Справа № 947/23880/24
Провадження № 2-з/947/516/24
05.09.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Матвієвої А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу,
05.08.2024 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63549082 від 18.02.2022 року, державного реєстратора Васильківської сільської ради Белградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок загальною площею 26,6 кв.м., житловою площею 11,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, видане Колодяжною А.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 25.05.2023 року, за реєстровим номером №338;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку під АДРЕСА_1 , укладений 07 червня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. 07.06.2023 року за реєстровим №772;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.
Разом з позовом, позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 ;
- заборонити ОСОБА_3 проводити будь-які будівельні роботи, підготовчі роботи, інші дії пов'язані зі зміною характеристик в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вказаної заяви, позивач посилався на те, що він - ОСОБА_1 є власником 1/6 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а іншими співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , також є: ОСОБА_7 , якій належить 3/100 частки домоволодіння; ОСОБА_5 , якому належить 79/100 частки домоволодіння.
Також співвласником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_6 , якій належало 1/50 частки домоволодіння.
Позивач вказував, що йому стало відомо, що в 2022 році ОСОБА_6 , без згоди інших співвласників, протиправно здійснила виділ належної їй 1/9 (по розпорядженню 1/50) частки домоволодіння як окремої самостійної одиниці та здійснила її реєстрацію як нового об'єкту - житловий будинок, загальною площею 26,6 кв.м., житлова площа 11,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
Також позивач зазначав, що вважає вказаний виділ частки нерухомого майна в натурі, як і державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на окремий об'єкт нерухомості є протиправним та незаконним, за наслідком чого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63549082 від 18.02.2022 року державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок загальною площею 26.6 кв.м., житловою площею 11,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ., підлягає скасуванню.
Позивач стверджував, що як йому стало відомо ОСОБА_6 померла, а після її смерті право власності на житловий будинок загальною площею 26,6 кв.м.. житловою площею 11,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування набула ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, видане Колодяжною А.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 25.05.2023 року, за реєстровим номером №338.
07.06.2023 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку під АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. 07.06.2023 року за реєстровим №772.
Як вказував позивач, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63549082 від 18.02.2022 року про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок загальною площею 26.6 кв.м., житловою площею 11,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню, то подальше свідоцтво про право власності на спадщину та договір купівлі-продажу щодо цього нерухомого майна підлягає визнанню недійсним.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.
В обґрунтування забезпечення позову позивач вказував, що з метою запобіганню порушенню його прав та свобод, невиконанню можливого рішення суду про задоволення даного позову, вважає наявними підстави для вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також встановлення відповідачу ОСОБА_3 заборонити здійснювати будь-які будівельні роботи, підготовчі роботи на вказаному об'єкті.
За наслідком розгляду вказаної заяви, 09.08.2024 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу суду, якою заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - домоволодіння, загальною площею 26,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2585849651100. В іншій частині вимог, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишено без задоволення.
Суд під час постановлення вказаної ухвали суду дійшов до висновку, що між сторонами по справі виник спір стосовно підстав та виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2585849651100, який на праві власності зареєстровано за відповідачем - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Виходячи з викладеного, суд під час постановлення ухвали суду вважав, що виходячи з спору, який виник між сторонами, з підстав набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2585849651100, який на праві власності зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 , заявлені заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на даний об'єкт нерухомості є співрозмірним заходом забезпечення до заявлених вимог, відноситься до предмету позову в цій справі, а невжиття заходів забезпечення позову може значним чином ускладнити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, з урахуванням того, що до розв'язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідачем спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб.
Поряд з цим, щодо заяви позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_3 проводити будь-які будівельні роботи, підготовчі роботи, інші дії пов'язані зі зміною характеристик в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважав в цій частині заяву позивача необґрунтованою та безпідставною.
02.09.2024 року до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_3 проводити будь-які будівельні роботи, підготовчі роботи, інші дії пов'язані зі зміною характеристик в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви, позивач посилається на те, що вжиті ухвалою суду від 09.08.2024 року заходи забезпечення позову в повному обсязі не гарантують можливого виконання рішення суду у разі задоволення позову на користь позивача, оскільки відповідачем здійснюються дії з самочинного будівництва за спірною адресою нерухомого майна, що змінює технічні характеристики спірного об'єкту нерухомості, на підтвердження чого позивачем, з урахуванням доводів суду викладених в ухвалі суду від 09.08.2024 року, додається акт обстеження об'єкту містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території міста Одеси від 10.04.2024 року.
У відповідності до протоколу передачі судової справі раніше визначеному складу суду, справу за вказаною заявою передано головуючому судді Калініченко Л.В.
Згідно з п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа..
Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Оглянувши подану заяву, суд дійшов до висновку, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, а також фактично стосується вжиття додаткових заходів забезпечення позову до вже вжитих заходів забезпечення позову ухвалою суду від 09.08.2024 року.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 03.09.2024 року вказану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову прийнято та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.09.2024 року о 09 год. 30 хв., з викликом заявника - ОСОБА_1 .
До судового засідання призначеного на 05.09.2024 року позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак надав до суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.
Додатково, 04.09.2024 року до суду в електронній формі надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_3 про відкладення судового засідання, з підстав зайнятості представника відповідача в іншому судовому засіданні.
Поряд з цим, як вбачається, ухвалою суду від 03.09.2024 року судом було визначено розгляд вищевказаної заяви за участі позивача. Крім того, стороною відповідача не наведено жодних доводів чи доказів, які сторона відповідача мала б намір надати до суду та які б впливали на вирішення даного питання.
Враховуючи викладене, приймаючи строки для розгляду заяви про забезпечення позову, судом було ухвалено здійснити розгляд заяви позивача про забезпечення позову в судовому засіданні 05.09.2024 року за відсутності заявника та інших учасників справи, на підставі поданих до суду документів.
Дослідивши подану до суду заяву, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття додаткового заходи забезпечення позову до раніше вжитих ухвалою суду від 09.08.2024 року, приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що як вже судом було встановлено, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №359516129 від 21.12.2023 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 4/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
Також, у відповідності до наданої до суду копії договору купівлі-продажу від 07.06.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №772, вбачається, що ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , придбала житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2585849651100.
У відповідності до відповіді №732130 від 09.08.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено, що дійсно об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2585849651100, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за фізичною особою з РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивачем оспорюються підстави, що слугували для виділу спірного житлового будинку в натурі зі спільної часткової власності, як і оспорюється державна реєстрація на житловий будинок АДРЕСА_1 , яка була проведена 18.02.2022 року в порядку виділу нерухомого майна зі спільної часткової власності, як і вказаний договір купівлі-продажу від 07.06.2023 року, на підставі якого відповідачем ОСОБА_3 набуто право власності на цей об'єкт нерухомості.
За наслідком чого, суд вважає встановленим, що між сторонами по справі виник спір стосовно підстав та виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2585849651100.
Позивач вказує, що відповідачем здійснюються дії з самочинного будівництва за адресою спірного житлового будинку, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження даних обставин, позивачем надано до суду копію акту обстеження об'єкту містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території міста Одеси від 10.04.2024 року, складеного комісією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, якою було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , побудована одноповерхова будівля на відстані 1 м. до орієнтованої червоної лінії вул.. Недєліна. Засвідчено, що на момент виїзду, на території перебував будівельним, а також складовано будівельні матеріали. Відповідно до реєстру будівельної діяльності відсутні відомості щодо реєстрації документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Документи на право власності або користування земельною ділянкою не оформлялись та розподіл щодо користування територією домоволодіння не здійснювалось. Засвідчено, що на час проведення обстеження, співвласником частини домоволодіння здійснюється самочинне будівництво будівлі без розроблення проектної документації та документів, що надають право на виконання будівельних робіт та фактичних землях загального користування.
Додатково заявником надано до заяви про забезпечення позову, фотокопії вчинення будівництва, зі ствердженням проведення їх за адресою: АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судом враховується, що вказаний акт не містить інформації про його складення та підписання власником спірного об'єкту нерухомості, а також не надано інших доказів на підтвердження того, що крім акту перевірки, посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю складались протокол, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.
За наслідком чого, приймаючи що суд не надає оцінку наданим до суду доказам під час вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає не достатніми підстави для стверджень про вчинення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність факту здійснення будівельних робіт за спірною адресою нерухомого майна: АДРЕСА_1 , що надає підстави вважати про можливість зміни характеристик спірного об'єкту нерухомості внаслідок вчинення цих дій.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи доведення що відносно спірного об'єкту нерухомості проводяться будівельні роботи, приймаючи предмет спору та заявлені вимоги, суд вважає, що заявлені до вжиття додаткові заходи забезпечення позову є необхідними, оскільки внаслідок відповідних будівельних робіт можуть бути змінені характеристики спірного об'єкту нерухомості, що в разі задоволення позову на користь позивача, ускладнить виконання рішення суду, у зв'язку з чим позивачеві для захисту своїх прав та інтересів необхідно буде вжити додаткові заходи та звернення до суду, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, що свідчить про ризики утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, за наслідком чого, суд також вважає заявлені додаткові заходи забезпечення позову співмірними з заявленими вимогами, які забезпечать фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
На підставі чого, суд вважає наявними підстави для вжиття додаткових до ухвали суду від 09.08.2024 року заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_3 проводити будь-які будівельні роботи, підготовчі роботи, інші дії пов'язані зі зміною характеристик в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим, заява позивача в цій частині підлягає задоволенню.
При цьому, вжитий вказаний захід забезпечення позову до вирішення спору по суті, не призведе до обмеження прав відповідача, або перешкоджання прав власника на користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Вжиття заявлених заходів забезпечення позову на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідачі у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, мають право після застосування судом заходів забезпечення позову на звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153, 354 ЦПК України, суд,
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити додаткові заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/23880/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, а саме:
- Встановити ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборону проводити будь-які будівельні роботи, підготовчі роботи, інші дії пов'язані зі зміною характеристик в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2585849651100.
Копію ухвали направити для виконання до ОСОБА_3 та Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Копію ухвали направити для відома учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Повний текст ухвали суду складено 05.09.2024 року.
Головуючий Калініченко Л. В.