02 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 766/3370/24
провадження № 61-11870ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 24 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти та стягнення коштів,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти у розмірі 147 702, 00 грн та стягнення вказаних коштів.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2024 року, яке залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 24 липня 2024 року, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на грошові кошти у сумі 147 702,00 грн, які не одержані за життя її чоловіком ОСОБА_2 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 кошти не одержані за життя її чоловіком ОСОБА_2 у розмірі 147 702, 00 грн.
22 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області через підсистему «Електронний Суд» направило до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 24 липня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну
мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.
Згідно з частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.
Предметом касаційного оскарження у справі № 766/3370/24 є судові рішення, ухвалені у справі провизнання права власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти у розмірі 147 702, 00 грн та стягнення вказаних коштів, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 =
757 000,00 грн).
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник не зазначив, у чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики немає.
Посилання заявника, що справа становить значний суспільний інтерес є необґрунтованим та формальним, оскільки він не обґрунтував у чому саме полягає значний суспільний інтерес у цій справі.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору стосується питання загальнодержавного значення, а саме визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга заявника не містить обґрунтованих доводів, які
б свідчили про суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи
й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Оцінка судом виняткового значення справи для учасника справи може бути зроблена на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Справа, що має виняткове значення для учасника - це справа, що може бути виокремлена із загальних правил розгляду справ Верховним Судом.
Під час розгляду такої справи Верховний Суд може здійснити сукупність процесуальних дій, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених ЦПК України підстав для перегляду справи в порядку касаційного провадження, з метою усунення встановлених у зв'язку з цим порушень законності попередніх судових рішень.
Враховуючи вищевикладене, заявник не обґрунтував у чому полягає виняткове значення, та чому її справа має бути виокремлена із загальних правил розгляду справ Верховним Судом.
Отже, підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, немає.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.
Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження
у малозначній справі.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки заявник оскаржив судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня
2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 24 липня
2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти та стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська