2022р. є дійсним, оскільки іншого у судовому порядку визнано не було, зауваження митного органу про те, що «даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов'язань» є безпідставними та не є чинником, пов'язаним із неможливістю визначення митної вартості товарів.
Також, митний орган зазначив, що перший, другий, третій та четвертий аркуші Контракту від 23.12.2022р. за №MB/23/22 не містять печаток покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки, то судова колегія також вважає такі посилання митного органу хибними, оскільки Договір купівлі-продажу №МВ/23/22 від 23.12.2022р. засвідчений підписами покупця та продавця у розділі 12 «Юридичні підписи сторін».
Що стосується тверджень митного органу стосовно того, що відсутні підписи продавця на інвойсі №F/06X/23/000003; інвойсі від 27.06.2023р. №F/06X/23/000003 наданий в сканованому вигляді, що свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки, судова колегія зазначає наступне.
Так, у позовній заяві позивач стосовно вказаного зауваження пояснив, що підпис продавця на інвойсі від 27.06.2023р. №F/06X/23/000003 (а.с.30,86) присутній, однак, у зв'язку із тим, що на підписі продавця проставлено штамп червоного кольору, то підпис продавця одразу можна не роздивитися. Сам підпис міститься в нижній частині ліворуч під словами щодо ПІБ підписанта.
Дослідивши матеріали справи, а саме надану копію Інвойсу від 27.06.2023р. №F/06X/23/000003, то судова колегія зазначає, що дійсно підпис продавця наявний у спірному інвойсі, а тому погоджується із доводами позивача, а також відхиляє доводи митного органу стосовно наявності очевидних ознак підробки інвойса від 27.06.2023р. №F/06X/23/000003, наданого в сканованому вигляді.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що електронний документообіг між контрагентами не заборонений законодавством України та, навпаки, дозволяє спростити й оптимізувати співробітництво.
При цьому, будь-яких прямих доказів того, що інвойс від 27.06.2023р. за №F/06X/23/000003 містить ознаки підробки митним органом не надано.
З огляду на викладене, судова колегія вважає вищевказані посилання митного органу необґрунтованими, оскільки вказане не мало вплив на визначення позивачем митної вартості товару.
Що стосується наступного зауваження митного органу щодо порушення термінів платежів за умовами контракту, то судова колегія зазначає наступне.
Так, у Рішенні про коригування зазначено, що відповідно до п.1.2 контракту від 23.12.2022р. №MB/23/22:«Технічна специфікація товару, його ціна, кількість, умови поставки, вказуються у додатках, які є невід'ємною складовою частиною даного договору. В специфікації №1 до контракту зазначено порядок оплати: 35000 EUR - попередня оплата до 30.01.2023, решту - до доставки». Однак, в платіжній інструкції №1 зазначена дата, яка відрізняється від зазначеної у специфікації №1 до контракту, а саме - 10.02.2023р.. Також, в платіжних інструкціях №1 та №2 від 10.02.2023р. відсутні підписи та печатки банку. Отже, даний документ може бути або фіктивним, або підробленим, або відноситись до іншого товару.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що до митного оформлення надавались документи щодо оплати товару, оскільки на час поставки оплату було здійснено, а саме:
- Банківський платіжний документ, що стосується товару - Платіжна інструкція №1 від 10.02.2023р., на загальну суму 35 000Євро (а.с.27);
- Банківський платіжний документ, що стосується товару - Платіжна інструкція №3 від 10.07.2023р., на загальну суму 32 000Євро (а.с.29).
Відповідно до Специфікації №1 до Контракту №МВ/23/22 від 23.12.2022р. (а.с.31), позивачу поставлений товар: Причіп-цистерна для перевезення нафтопродуктів, країна походження Польща, кількість 1 шт., вартість за одиницю - 67 000 Євро. Умови платежів: передоплата 35 000євро до 30.12.2022р., решта - до доставки.
Отже, дійсно мало місце порушення терміну платежу щодо передоплати.
Водночас, судова колегія зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2018р. по справі за №815/329/17.
Приписи ст.53 МК України визначають, які документи подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
За правилами ч.2 вказаної статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, у т.ч. є: 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Тобто, за змістом ст.53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено.
Зміст зазначеної норми вказує на те, що митне оформлення товару повинне бути здійснене, як у випадку, коли оплата за договором здійснена, так і у випадку, коли оплата за товар відповідно до умов договору здійснюється в іншому порядку, не виключаючи порушення встановлених строків. При цьому, несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.
З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що посилання митного органу на розбіжності у документах щодо оплати не виключає можливість застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).
Що стосується посилання митного органу на те, що в платіжних інструкціях від 10.02.2023р. відсутні підписи та печатки банку, а тому даний документ може бути або фіктивним, або підробленим, або відноситись до іншого товару, то судова колегія вважає такі посилання хибними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до суду були надані виписки банку за період вказаних платежів, з яких вбачається перерахування коштів (а.с.26, 28).
Що стосується зауважень митного органу про відсутність документів про страхування, то судова колегія зазначає наступне.
Так, приписами п.8 ч.2 ст.53 МК України визначено, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, є документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо таке страхування здійснювалося.
Положеннями п.7 ч.10 ст.58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 7) витрати на страхування цих товарів.
Тобто, при визначенні митної вартості товарів витрати на страхування враховуються: якщо таке страхування здійснювалося та якщо ці витрати не включалися до ціни товару.
Як вже було зазначено вище, що поставка товару позивачу здійснювалась на умовах FCA Інкотермс 2020.
Так, відповідно до умов FCA Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс», термін FCA («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
При цьому, термін FCA («Франко перевізник») не передбачає обов'язків страхування як для продавця, так і для покупця.
Тобто, поставка на умовах FCA Інкотермс 2020 не передбачає обов'язку страхування товару, отже у позивача не було обов'язку надавати відповідачу страхові документи на підтвердження митної вартості товарів.
При цьому, судова колегія зазначає, що умови поставки товару позивачу згідно FCA були відомі митному органу.
Окрім того, позивачем до митного оформлення було подано Калькуляцію транспортних витрат б/н від 2.10.2023р., де вказано, що страхування товару не проводилось (а.с.17,87).
Відтак, вказані зауваження митного органу є хибними та спростовуються матеріалами справи.
Щодо зауваження митного органу про відсутність інформації щодо такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування, то судова колегія виходить з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, що у рішенні про коригування митний орган посилався на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012р. за №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на МТУ та по МТУ, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За правилами п.6 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Як вже було вказано, що поставка товару позивачу здійснювалась на умовах FCA Інкотермс 2020.
Так, згідно з умовами FCA Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс», термін FCA («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем до митного оформлення було подано Калькуляцію транспортних витрат б/н від 2.10.2023р. (а.с.17,87).
Вказана калькуляція складена за підписом директора ТД «ЧЕРВОНА КАЛИНА» на підтвердження витрат на транспортування - доставку імпортованого товару (Причіп-цистерна вантажний), а саме:
- Витрати на доставку м.Ельблаг Польща до кордону Рава-Руська - 16 144,4грн., де: витрати на відрядження - 1 800грн. (6 діб * 300грн.); витрати за виконану роботу 2 300грн.; витрати на дизтопливо (21л. на 100км) - 12 041,4грн.(610 км *2/100*21л.*47грн.);
- Витрати на доставку від кордону Рава-Руська до с.Старокозаче Білгород-Дністровського район, Одеська область: 18 643,4грн., де: витрати на відрядження - 300грн. (1 доба * 300грн.); витрати за виконану роботу 380грн.; витрати на дизтопливо (21 л. на 100 км) - 17 963,4грн. (910км *2/100*21 л.*47грн.).
Отже, митний орган мав змогу встановити вартість транспортування товару, а тому його зауваження щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах даних щодо такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування, є безпідставними.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що викладені митним органом зауваження щодо розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення придбаного позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту №МВ/23/22 від 23.12.2022р. товару не спростовують визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.
Викладені митним органом зауваження та розбіжності мають логічне пояснення, товаросупровідні документи узгоджуються між собою та містять відомості про партію товару, що поставляється та заявлена до митного оформлення за ціною договору.
При цьому, судова колегія вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Натомість, митним органом не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Також, митним органом не спростована правильність визначення митної вартості за основним методом та не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості.
Також, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» ЄАІС Держмитслужби України та враховуючи, що діапазон цін продажу даної моделі на українському ринку відповідно до сайту «www.auto.ria.com» коливається від 85 000дол.США. до 139 613дол.США., після консультації зі спеціалізованим підрозділом митниці встановлено, що рівень митної вартості товару «Причіп-цистерна вантажний, двох вісний, в новому стані, з пневматичною підвіскою, призначений для перевезення нафтопродуктів (дизель, бензин тощо), марка STOKOTA, модель (тип)- AANH20-2, календарний рік виготовлення (випуску)- 2023…» є більшим та становить 91040Євро/шт. (МД від 7.09.2023рю №UA100380/2023/612798), ніж заявлено декларантом - 71 421дол.США/шт.
Апеляційний суд зазначає, що Верховним Судом у своїх постановах (від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14, від 4.09.2018р. №818/1186/17) неодноразово акцентував на тому, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
Варто зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім цього, відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. за №598, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
У постанові від 30.04.2020р. по справі за №820/231/16 Верховний Суд вказав на те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.
Однак, такі докази відсутні в матеріалах даної справи.
Отже, судова колегія вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
Також, судова колегія зазначає, що Верховний Суд у своїй Постанові від 8.10.2019р. по справі за №803/776/17, вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, не подання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків у вигляді відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, та як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Крім того, Верховний Суд у відповідних правових висновках неодноразово наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Отже, висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши в сукупності докази, які наявні в матеріалах справи, проаналізувавши положення законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволенні адміністративного позову та скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів за №UA500220/2023/000032/1 від 3.10.2023р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500220/2023/000074 від 3.10.2023р..
При цьому, дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, апеляційний суд встановив, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко