29 травня 2024 рокуСправа №160/9087/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
08.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.03.2024р. №045550020914;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 05.03.2024р. здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно з поданою заявою до Пенсійного фонду України від 05.03.2024р., зарахувавши до страхового стажу період роботи з 03.08.1988р. по 08.08.1993р. та врахувавши інформацію про заробітну плату, зазначену у довідках про заробітну плату від 18.12.2023р. №2975 та №2976.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що оскаржуваним рішенням відповідача від 13.03.2024р. №045550020914 протиправно відмовлено у перерахунку призначеної позивачеві відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.08.1988р. по 08.08.1993р. на території російської федерації, а також з урахуванням заробітної плати за цей період, зазначеної у довідках про заробітну плату від 18.12.2023р. №2975 та №2976, з посиланням на припинення з 01.01.2023 року російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, проте, на думку позивача, наведене не є перешкодою у застосуванні до спірних правовідносин цієї Угоди, бо вона була чинною протягом спірного періоду роботи позивача на території російської федерації, а відповідно до положень ч.2 ст.13 цієї Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Відтак, не погоджуючись з протиправним рішенням відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону №1058-ІV, останній звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року вказана позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, в якій зазначити свій реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта громадянина України, а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; належним чином завірених копій документів, долучених до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду від 15.04.2024р. позивачем 24.04.2024р. подано документи, якими усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9087/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з 15.05.2024 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
20.05.2024 року до канцелярії суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Вінницькій області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.03.2024р. №045550020914 ОСОБА_2 обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у перерахунку пенсії за віком (допризначення пенсії) із врахуванням до його страхового стажу періоду роботи на території російської федерації та із зарахуванням до розрахунку пенсії заробітної плати за періоди його роботи в російській федерації з 03.08.1988 року по 08.08.1993 року відповідно до довідки № 2975 від 25.12.2023, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, а з 19.06.2023 у такій Угоді припинила участь й Україна, відтак принципи та засади пенсійного забезпечення, що раніше передбачалися наведеною Угодою для осіб, які набули певні періоди страхового стажу на територіях держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та бажають призначити пенсію у одній із таких держав, є нечинними. Тому для зарахування певного періоду трудової діяльності після 2000 року до страхового стажу, який враховується при обрахунку пенсії в Україні необхідним є підтвердження сплати страхових внесків у відповідний період саме до Пенсійного фонду України, та, відповідно, наявності інформації про сплату страхових внесків у відповідний період у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування України. Так, оскільки позивач зареєстрований на території України і звертається за призначенням пенсії саме до відповідних органів України, його пенсійне забезпечення здійснюватиметься відповідно до Закону №1058-ІV, в тому числі, і зарахування страхового стажу територіальними органами Пенсійного фонду України здійснюватиметься відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У період відсутності відповідного нормативно-правового акта, що регулює порядок дій, який застосовується при призначенні та перерахунку пенсій громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території ррфср по 31.12.1991 року. Крім того відповідач зазначив, що 23.12.2022р. набрав чинності Закон України №2783-IX від 01.12.2022р. «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР. Тому документи, що необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991р., уточнюючі довідки, інші документи (в тому числі і довідки про заробітну плату), враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961. Крім того, обчислення пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до страхового стажу. Розмір заробітку (доходу) визначається з офіційно встановленого курсу гривні на момент призначення пенсії. Довідки про заробітну плату, видані підприємствами російської федерації, не містять посилання на первинні документи, та інформацію про те, що зазначені суми заробітної плати враховуються для обчислення пенсії. Таким чином, періоди роботи ОСОБА_1 в російській федерації з 03.08.1988 року по 08.08.1993 року відповідно до довідки №2975 від 25.12.2023р. не є страховим стажем, так як відсутня сплата страхових внесків, тому, як наслідок, врахувати заробітну плату за періоди роботи в російській федерації до розрахунку пенсії позивача неможливо. Зважаючи на викладене, ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає, що вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню, а відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та Законами України.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) з 08.08.2023р.
05.03.2024 року позивач звернувся через електронній кабінет до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії (допризначення пенсії у зв'язку із наданням додаткових документів) із врахуванням довідок від 18.12.2023р. №2975 та №2976 щодо періоду роботи ОСОБА_2 з 03.08.1988р. по 08.08.1993р. на території російської федерації та отриманої ним за цей період заробітної плати.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 05.03.2024р. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 13.03.2024р. №045550020914, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку (допризначенні) пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV через припинення з 01.01.2023р. російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку із чим довідку №2975 від 25.12.2023р. не можливо враховувати для перерахунку пенсії.
При цьому з розрахунку стажу (форма РС-право), наявного в матеріалах пенсійної справи позивача, слідує, що період роботи ОСОБА_2 з 03.08.1988р. по 31.12.1991р. було зараховано до його загального страхового стажу при призначенні пенсії, проте період його роботи з 01.01.1992р. по 08.08.1993р. до страхового стажу не зараховано.
Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в перерахунку (допризначенні) пенсії зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
У розумінні приписів статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому відповідно до ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Статтею 40 Закону №1058-IV встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, абз.1-2 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Згідно з абз.5 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні 05.03.2024р. до відповідача із заявою про перерахунок (допризначення) пенсії до вказаної заяви було додано архівні довідки від 25.12.2023 року №2975 та №2976, видані архівним відділом адміністрації м. Няганії Ханти-Мансійського автономного округу - Югра (Тюменської області).
Так, в архівній довідці від 25.12.2023 року №2975 зазначено, що в документах архівного фонду «Профспілкового комітету виробничого об'єднання «Красноленинскнефтегаз» значиться ОСОБА_1 , 1963р.н., який 03.08.1988р. прийнятий тренером викладачем в ДЮСШ (постанова президиуму від 01.08.1988р. №29-к) та 08.08.1993р. звільнений після щорічної відпустки за власним бажанням ст.31 КЗпП рф, у зв'язку із переїздом в іншу місцевість (постанова президиуму від 20.05.1993р. №35-к). Підставою видачі довідки слугувало: Ф.85. Оп. 10. Д.30. Л.213, Д.48. Л.50.
Архівна довідка від 25.12.2023 року №2976 містить інформацію про розмір заробітної плати позивача за 1988р.-1993р. та щодо того, що в документах архівного фонду Комітету по фізичній культурі та спорту Адміністрації м. Нягані в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати значиться ОСОБА_1 , 1963р.н. Підставою видачі довідки слугувало: Ф.45. Оп. 2. Д.28. Л.24, Д.2. Л.45, історична довідка.
Крім того, в архівній довідці від 25.12.2023 року №2976 вказано, що з зазначеної в ній заробітної плати ОСОБА_1 здійснювались відрахування в Пенсійний фонд рф. При цьому, зі змісту цієї довідки також слідує, що вона видана на підставі особових рахунків та платіжних відомостей.
Також слід зазначити, що вказані періоди роботи позивача в ДЮСШ підтверджуються відповідним записами його трудової книжки, яка була надана до пенсійного органу.
Так, відповідно до записів №№7-8 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 останній 03.08.1988р. прийнятий тренером викладачем в ДЮСШ (пост. від 01.08.1988р. №29-к) та 08.08.1993р. звільнений після щорічної відпустки за власним бажанням ст.31 КЗпП рф, у зв'язку із переїздом в іншу місцевість (пост. від 20.05.1993р. №35-к).
Вказані записи трудової книжки позивача виконано розбірливо та вони є чіткими, виправлень не містять, а також завірені відбитками печатки відповідного роботодавця та підписами його відповідальних осіб, що відповідачами не заперечується.
Суд звертає увагу, що правильність та/чи достовірність вказаних записів у трудовій книжці сторонами не оспорюється та не спростовується.
Водночас, як встановлено судом з розрахунку стажу (форма РС-право), наявного в матеріалах пенсійної справи позивача, період роботи ОСОБА_2 з 03.08.1988р. по 31.12.1991р. в ДЮСШ на території російської федерації було зараховано до його загального страхового стажу при призначенні пенсії, проте період його роботи в ДЮСШ на території російської федерації з 01.01.1992р. по 08.08.1993р. до страхового стажу не зараховано, а спірним рішенням відповідача від 13.03.2024р. №045550020914 позивачеві відмовлено у перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на території російської федерації, а також з урахуванням заробітної плати за цей період, зазначеної у довідках про заробітну плату від 18.12.2023р. №2975 та №2976, оскільки з 1 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Вирішуючи по суті існуючий спір, необхідно звернути увагу на ту обставину, що оскільки спірний трудовий стаж набутий позивачем на території російської федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території рф, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, в тому числі пільговий, визнається іншою державою.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
1 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992,
Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 за №2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Відповідно до запропонованого порядку дій, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058.
Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) листом від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо порядку дій. При призначенні пенсії, Мінсоцполітики запропонувало заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, а за період по 31.12.1991 - на умовах, визначених абзацом п'ятим частини першої статті 40 Закону №1058-IV.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Таким чином, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.
Отже, під час вирішення питання про перерахунок (допризначення) пенсії позивача відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
Крім того суд вважає зазначити те, що відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Відтак, доводи відповідача про неможливість врахування наданих позивачем довідок про періоди його роботи на території російської федерації через те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року є помилковими, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок 637)
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом, позивачем було надано до пенсійного органу належним чином заповнену трудову книжку серії НОМЕР_1 , якою підтверджується період роботи позивача з 03.08.1988р. по 08.08.1993р. в ДЮСШ на території російської федерації, а також архівні довідки від 25.12.2023 року №2975 та №2976, видані архівним відділом адміністрації м. Няганії Ханти-Мансійського автономного округу - Югра (Тюменської області), щодо цього періоду роботи та розміру заробітної плати, при цьому будь яких нарікань з боку відповідача щодо правильності заповнення трудової книжки та складення довідок у спірному рішенні не зазначено.
Таким чином, суд доходить висновку, що набутий трудовий стаж позивача на території рф з 03.08.1988р. по 08.08.1993р. підлягає зарахуванню до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.
Водночас, суд зазначає, що з розрахунку стажу (форма РС-право) наявного в матеріалах пенсійної справи, встановлено, що період роботи позивача в ДЮСШ з 03.08.1988р. по 31.12.1991р. було самостійно зараховано відповідачем до загального страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні йому пенсії, отже, позивачем безпідставно оскаржується не зарахування відповідачем цього періоду роботи, бо він є фактично зарахованим.
Не зарахованим до страхового стажу позивача залишився лише період роботи на території російської федерації з 01.01.1992р. по 08.08.1993р. При цьому, з огляду на вищенаведені висновки суду, відмова відповідача у зарахуванні цього періоду роботи позивача (з 01.01.1992р. по 08.08.1993р.) є протиправною, як і протиправною є відмова відповідача у врахуванні при обчисленні пенсії позивача заробітної плати, отриманої ним за час роботи на території рф, зазначеної у довідці про заробітну плату від 25.12.2023р. №2976.
За наведених обставин у сукупності, суд доходить висновку, що оскаржуваним рішенням відповідача від 13.03.2024р. №045550020914 протиправно та безпідставно відмовлено у перерахунку призначеної позивачеві пенсії із зарахуванням до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.01.1992р. по 08.08.1993р. на території російської федерації, а також з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 25.12.2023р. №2976, з посиланням на припинення з 01.01.2023 року російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку із чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Відтак, з метою відновлення порушеного вищевказаним протиправним рішенням відповідача права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1992р. по 08.08.1993р., а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 05.03.2024р., з зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992р. по 08.08.1993р. та з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 25.12.2023р. №2976.
При цьому вищевказаний перерахунок пенсії позивача має бути проведений саме з 01.03.2024 року, а не з 05.03.2024р., як помилково просить позивач, з огляду на таке.
За приписами частини 4 статті 45 Закону №1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38,частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Оскільки звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії відбулось 05.03.2024р., то з урахуванням приписів абз.1-2 ч.4 ст.45 Закону №1058-ІV, такий перерахунок призначеної пенсії має відбутися з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії.
Разом з цим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії, зважаючи на таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За приписами абз.14 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову у її призначенні (перерахунку) приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення (перерахунок) пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Судом встановлено, що відповідач у справі - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є пенсійним органом, що призначає пенсію, який був визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, натомість органом, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача, є Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області і, відповідно, саме останнє за приписами абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 має здійснювати виплату перерахованої пенсії позивача після повернення до нього електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача виплатити йому перераховану пенсію, по-перше, заявлені до неналежного відповідача, бо останній таку виплату не здійснює, а, по-друге, є передчасними, бо право позивача щодо виплати перерахованої пенсії, яку суд зобов'язав перерахувати цим рішенням відповідача, ще порушене не було, а здійснення належним пенсійним органом такої виплати відповідно до вищенаведених приписів абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 може здійснюватися лише після проведення перерахунку пенсії та передачі електронної пенсійної справи позивача засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії, водночас, задоволення позовних вимог на майбутнє суперечить приписам ст.5 КАС України, згідно з якими судовому захисту підлягає саме порушене право особи. Отже, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у загальному розмірі 807,47грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до частини задоволених позовних вимог у сумі 1073,60грн. шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідачів 1 та 3 за рахунок їх бюджетних асигнувань відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.03.2024р. №045550020914 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період його роботи з 01.01.1992р. по 08.08.1993р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) здійснити з 01.03.2024р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на підставі його заяви від 05.03.2024р., з зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992р. по 08.08.1993р. та з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 25.12.2023р. №2976.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 807,47грн (вісімсот сім гривень 47 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова