02 вересня 2024 рокуСправа №160/14446/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч. 47 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч. 47 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і звертався до відповідача з рапортом про його звільнення з військової служби з підстав наявності у нього батька, який є інвалідом 1-ої групи, проте рапорт задоволений не був, відповідь на рапорт позивач не отримував.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/14446/24. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову.
Посилаючись на ст. 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ відповідач зазначає, що питання про прийняття рішення віднесено до компетенції командира Військової частини НОМЕР_1 , а тому він повинен прийняти правомірне і законне рішення по кожному окремому факту звільнення. Для прийняття такого рішення потрібні необхідні підстави, що підтверджуються відповідними документами. Позивачем такі документи надано не було.
Станом на момент подачі позовної заяви, позивачем не було подано рапорту про його звільнення.
В період з 01.08.2024 по 30.08.2024 суддя знаходилась у щорічній відпустці.
Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач є військовослужбовцем і на посаді старшого стрільця-оператора 2-го відділення 1-го взводу 3-ої роти проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . До вказаної частини позивач був зарахований відповідно до наказу №3 від 22.07.2023, що вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 18.11.2009.
15.03.2024 представником позивача до Генерального штабу Збройних Сил України листом був направлений рапорт старшого солдата ОСОБА_1 з додатками про звільнення з військової служби.
Представник позивача просив розглянути рапорт у межах компетенції та у випадку, якщо рапорт не може бути розглянути уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 направити рапорт з додатками за належністю до Військової частини НОМЕР_1 , оскільки адреси розташування військової частини немає у вільному доступі.
У рапорті позивач просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із наявністю батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом 1-ої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 17.09.2018 року №005592.
У відповідь Військова частина НОМЕР_3 листом від 10.04.2024 №1314/2/56/111/3970 повідомила, що звільнення військовослужбовця із військової служби відбувається на підставі письмового рапорту, поданого по команді безпосередньому командиру підрозділу.
Рапорт військовослужбовцем пишеться особисто та здається до кадрового органу для реєстрації. До рапорту необхідно додати нотаріально завірені копію довідки МСЕК, інші документи тощо. Після розгляду рапорту керівництво військової частини має прийняти рішення про звільнення військовослужбовця із військової служби або мотивовано відмовити у задоволенні рапорту.
Згідно із законодавством та відповідно до постанови Верховного Суду від 20.01.2021 (справа №9901/128/20) звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
У зв'язку з тим, що звільнення з військової служби військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 не входить до компетенції штабу військової частини НОМЕР_3 листи були направлені по системі електронного документообігу «СЕДО» на адресу Військової частини НОМЕР_1 оскільки відповідне рішення щодо звільнення або мотивованої відмови у звільнені зобов'язаний прийняти лише командир зазначеної військової частини.
На день подання позову позивач не отримав письмової відповіді на свій рапорт, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232 (Закон №2232).
Згідно ч.1, 2 ст.1 Закону №2232 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади яких комплектуються військовослужбовцями.
Частинами 1-3 ст. 2 Закону №2232 визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями).
Частиною 6 ст.2 Закону №2232 передбачено наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232 визначений початок, призупинення і закінчення проходження військової служби.
Відповідно до ч.3 вказаної статті, встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби, визначені статтею 26 Закону №2232, а у частині 4 цієї статті, наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходяться військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а саме: під час дії особливого періоду (крім періоду воєнного стану) пункт 1, під час воєнного стану пункт 2.
Відповідно до п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставі через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 7 ст. 26 Закону №2232)..
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Положення №1153/2008).
Пунктом 7. Положення №1153/2008 визначено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Порядок звільнення, регламентований п.233 Положення №1153/2008 (в редакції на час виникнення спірних відносин), за яким встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
За абзацом 2 п.12 Положення №1153/2008 передбачено, що право видавати накази по особовому складу надається, зокрема, командирам військових частин.
Законом України від 24.03.1999 №548 затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
За п.14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту, встановлено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
У відповідності до п. 14.10 розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
За змістом вищенаведених норм подання рапорту «по команді» означає направлення (подання особисто) його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі, до прямого керівника, командира військової частини або іншої особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників), а останні, в свою чергу, мають обов'язок прийняти відповідне рішення (наприклад: наказ, відповідь на рапорт та інше (про задоволення чи відмову у вирішенні такого питання), а у разі відмови у вирішенні питання, із зазначенням у ній обґрунтування причин та підстав для відмови та з посиланнями на акти законодавства.
При цьому, військовослужбовець, подаючи рапорт про звільнення з військової служби, має обов'язок подати/направити такий рапорт у спосіб у порядку та з дотриманням наведеного чинного законодавства.
Як встановлено судом, в матеріалах справи міститься копія рапорта позивача від 15.03.2024 про його звільнення з військової служби під час воєнного стану, відповідно до підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232.
Разом з тим, жодних доказів прийняття вмотивованого рішення за наслідками розгляду рапорту позивача матеріали справи не містять.
Наявний в матеріалах справи лист наданий на адвокатський запит не є доказом розгляду рапорту позивача , оскільки даним листом надано відповідь адвокату саме на запит і повідомлено про направлення рапорту Військовій частині НОМЕР_1 .
Військова частина не заперечує факт нерозгляду рапорту позивача та надання відповіді.
За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 15.03.2024 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15.03.2024 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту, у встановленому законом порядку та строк.
За приписами частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідачем не здійснюється розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241,243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 15.03.2024 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 ) від 15.03.2024 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту, у встановленому законом порядку та строк.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона