Справа №522/4467/24
Провадження №2/522/4018/24
05 вересня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-
26 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, у якій позивач просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3 , одноразово у твердій грошовій сумі у розмірі 67 959,50 гривень.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року - провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи сертифікат за підписом директора ТОВ «ВСЕОСВІТА», яким нагороджено ОСОБА_3 за участь у Всеукраїнській олімпіаді з інформатики «Всесвіт знань - 2024».
Ухвалою суду від 27 травня 2024 року задоволено клопотання позивачки про витребування доказів та витребувано у Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України відомості з Єдиного державного реєстру моряків України щодо ОСОБА_2 .
Ухвалу суду від 27.05.2024 року було направлено на офіційну електронну адресу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України 27.05.2024 року,17.07.2024 року та 23.07.2024 року.
Окрім того, копію ухвали від 27.05.2024 року було направлено на офіційну електронну адресу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України засобами поштового зв'язку.
07 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року відзив на позовну заяву прийнято до розгляду.
19 серпня 2024 року від позивачки надійшло клопотання, у якому вона вказала на те, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
04 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 27.05.2024 року.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьком якого є - ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Це дає суду підстави зробити висновки про те, що на момент звернення до суду дитина проживає з матір'ю. Зазначене також підтверджується декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу №0001-ЕН57-ТА00, та де в якості законного представника вказана ОСОБА_1 (а.с.23).
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2022 року у справі №522/10347/20, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 5 000,00 гривень (а.с.79)
Відповідно до характеристики учня 7-г класу ОСОБА_3 , від 13.11.2023 року №01-15/370, що видана Одеським ліцеєм №81 Одеської міської ради, ОСОБА_3 навчається в Одеському ліцеї №81 з п'ятого класу (а.с.15).
У позовній заяві позивач зазначає про те, що під час виконання шкільних домашніх завдань ОСОБА_3 випадково розбив належний йому планшет ASUS MEMO PAD10 Me302C.
На підтвердження зазначеного, позивачем в якості речового доказу було надано зазначений планшет.
Відповідно до платіжного документа №bXEcbVchlUk від 03.03.2024 року, було придбано новий планшет Samsung Galaxy Tab S6 Lite та чохли для планшетів Samsung Galaxy Tab S6 Lite, а загальна сума оплаченого товару склала 9 999,00 гривень, з них вартість планшету - 4 099,50 (а.с.19).
Факт того, що саме ОСОБА_1 була платником за зазначений товар підтверджується випискою з її карткового рахунку (а.с.17).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 51 Конституції України, Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови КЦС ВС від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19, аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
В якості обґрунтування понесення додаткових витрат на утримання дитини в частині купівлі планшета, позивач посилається на те, що дитина має особливі здібності в сфері ІТ, а саме, у сфері комп'ютерної графіки.
На підтвердження цього, позивачем було подано довідку від 19.03.2024 року №06.03/104, що видана Одеським обласним гуманітарним центром позашкільної освіти та виховання, з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 01.11.2023 року відвідує гурток «Основи комп'ютерної графіки» у Одеському обласному гуманітарному центрі позашкільної освіти та виховання. Проявляє себе як пунктуальний, здібний та мотивований вихованець гуртка.
Відповідно до сертифікату від 23.02.2024 року НОМЕР_9, виданого ТОВ «ВСЕОСВІТА», ОСОБА_3 взяв участь у Всеукраїнській олімпіаді «Всесвіт знань - 2024» (а.с.69).
На підтвердження того, що ОСОБА_3 захоплюється комп'ютерною графікою, позивачем також надано фотографії (а.с.22.
Дослідивши зазначені вище докази, у суду відсутні сумніви з приводу того, що ОСОБА_3 дійсно має особливі здібності в сфері ІТ, а саме, у сфері комп'ютерної графіки, тому, суд вважає, що витрати на купівлю планшета є невідворотними, а тому, їх слід вважати додатковими витратами на дитину в контексті сімейного законодавства.
Згідно медичного висновку Регіонального Одеського центру відновлення хребта та реабілітації від 11.09.2020 року, ОСОБА_3 діагностували S-подібне сколіотичне викривлення постави, перекіс лінії плечей, таза. Плосковальгусна постановка обох стоп. Ущільнення повздовжнього та поперечного склепінь обох стоп. Вульгусна постановка колінних і гомілковостопових суглобів. У висновку йому рекомендовано заняття індивідуальною лікувальною фізкультурою (ЛФК) на деротованих хребцях за допомогою методики Євмінова . Лікувальну фізкультуру для зміцнення м'язів склепінь стоп, ортопедичний комплекс №25. Загальний масаж №10 Кінезіотейпування 2 зони №3. Міостимуляція №10. Ортопедичні устілки (а.с.24).
Відповідно до медичного висновку КНП «ДИТЯЧА МІСЬКА ПОЛІКЛІНІКА №4» ОМР від 01.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 діагностовано вальгусну деформацію, не кваліфіковану в інших рубриках, ділянка гомілковостопового суглоба та стопи. У додатковій інформації зазначено про те, що дитина потребує операційного лікування (а.с.25).
У зв'язку з чим, позивачка звернулася до медичного центру «ODREX», та відповідно до листа медичного дому «ODREX», від 14.03.2024 року №204, повідомлено, що ОСОБА_3 планується проведення операції, а саме: корекція плосковальгусної деформації стопи. Вартість лікування відповідно до листа складає 127 720,00 гривень.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачка не надана жодного доказу звернення до безоплатного медичного закладу України для проведення планового лікування, натомість надала суду розрахунок калькуляцію одного з найдорожчих приватних медичних закладів.
Так, дійсно, позивачка могла б скористатися безоплатним отриманням у державних або комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, гарантованої державою, оскільки протилежного нею не доведено, однак на свій розсуд обрала надання дитині саме платних медичних послуг, проте, відповідно до ст. 35-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Тобто, законом визначено право кожної особи на вибір закладу охорони здоров'я для отримання кваліфікованої медичної допомоги, а тому, суд не заперечує наявність у позивачки та дитини права обрання лікаря та медичного закладу. Реалізація такого права кореспондується обов'язок понесення пацієнтом фінансового тягаря за прийняття відповідного рішення щодо обрання платних медичних послуг на свій розсуд.
Зазначене також погоджується із позицією, викладеною у постанові Київського апеляційного суду від 24.06.2024 року у справі №756/16830/23.
Проте, розмір додаткових витрат на дитину та їх необхідність (невідворотність) на думку суду повинна обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
У справі № 501/5060/15-ц (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року) предметом спору була вимога про стягнення додаткових витрат на дитину, понесеними позивачем на лікування дитини, та були пов'язаними з її хворобою. Верховний Суд вказав про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про стягнення заявлених витрат, оскільки поданими позивачем доказами (висновок спеціаліста «Одеської обласної дитячої клінічної лікарні» та довідка дитячої поліклініки «Іллічівська басейна лікарня на водному транспорті») підтверджувалося перебування дитини на диспансерному обліку з діагнозом «плоско-вальгусна деформація стоп ІІ ст», тому суди дійшли висновків про те, що витрати, які понесла позивач, зумовлені негативними фактами (хворобою), що вимагають додаткових матеріальних витрат на утримання дитини.
На підтвердження того, що проведення оперативного лікування є необхідністю (невідворотністю), позивачем надано копію медичного висновку Регіонального Одеського центру відновлення хребта та реабілітації від 11.09.2020 року, у якому у ОСОБА_3 діагностували S-подібне сколіотичне викривлення постави, перекіс лінії плечей, таза. Плосковальгусна постановка обох стоп. Ущільнення повздовжнього та поперечного склепінь обох стоп. Вульгусна постановка колінних і гомілковостопових суглобів та копію медичного висновку КНП «ДИТЯЧА МІСЬКА ПОЛІКЛІНІКА №4» ОМР від 01.11.2023 року, у якому зазначено, що дитина потребує операційного лікування.
Тому, у суду немає сумнівів щодо того, що позивач дійсно повинна понести додаткові витрати на дитину у зв'язку із незалежними від неї чинниками - хворобою дитини.
Хоча витрати на лікування дитини фактично не понесені на момент розгляду справи, позивачкою надано детальний розрахунок витрат на таке лікування, у якому чітко визначено код послуги, найменування послуги, її ціна, кількість та сума.
Зазначене на думку суду підтверджує розмір майбутніх додаткових витрат на проведення лікування дитини у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на тому, що такі витрати жодним чином не погоджені із ним, а позивачка не вживала будь-яких дій, для встановлення його волі.
Проте, як вже було встановлено судом спільна дитина сторін проживає з позивачкою. Відповідач зі свого боку не надав суду жодних доказів того, що ним пропонувалось лікування в іншому закладі. Так само така пропозиція не викладена у відзиві. Посилання на можливість проведення операції у державному закладі на думку суду свідчить лише про бажання відповідача уникнути зайвих витрат, оскільки відповідач не зазначає саме до якого закладу та відповідно лікаря він вважає за доцільне звернутися та чому отримання медичної допомоги саме у цьому закладі буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У справі ЄСПЛ «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.
Саме тому, задля забезпечення якнайкращих інтересів дитини, батьки повинні вчиняти активні дії задля охорони та захисту найвищої соціальної цінності - життя та здоров'я дитини.
Також, суд зазначає про те, що понесені витрати та медичний заклад не були погоджені з батьком, а тому мати дитини їх понесла на власний розсуд, то ці доводи не можуть бути прийняті в якості підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки така норма не має імперативного характеру, вказані обставини не впливають на висновки суду щодо обов'язку батька брати участь у додаткових витратах на дитину в частині проходження лікування, яке було необхідним для дитини.
Зазначена позиція також висловлена у постанові Полтавського апеляційного суду від 13.09.2023 року у справі №526/1858/22.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Такі висновки та підхід до застосування норм, що регулюють розподіл додаткових витрат між батьками дитини висловлені зокрема у Постанові ВС від 19.04.2023 року у справі 760/10847/20-ц.
У статті 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Так, позивачкою дійсно надано докази на підтвердження стану здоров'я дитини, що вимагає понесення додаткових витрат.
В якості підтвердження майнового становища платника аліментів, позивачем було надано копію послужної книжки моряка НОМЕР_19 (а.с.28).
Позивачем також надано копію листа ПАТ «ПІВДЕННИЙ» від 27.11.2020 року про наявність у ОСОБА_2 рахунків, відкритих у банку, з якого вбачається, що у період з 01.01.2017 року по 26.11.2020 року у ОСОБА_2 8 банківських рахунків у банку (а.с.36).
Також, позивачем надано копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2020 року №197094787, з якого вбачається, що ОСОБА_2 є власником наступних об'єктів нерухомого майна:
- АДРЕСА_1 ;
- АДРЕСА_2 (а.с.33).
Також, надано копії виписок по картам відповідача, а саме:
- виписку за рахунком № НОМЕР_2 у період з 26.02.2019 року по 26.11.2020 року (а.с.37);
- виписку за рахунком № НОМЕР_3 у період з 01.04.2022 року по 31.01.2023 року (а.с.39);
- виписку за рахунком № НОМЕР_4 у період з 01.04.2022 року по 31.01.2023 року (а.с.40);
- виписку за рахунком № НОМЕР_2 у період з 01.04.2022 року по 31.01.2023 року (а.с.41);
- виписку за рахунком № НОМЕР_5 у період з 01.04.2022 року по 31.01.2023 року (а.с.42);
- виписку за рахунком № НОМЕР_6 у період з 01.04.2022 року по 31.01.2023 року (а.с.43-47).
У відзиві на позовну заяву позивач посилається на те, що позивачем надано докази, які стосуються періодів за 2018-2020 року, що були предметом розгляду в інших справах та не є актуальними станом на момент розгляду цієї справи.
Суд не бере зазначене твердження до уваги з огляду на те, що позовна заява містила виписки по картковим рахункам у період з 01.04.2022 року по 31.01.2023 року.
Окрім того, відповідач разом із відзивом не надав будь-який доказів, які б спростовували наявність у нього зазначених вище відкритих рахунків у банках, а також відсутність на зазначених рахунках грошових коштів.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що позивачка з дитиною на разі проживає у квартирі, що є його власністю, та за зазначеною квартирою є борг за несплату житлово-комунальних послуг у розмірі 100 000,00 гривень. Проте, будь-яких доказів на підтвердження зазначеної обставини надано - не було.
Також, відповідач посилається на те, що на разі він не працевлаштований, будь-якого доходу - не отримує.
Проте, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт того, що відповідає є непрацездатною особою.
Окрім того, судом витребувано у Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України відомості з Єдиного державного реєстру моряків України щодо ОСОБА_2 .. З наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 є штурманом далекого плавання, що підтверджується копією диплома НОМЕР_10, виданого 13.10.2016 року.
Окрім того, ОСОБА_2 має наступні сертифікати:
- Підготовка з надання першої медичної допомоги № НОМЕР_11, термін дії - 19.05.2026;
- Підготовка з судноводіння з використанням радіолокатора, радіолокаційної прокладки та використанням ЗАРП, з роботи в колективі на містку, з пошуку та порятунку на рівні управління № НОМЕР_12, термін дії - 19.05.2026;
- Управління складом навігаційної вахти на містку (рівень управління) № НОМЕР_13, терміном дії до 19.05.2026 року;
- Ознайомлення, початкова підготовка та інструктаж з питань безпеки для всіх моряків НОМЕР_14, термін дії - 19.05.2026 року;
- Підготовка з боротьби з пожежею за розширеною програмою № НОМЕР_15, термін дії - 19.05.2026 року;
- Підготовка з медичного догляду на борту судна № НОМЕР_16, термін дії - 19.05.2026 року;
- Підготовка фахівців з рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та чергових шлюпок, що не є швидкісними черговими шлюпками № НОМЕР_17, термін дії - 19.05.2026 року;
- Оператор ГМЗЛБ з загальним дипломом (підтвердження диплома) № НОМЕР_18, термін дії - 20.05.2026.
Зазначене у своїй сукупності дає підстави вважати, що відповідач має змогу працювати та відповідно оплачувати додаткові витрати на утримання дитини.
За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі, та стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат на дитину у розмірі 67 959,50 гривень, що складаються з витрат на купівлю планшету у розмірі 4 099,50 гривень та попередніх витрат на проведення операційного лікування у розмірі 63 860,00 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Згідно ст.186 СК України, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Тому, суд роз'яснює позивачці, що додаткові витрати на дитину, отримані за рішенням суду - це виключна власність дитини.
Суд також роз'яснює відповідачеві, що він може звернутися до органу опіки і піклування із заявою для здійснення контролю за цільовим витраченням додаткових витрат на дитину, сплачених за рішенням суду.
Суд також роз'яснює відповідачеві, що він може звернутися до суду із позовом про внесення частини додаткових витрат на дитину на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 4, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_7 , на користь позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_8 , додаткові витрати на дитину у розмірі 67 959 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено та підписано 05 вересня 2024 року.
Суддя Косіцина В.В.
05.09.2024