05 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 154/842/22
Провадження № 51 - 2042 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 червня 2024 року
про повернення апеляційної скарги на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 23 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 23 вересня
2022 року, залишеним без зміни ухвалою Волинського апеляційного суду
від 22 грудня 2022 року, ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 2 пунктами 4, 12, 13,
ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 7 місяців.
Вважаючи, що цей вирок стосується прав та інтересів обвинуваченого
ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вищевказаний вирок місцевого суду повернуто особі, яка її подала, на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2
КПК України.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 червня 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що вирок Рожищенського районного суду Волинської області
від 23 вересня 2022 рокущодо ОСОБА_6 безпосередньо стосується прав
та інтересів його підзахисного ОСОБА_4 , оскільки в матеріалах кримінального провадження міститься ряд процесуальних документів (судові рішення щодо запобіжного заходу, повідомлення про підозру, постанова про виділення матеріалів в окреме провадження тощо), які вказують на те, що вищезазначений вирок може мати преюдиційне значення при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 . На ці обставини не звернув уваги суддя-доповідач апеляційного суду та необґрунтовано повернув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 як таку,
що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи
з такого.
Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК України питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має права її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції
до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.
Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України).
Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції
про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою
та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК України. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як встановив суддя-доповідач апеляційного суду, матеріали щодо ОСОБА_4
за ст. 115 ч. 2 пунктами 4, 12 КК України були виділені в окреме кримінальне провадження № 12022030000000040, яке перебуває на розгляді в суді першої інстанції.
Перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 23 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 , суддя-доповідач апеляційного суду дійшов висновку про безпідставність посилань захисника на те, що вказаний вирок стосується прав, свобод та інтересів
ОСОБА_4 через констатацію співучасті останнього із ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, зазначивши, що приписи кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.
При цьому апеляційний суд вказав, що дані про осіб, які містяться
у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором у цьому
чи у іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.
Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (ст. 3 ч. 1 п.13 КПК України),
з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог статей 91, 92, 277, 291 КПК України.
Перевіривши матеріали кримінального провадження № 12021030510000620
суддя-доповідач апеляційного суду дійшов висновку, що воно розглянуто судом першої інстанції виключно в межах обвинувачення ОСОБА_6 без оцінки дій
та констатації винуватості іншої особи, і не стосується її прав, свобод та інтересів.
З доданої до касаційної скарги копії ухвали апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції, проаналізувавши доводи, зазначені у апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_5 , дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про те, що він не є особою, яка має право на подачу апеляційної скарги, оскільки вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 23 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 не містить жодних відомостей, які прямо вказують на особу ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду,
що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
У вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, стосується виключно вчинення останньою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 пунктами 4, 12, 13 КК України,
за попередньою змовою в групі з особою, матеріали провадження щодо якої виділено в окреме провадження. У вказаному вироку відсутні посилання
на обставини та відомості, які дозволяли б ідентифікувати особу ОСОБА_4 .
Отже, зазначене судове рішення не стосується його прав та інтересів на предмет порушення презумпції невинуватості в розрізі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що адвокат ОСОБА_5 не є особою, яка має право на подачу апеляційної скарги в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вказаний вирок суду, оскільки він не стосується прав, свобод та інтересів обвинуваченого ОСОБА_4 , повернувши захиснику його апеляційну скаргу на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка у постанові
від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19) зазначила, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим
є з'ясувати, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що, повернувши апеляційну скаргу
на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право
на апеляційне оскарження судових рішень, то вони не ґрунтуються на законі
з огляду на таке.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
В загальних засадах йдеться про «забезпечення права на оскарження» (ст. 7 ч. 1 п. 17, ст. 24 КПК України), що, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року (провадження № 5 - 347 кс 15), є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується в главі 31 «Провадження в суді апеляційної інстанції», оскільки воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне й касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну чи касаційну скаргу.
Отже, повернення адвокату ОСОБА_5 його апеляційної скарги
за вищезазначених обставин не є свідченням обмеження у доступі до правосуддя обвинуваченого ОСОБА_4 , як про це йдеться в касаційній скарзі.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо
з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а тому відповідно до вимог
ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5
у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 23 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3