МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__ _______
Справа №521/4464/24
Пр. №3/521/4032/24
30 серпня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Замниборщ А.С., за участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2
розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з полку Управління патрульної поліції в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який заресєтрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
29 лютого 2024 року о 21 годині 46 хвилин у м. Одеса по вул. Богдана Люстдорфська дорога, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21102», державний номерний знак НОМЕР_2 , на якому були ознаки ДТП,, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області складено протокол серії ААД №852354 від 29 лютого 2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його представник, діючий на підставі ордеру від 02 квітня 2024 року та витягу з договору про надання правової допомоги, в судовому засіданні, просили суд закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Раніше, через канцелярію суду надали клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначили, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, а навпаки наполягав і просив відвезти його до медичного закладу.
Стверджували, що працівники патрульної поліції ввели водія в оману, оскільки повідомили, що результати будуть готові лише через декілька тижнів. Зазначили, що ОСОБА_1 розуміючи, що йому треба їхати в інше місто, негативно сприймає таку недостовірну інформацію і просить зупинити поліцейський автомобіль, що кваліфікується поліцейськими, як відмова від проходження огляду і на підставі цього складають протокол відносно водія за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, працівник патрульної поліції перепитав ОСОБА_1 , чи відмовляється він їхати на огляд, однак останній відповів, що не відмовляється.
Вказували, що водій ОСОБА_1 неодноразово просив працівника патрульної поліції відвести його на огляд, що зафіксовано на відеозаписі, однак не дивлячись на звернення і прохання останнього, патрульні складають відносно нього протокол
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення судам слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Тому, розглядаючи дану справу, суд вирішує питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №852354 від 29 лютого 2024 року працівником поліції.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно із роз'ясненнями п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії слід звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
При дослідженні відеозаписів, які долучені до матеріалів справи вбачається, що 29 лютого 2024 року о 21 годині 46 хвилин у м. Одеса по вул. Богдана Люстдорфська дорога, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21102», державний номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений екіпажом патрульної поліції. В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано у встановленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 8 р. ІІ Інструкції №1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Проходження огляду в медичному закладі пропонується шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
У разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Однак, в порушення вимог ч. 6 ст. 266 КУпАП та наведених Інструкції та Порядку, працівником поліції не було вручено ОСОБА_1 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, в медичному закладі
З наявного відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З аналізу даної статті вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) у стані сп'яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, вилучення посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу.
З дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , вбачається, що у останнього не були тимчасово вилучені документи - посвідчення водія серії НОМЕР_3 , тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом особі не видавався. Даний факт також підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.
Окрім того, з відеозапису вбачається, як після повідомлення працівниками патрульної поліції, водію ОСОБА_1 його ознаки наркотичного сп'яніння, водій погоджується пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, а працівник патрульної поліції вказує останньому, перепаркувати транспортний засіб, «ВАЗ 21102», державний номерний знак НОМЕР_2 . Тобто водій не був відсторонений від керування транспортним засобом.
Крім того, працівники патрульної поліції жодного разу не роз'яснили водію його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, є послідовним, зафіксований у хронологічній послідовності, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно Постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі №161/5372/17, тільки наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення к відповідальності.
За таких обставин, працівником патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були порушенні вимоги КУпАП та Інструкції.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт. 283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Тим самим, з огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У постанові від 08 липня 2020 року по справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Виходячи із вищезазначеного, суд відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 247, 283, 284 КпАП України, суд
постановив:
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який заресєтрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 04 вересня 2024 року.
Суддя: О. М. Сегеда