28 червня 2024 року
м. Київ
справа № 331/1091/23
провадження № 61-7438ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі за позовом Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комісія з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка», про визнання незаконним та скасування рішення комісії з трудових спорів і визнання посвідчення комісії з трудових спорів таким, що не підлягає виконанню,
У лютому 2023 року Національний університет «Запорізька політехніка»
(далі - НУ «Запорізька політехніка») звернувся з позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комісія з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка», про визнання незаконним та скасування рішення комісії з трудових спорів і визнання посвідчення комісії з трудових спорів таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 4 жовтня 2023 року про виправлення описки, позов НУ «Запорізька політехніка» задоволено.
Поновлено НУ «Запорізька політехніка» строк на оскарження до суду рішенням комісії з трудових спорів.
Визнано рішення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка» від 17 листопада 2022 року незаконним і скасовано його.
Визнано посвідчення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка»
від 12 грудня 2022 року № 03-2022 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь НУ «Запорізька політехніка» судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь НУ «Запорізька політехніка» судового збору у розмірі 2 684 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.
Судові витрати НУ «Запорізька політехніка» у вигляді судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2 684 грн компенсовано за рахунок держави.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року залишено без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року залишено без змін.
19 червня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада
2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Разом з тим, вказаним рішенням не визнано неконституційними
пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, які застосовуються при кваліфікації справи як малозначної.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин (пункт 2 частини першої статті 274 ЦПК України).
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання незаконним і скасування рішення комісії з трудових спорів та визнання посвідчення комісії по трудових спорах таким, що не підлягає виконанню. Тобто дана справа виникла з трудових відносин.
Справу № 331/1091/23 Верховний Суд вважає малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність. Справа не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої
статті 19 ЦПК України.
Право на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року заявник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо поновлення строків під час воєнного стану, порядку оскарження рішень трудового колективу та комісії з трудових спорів (підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
При вирішенні питання відкриття касаційного провадження у малозначній справі, суд касаційної інстанції не надає правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлює наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що саме посилання на необхідність формування єдиної правозастосовчої практикищодо поновлення строків у трудових спорах під час воєнного стану, порядку оскарження рішень трудового колективу та комісії з трудових спорів, не підтверджує наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France»
від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
При вирішені питання відкриття касаційного провадження у малозначній справі, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі та наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 4 жовтня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі за позовом Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комісія з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка», про визнання незаконним та скасування рішення комісії з трудових спорів і визнання посвідчення комісії з трудових спорів таким, що не підлягає виконанню.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська