04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 766/95/23
провадження № 61-10924ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 листопада 2023 року, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2023 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення боргу, зобов'язання вчинити певні дії, виплату сум індексації заробітної плати та компенсацію витрат, скасування наказу про звільнення, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
19 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
У липні 2024 року на виконання ухвали Верховного Суду від 24 червня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав уточнену касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 листопада 2023 року, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2023 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2024 року повернуто.
Зазначено, що аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому ОСОБА_1 не виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню.
29 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , з пропуском строку на касаційне оскарження, подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
12 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 надіслав доповнення до касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Зазначено, що право на повторне звернення до суду після повернення касаційної скарги не є самостійною підставою поновлення строку касаційного оскарження, а тому клопотання про поновлення строку має містити зазначення причин, що перешкодили заявнику усунути недоліки вперше поданої касаційної скарги. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернутися до суду касаційної інстанції із обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, за потреби - надати відповідні докази.
Заявник в касаційній скарзі (з урахуванням доповненої касаційної скарги) як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду та Верховного Суду України, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Разом з тим, зміст оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі. Доводи касаційної скарги переважно зводяться до переоцінки доказів, проте обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Суд роз'яснив, особі, яка подала касаційну скаргу, строк та порядок виконання вимог ухвали та наслідки її невиконання.
На виконання вимог наведеної ухвали Верховного Суду від 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав заяви, у яких просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що строк пропущений через обставини, зумовленими воєнними подіями в Україні та, що позивач проживає в зоні бойових дій, постійні ракетні обстріли, відсутність енергозабезпечення та інтернету унеможливили своєчасно усунути недоліки попередньо поданої касаційної скарги.
ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), суд не дослідив зібрані у справі доказі (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тлумачення норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи, цитування норм права та витягів з висновків судових рішень у інших справах за позовами ОСОБА_1 , з посиланням на їх преюдиційність, містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Вказуючи на постанови Верховного Суду, ОСОБА_1 не обґрунтовує які саме висновки застосував апеляційний суд без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду. Зміст оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі.
Обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі доказі) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Окрім цього, формальна вказівка на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи) не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 при цьому не обґрунтовує порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначення в уточненій касаційній скарзі про те, що апеляційний необґрунтовано відхилив клопотання про огляд судових справ, заяву про наявність вини відповідача, заяву про спростування обставин, не розглянув його додаткові пояснення, заяву про поновлення процесуального строку, заяву про встановлення середньоденного заробітку, не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що вона за змістом аналогічна вперше поданій касаційній скарзі, яка була повернута ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року, та додатково містить формальні посилання на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Указане не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 зробив висновок, що:
«невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Колегія суддів не вбачає перешкод для поширення такої правозастосовчої практики Верховного Суду й у випадку про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми процесуального закону, якими це питання регламентовано на стадії апеляційного чи касаційного оскарження судових рішень є близькими за змістом і однаково врегульовують це питання.
Строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами».
Таким чином, скаржником не продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження, не вжито залежних від нього заходів з метою усунення недоліків, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично не усунуті ним при повторному зверненні з касаційною скаргою, не підтверджено, що повернення попередньо поданих касаційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.
З огляду на викладене, відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 183, 185, 260, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 листопада 2023 року, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2023 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2024 року вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков