Справа № 521/13399/24
Номер провадження:1-кс/521/2643/24
03 вересня 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання старшого дізнавача СД ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024167470000346 від 13.08.2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
Дізнавач СД ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024167470000346 від 13.08.2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 13.08.2024 до чергової частини відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає АДРЕСА_1 , в якому він просить прийняти міри до малознайомого ОСОБА_6 , який 13.08.2024 в період часу з 00 год. 00 хв. по 01 год. 00 хв. перебуваючи по вул. Учнівська, біля буд. 39, під приводом здійснення дзвінку, зловживаючи довірою, і шахрайським шляхом заволодів м.т. марки Infіnix Note 40 Pro зеленого кольору із сім-карткою мобільного оператора НОМЕР_1 . ЖЄО 9290 від 13.08.2024.
Дані щодо вказаного кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.08.2024 за № 12024167470000346 за ознаками проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
22.08.2024 в ході проведення першочергових, слідчо-оперативних заходів було встановлено особу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що наразі мобільний телефон марки Infinix Note 40 Pro зеленого кольору знаходиться в нього та який він ремонтував.
Після чого ОСОБА_7 надав письмову заяву про видачу і подальше долучення мобільного телефону Infinix Note 40 Pro зеленого кольору до матеріалів кримінального провадження. Зазначений телефон вилучено, для подальшого зберігання його в якості речового доказу.
Враховуючи, що мобільний телефон марки Infinix Note 40 Pro, в корпусі зеленого кольору, ІМЕІ 1 - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_3 з чохлом зеленого кольору є предметом кримінального правопорушення, існування реальної можливості його втрати, з метою збереження речових доказів, вбачається необхідність накладення арешту на майно.
Встановлено також, що майно, на яке планується накладення арешту, перебувало у тимчасовому користуванні (володінні, розпорядженні) у ОСОБА_7 .
Для встановлення істини з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин по кримінальному провадженню в ході досудового розслідування виникла необхідність в проведені слідчих дій, у тому числі проведенні ряду експертиз без результатів яких неможливо встановити істину по справі, дізнавач просить накласти арешт на вилучене майно.
Постановою дізнавача від 22.08.2024 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів.
Старший дізнавач ОСОБА_3 надав до суду заяву, відповідно до змісту якої просив здійснити розгляд клопотання за відсутності його та прокурора.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, надав до суду заяву, відповідно до змісту якої, зазначив, що його повідомлено про час та дату розгляду клопотання, просив розгляд клопотання здійснити за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання дізнавача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
На підставі викладеного та враховуючи, що дізнавач своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання дізнавача.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. Отже, наведеною вимогою законодавства передбачено зазначення в ухвалі слідчого судді лише заборони та обмеження щодо розпорядження або користування майном, тому слідчий суддя із врахуванням вимог клопотання дізнавача про арешт майна із забороною користування, розпорядження та відчуження, приходить до висновку про зазначення в ухвалі слідчого судді заборони користування та розпорядження майном.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання дізнавача - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно 22.08.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , протоколом огляду у ОСОБА_7 :
- мобільний телефон марки Infinix Note 40 Pro, в корпусі зеленого кольору, ІМЕІ 1 - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_3 з чохлом зеленого кольору.
Заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1