05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 695/2247/23
провадження № 51-4121 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2024 року стосовно ОСОБА_5 ,
встановив:
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня
2023 року застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом до ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Ухвалою місцевого суду встановлено, що ОСОБА_5 , відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 643 від 29 листопада 2023 року, будучи позбавленим здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, 05 червня 2023 року, перебуваючи у м. Золотоноші Черкаської області (більш точної адреси в ході досудового розслідування не встановлено), усупереч встановленому законом порядку обігу психотропних речовин - Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Постанови Кабінету Міністрів України від
06 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, умисно, з метою збуту, незаконно придбав, знайшовши
26 згортків, в яких знаходились відповідно до висновків експертів: № CE-19/124-23/6511-НЗПРАП від 06 червня 2023 року пастоподібна речовина білого кольору з світло-зеленим відтінком, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, маса психотропної речовини становить 0,142 г;CE-19/124-23/6748-НЗПРАП від 14 червня 2023 року пастоподібні речовини білого кольору з світло-зеленим відтінком, містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, маса психотропної речовини становить в масі 2,353 г, які в подальшому зберігав з метою збуту в кишені шортів, до моменту виявлення та вилучення працівниками Золотоніського РВП ГУНП у Черкаській області. Таким чином, ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК, а саме - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, з метою збуту, у великих розмірах.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від
22 грудня 2023 року змінено в порядку ч.2 ст.404 КПК - виключено з мотивувальної частини ухвали посилання суду, що при вчиненні суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_5 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння та умисно його вчинив.В решті ухвалу залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , ставить питання про незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому вказує, що дослідженими в судовому засіданні доказами не встановлено даних, які б давали суду підстави для застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги саме із суворим наглядом, враховуючи те, що його підзахисний вчинив суспільно небезпечне діяння не пов'язане з посяганням на життя інших осіб та відсутні будь-які відомості про небезпеку ОСОБА_5 для суспільства. При цьому захисник вказує, що його підзахисний у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебував, є особою молодого віку, має стійкі соціальні зв'язки, проживав з матір'ю та співмешканкою, до того ж, на теперішній час у нього народилась дитина, що є додатковим стримуючим фактором щодо вчинення ним нових суспільно небезпечних діянь. Просить змінити постановлені судові рішення стосовно ОСОБА_5 та застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Так, ст. 94 КК визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 94 КК, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання в закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Водночас, метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені
ст. 94 КК критерії в їх сукупності.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів, має визначити їх вид.
Як слідує з копій судових рішень, при визначенні виду примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 , суд першої інстанції урахував характер і тяжкість захворювання останнього, який згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 643 від 29 листопада 2023 року, на період часу вчинення інкримінованих йому дій, тобто станом на 05 червня 2023 року, виявляв ознаки хронічного психічного захворювання - хронічного шизофреноподібного психотичного розладу з грубими психопатоподібними порушеннями нестійкого, дисоціального типу, зі стійкими ауто-агресивними проявами та спробами самогубства в минулому, що виник внаслідок розладів психіки і поведінки внаслідок одночасного вживання психоактивних речовин різних хімічних груп, з синдромом залежності, постійною формою вживання, що на вказаний час позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_5 також виявляє ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання - хронічного шизофреноподібного психотичного розладу з грубими психопатоподібними порушеннями нестійкого, дисоціального типу, зі стійкими
ауто-агресивними проявами та спробами самогубства в минулому, що виник внаслідок розладів психіки і поведінки внаслідок одночасного вживання психоактивних речовин різних хімічних груп, з синдромом залежності, постійною формою вживання, що позбавляє його на даний час здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них покази під час участі в судовому засіданні.Також у цьому висновку судово-психіатричного експерта зазначено, що теперішнє клінічне дослідження свідчить про погіршення психічного стану ОСОБА_5 , яке простежується в умовах притягнення до кримінальної відповідальності та перебування у слідчому ізоляторі, оскільки він виявляє відсутні у нього раніше прояви маячних ідей переслідування та маячної інтерпретації дій правоохоронців і судового процесу.
При цьому судом враховано, що згідно з вказаним висновком, ОСОБА_5 за його психічним станом рекомендована госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню ним суспільно небезпечних діянь.
Зваживши на всі наведені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правомірного висновку, що за своїм психічним станом ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, з чим погоджується і колегія суддів.
На думку колегії суддів, тяжкість захворювання ОСОБА_5 , його психічний стан, суспільна небезпека для себе та інших осіб та характер вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння не свідчать про можливість застосування до останнього більш м'якого виду примусового заходу медичного характеру, ніж госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в апеляційному порядку, мотивовано погодився з обраним примусовим заходом, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам кримінального закону, підстави для застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до лікувального закладу із звичайним наглядом відсутні.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що були б безумовними підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено, а незгода сторони захисту із застосованим примусовим заходом медичного характеру, який є необхідним і доцільним заходом кримінально-правового характеру, не може свідчити про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 червня
2024 року стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3