05 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7581/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Комісія, відповідач-1) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії №2 від 31.05.2024 в частині, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та зобов'язання повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу відповідно до абзацу 9 частини статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
28.05.2024 позивач звернувся до засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання йому відстрочки від призову по мобілізації, як особі, яка здійснює постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю 2 групи, для чого надав відповідні підтверджуючі документи. Однак, протоколом Комісії №2 від 31.05.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відстрочки з тих підстав, що ним не надано акту (додаток №8) про підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд. Позивач з посиланням на норми чинного законодавства, які регламентують право осіб на відстрочку від мобілізації з підстави наявності батьків з інвалідністю 1 чи 2 групи, вважає протиправною відмову відповідача в наданні йому відстрочки та такою, що порушує його права. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 до участі у справі в якості другого відповідача (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач-2).
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 позовних вимог не визнав.
Свої заперечення обгрунтував тим, що позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з письмовою заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов'язаному, який здійснює постійний догляд за батьком, який має 2 групу інвалідності.
03.06.2024 за № 6256 позивачу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення, в якому Комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатом розгляду заяви позивача протоколом від 31.05.2024 №2 ухвалила рішення, в якому відмовила у наданні відстрочки ОСОБА_1 за відсутністю акту (додатку №8) про підтвердження відсутності інших осіб які можуть здійснювати догляди, як зазначено в Постанові Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 та переліку документів, що подаються військовозобов'язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено: « 9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду; для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює догляд, та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення догляду іншим працездатним членом сім'ї, який зобов'язаний здійснювати догляд (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді, довідка про смерть такого члена сім'ї, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім, або рішення суду про оголошення померлим, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про наявність (відсутність) інших працездатних членів сім'ї, які могли б здійснювати такий догляд; для особи, яка потребує догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді».
Також вказав, що відповідно до законодавства України позивач ОСОБА_1 вправі повторно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову, надавши всі необхідні документи, а саме акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8).
З посиланням на норми чинного законодавства вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
28.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача-2 із заявою про надання йому відстрочки від мобілізації із підстав, визначених абз.9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме здійснення постійного догляду за батьком, який має 2 групу інвалідності. До заяви були долучені ряд документів.
За наслідками розгляду заяви позивача Комісією Ковельського РТЦК протоколом №2 віл 31.05.2024 відмовлено у наданні відстрочки від мобілізації з підстав відсутності акту (додатку №8) про підтвердження відсутності інших осіб які можуть здійснювати догляди, як зазначено в постанові Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Зокрема, останнім Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №469/2024 від 23.07.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Преамбулою Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною першою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
В свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Абзацом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Як уже встановлено судом, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, здійснення постійного догляду за батьком, який має 2 групу інвалідності.
До заяви позивач долучив ряд документів, зокрема, акт встановлення факту здійснення догляду від 30.04.2024 №5 (додаток №2 до рішення виконавчого комітету від 06.03.2024 №/), довідку до акта огляду МСЕК №343411 від 02.02.2024, з якої слідує, що батько позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, довідку до акта огляду МСЕК №0081264 від 01.12.2011, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.05.1983.
Відповідно до витягу №806 від 20.05.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а. с. 11) встановлено, що батьки позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , брат позивача ОСОБА_4 та він сам зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Аналізуючи зміст норми абз. 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відстрочка за наявності батьків з інвалідністю I чи II груп надається військовозобов'язаному лише за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону здійснювати за ними догляд.
Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
У змісті відзиву на позовну заяву вказано, що в наданому позивачем пакеті документів щодо надання відстрочки від призову відсутній акт про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) (додаток №8), що підтверджує відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, додаток №8 вказаного Порядку передбачає зазначення заявником інформації про інших членів сім'ї особи, яка потребує догляду (постійного догляду), які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд), а також підстави неможливості здійснення такими особами догляду.
Підставою для відмови у наданні відстрочки позивача стало саме відсутність додатку №8 до Порядку №560 від 16.05.2024.
Обставин, які б засвідчували відсутність у ОСОБА_1 здійснювати догляд за батьком, який є особою з інвалідністю 2 групи позивачем ні під час подання заяви відповідачу, ні під час судового розгляду, суду не подано.
Тому, враховуючи норми абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», фактичні обставини по справі, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки з цих підстав.
При цьому суд зауважує, що для встановлення (підтвердження) вказаної обставини не має значення чи особа з інвалідністю проживає з працездатною особою, яка зобов'язана відповідно до закону здійснювати догляд, чи ні.
У батька позивача, який є особою з інвалідністю 2 групи, є ще один повнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який відповідно до закону має обов'язок його утримувати чи здійснювати догляд.
Відтак, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що додатком №8 до Порядку №560 подання акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) не передбачений, оскільки, як вже зазначалося вище, така відстрочка може бути надана військовозобов'язаному за відсутності інших працездатних осі, які можуть здійснювати такий догляд, чого в даному випадку у позивача не має.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Щодо вимог зобов'язального характеру, то слід вказати, що на час розгляду та вирішення цієї справи, зокрема 18.05.2024 набрав чинності Закон України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким статтю 23 Закону №3543-XII викладено в новій редакції.
Пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ (редакція від 18.05.2024 року) встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду
Також, з 18.05.2024 діє новий Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, яким врегульовано та деталізовано процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Так, відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п.59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Згідно з пунктом 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9, 13, 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
При цьому, згідно додатку 5 до Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є:
для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює догляд, та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення догляду іншим працездатним членом сім'ї, який зобов'язаний здійснювати догляд (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді, довідка про смерть такого члена сім'ї, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім, або рішення суду про оголошення померлим, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про наявність (відсутність) інших працездатних членів сім'ї, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Таким чином, на час прийняття рішення у даній справі змінився як і порядок надання відстрочки від призову під час мобілізації, так і визначено перелік документів, що необхідний для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У даному випадку суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторно порушити процедуру розгляду питання щодо оформлення відстрочки, звернувшись до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 та із наданням визначеного переліку документів.
При цьому, на час винесення рішення у даній справі позивачем не надано доказів, які б підтверджували право на відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський