05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 128/240/20
провадження № 61-10183ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Липовецької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюк О.П., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування по закону,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про скасування ухвали суду від 06 березня 2024 року про накладення на неї штрафу, як процесуального примусу. Роз'яснено позивачці, що відповідно частини другої статті 257 ЦПК України, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.
Не погодившись з ухвалою від 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області
від 16 квітня 2024 року в частині залишення позову без розгляду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області
від 16 квітня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
17 серпня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 12 липня 2024 року у справі № 128/240/20.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвала Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року у справі
№ 128/240/20 не містить вказівки на те, що дата складання її повного тексту є відмінною від дати її прийняття, а отже подання касаційної скарги 17 серпня 2024 року є пропуском строку, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
Разом з касаційною скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року засобами поштового зв'язку не отримувала, оскільки працівниками поштового відділення АТ «Укрпошта» № 21008 не повідомлено її про надходження рекомендованих листів із суду та повернуто адресату в день надходження на поштове відділення. Зазначила, що про зміст ухвали дізналася 12 серпня 2024 року шляхом звернення в телефонному режимі до єдиного контакт-центру Судової влади України. Крім того, пояснила, що у зв'язку з технічними причинами не змогла роздрукувати касаційну скаргу, на підтвердження чого надала самостійно складені акти від 12 серпня 2024 року та
14 серпня 2024 року.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення (справа «Пономарьов проти України», заява № 3226/03, рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 41).
За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
За таких обставин наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення строку касаційного оскарження недоведені, а отже на даний час не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Вказані недоліки мають бути усунені шляхом надання суду надання доказів, які підтверджують обставини, що зазначені заявником як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Такими доказами можуть бути зокрема, але не виключно, довідка суду в якому зберігаються матеріали справи № 128/240/20 з відображенням у ній інформації про те, чи наявні у справі докази вручення ОСОБА_1 копії ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року чи копій матеріалів справи № 128/240/20 в хронологічному порядку після оскарженої ухвали апеляційного суду; довідка технічного адміністратора про звернення ОСОБА_1 для усунення технічних несправностей флеш-накопичувача із касаційною скаргою.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 605, 60 грн.
Таким чином, на підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду заявнику необхідно надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Крім того, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
ОСОБА_1 надала до суду одну копію касаційної скарги, в той час як учасниками справи, окрім скаржника, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
За таких обставин недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання двох копій касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає касаційну скаргу.
Заявник не зазначив передбачені пунктом 2 частини другої статті 392 ЦПК України відомості щодо наявності або відсутності у неї електронного кабінету в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у ОСОБА_1 в підсистемі Електронний Суд.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року у справі № 128/240/20 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян