Справа № 522/14438/24
Провадження № 2-з/522/297/24
04 вересня 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій, з урахуванням уточнень, просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження нерухомого майна, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі наступних договорів: купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, пожертви та ренти, та зобов'язати ОСОБА_2 надати доступ ОСОБА_1 та/або її батькам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що з 09.12.2007 до 05.12.2023 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5
12.09.2019 між матір'ю її чоловіка - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір дарування, на підставі якого останній став власником квартири АДРЕСА_2 .
У подальшому, 12.09.2019 між ОСОБА_5 та нею укладено договір дарування указаної квартири, відповідно до якого вона набула право власності на це нерухоме майно.
Однак рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2024 у справі № 522/20603/23 договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колмаковою Н.В. 12.09.2019, зареєстрований в реєстрі за № 441, визнано недійсним, також визнано недійсним і договір дарування, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колмаковою Н.В. 12.09.2019, зареєстрований в реєстрі за № 443. Крім того, визнано недійсним й договір оренди квартири від 01.01.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ..
Не погодившись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернулася з апеляційної скаргою до суду апеляційної інстанції.
Водночас після подання апеляційної скарги їй стало відомо, що 25.07.2024 державним реєстратором Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області Петросянцем А. С. здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .
Починаючи з 29.07.2024 заявник та її батьки не мають доступу до зазначеної квартири, в якій серед іншого, перебувають оригінали правовстановлюючих документів, майнові цінності тощо.
Також їй стало відомо про те, що їхньою зі ОСОБА_5 дитиною - ОСОБА_7 , на прохання батька на адресу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради подано заяву про надання дозволу на зняття останнього з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що усі зазначені дії з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вказують на вчинення ними умисних дій, спрямованих на відчуження спірного майна.
У заяві ОСОБА_1 указує, що має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області Петросянца Артура Саркісовича про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Посилаючись на те, що способи забезпечення позову, про застосування яких вона просить, зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення прав та інтересів заявника, просить заяву задовольнити.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Необхідність застосування забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Також заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття, ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, заявник просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження нерухомого майна, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі наступних договорів: купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, пожертви та ренти.
Проте, такий вид забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти правочини щодо відчуження нерухомого майна не спроможний забезпечити фактичне та ефективне виконання судового рішення у разі задоволення позову з огляду на майбутні позовні вимоги, про які вказує ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову. До того ж у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає про намір звернутися до суду з позовом до відповідачів про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте не конкретизує, якого саме майна це стосується та не зазначає його місцезнаходження.
Щодо забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати доступ ОСОБА_1 та/або її батькам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , то такий вид забезпечення позову не передбачений ст. 150 ЦПК України, не узгоджується із предметом майбутнього позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, а також не забезпечить реальне виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З огляду на наведене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА