Справа № 947/22839/24
Провадження № 1-кс/947/11377/24
04.09.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , вирішуючи питання щодо подальшого провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим (вхід. № 51804 від 26.08.2024), в порядку ст. 303 КПК України,
26 серпня 2024 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим (вхід. № 51804 від 26.08.2024), в порядку ст. 303 КПК України.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_3 зазначає, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42024160000000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, за фактом перевищення службового повноваження органом досудового розслідування та прокуратури Подільського району Одеської області та спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 .
24.07.2024 року ОСОБА_3 подав слідчому клопотання, в якому просив визнати себе потерпілим та вручити йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, а за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що його заява про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 КПК України, надати вмотивовану постанову про відмову у визнанні його потерпілим.
22.08.2024 ОСОБА_3 отримав поштою постанову слідчого від 26.07.2024 року про відмову визнати його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні № 42024160000000122.
ОСОБА_3 вважає, що вказана вище постанова не вмотивована та не відповідає вимогам КПК України, а тому має бути скасована.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, звертається зі скаргою до слідчого судді.
Особа, яка подала скаргу в судове засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд скарги за його відсутності. Слідчий та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах скарги листами, в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали заявленої скарги, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно зі ст. 7 КПК України серед основних засад кримінального провадження передбачено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Її зміст розкривається у статті 24 цього ж Кодексу, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, у ній встановлено спосіб реалізації відповідного права. Він врегульований, зокрема, Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями зазначеної глави унормовано дії слідчого судді у випадку виникнення обставин, які перешкоджають здійсненню судового розгляду скарги. До таких слід віднести повернення скарги, відмову у відкритті провадження за скаргою та закриття провадження. Однак, поза межами правового регулювання Глави 26 КПК знаходиться інститут реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження.
У таких випадках КПК рекомендує застосовувати загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. До них належить, зокрема, засада доступу до правосуддя, яка полягає в тому, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Так, принцип верховенства права у кримінальному провадженні, а також кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК). Виходячи з практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, § 61, 62).
У той же час, не може залишитися поза увагою те, що ОСОБА_3 , на думку судді, вдається до використання інструменту судового захисту прав учасників кримінального провадження із тим, щоб ініціювати черговий судовий процес у новому провадженні щодо бездіяльності органу досудового розслідування Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві за тими ж самими фактами.
Так, на момент постановлення цієї ухвали слідчий суддя досліджував скарги що були ініційовані ОСОБА_3 (ухвала слідчого судді від 24 липня 2024 року по справі № 947/22839/24, провадження № 1-кс/947/9786/24; ухвала слідчого судді від 01 серпня 2024 року по справі № 947/22839/24, провадження № 1-кс/947/10083/24; ухвала слідчого судді від 23 серпня 2024 року по справі № 947/22839/24, провадження № 1-кс/947/11228/24), які вже були предметом судового розгляду та слідчим суддею були ухвалені відповідні судові рішення.
Так, ухвалою слідчого судді від 01 серпня 2024 року по справі № 947/22839/24, провадження № 1-кс/947/10083/24, було повернуто скаргу заявника ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у не розгляді клопотання від 24.07.2024 року про визнання потерпілим та врученні пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого в межах кримінального провадження № 42024160000000122.
ОСОБА_3 не погодився із ухвалою слідчого судді та оскаржив її в Одеському апеляційному судді.
За наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді від 01.08.2024 року, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 було задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2024 року, якою повернуто скаргу заявника ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві щодо не розгляду клопотання про визнання потерпілим в межах к/п № 42024160000000122 скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою призначено розгляд скарги заявника ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб другого СВ (з дислокацією у АДРЕСА_1 щодо не розгляду клопотання про визнання потерпілим в межах к/п №42024160000000122 в суді 1-ої інстанції, іншим слідчим суддею.
Матеріали скарги було повернуто до Київського районного суду м. Одеси, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу, матеріали скарги було передано слідчому судді ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від 26 серпня 2024 року по справі № 947/22839/24, провадження № 1-кс/947/11182/24, було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві щодо не розгляду клопотання про визнання потерпілим в межах к/п № НОМЕР_1 .
Крім того, ухвалою слідчого судді від 23 серпня 2024 року у справі у справі № 947/22839/24, провадження № 1-кс/947/11228/24, було повернуто скаргу (вхід. № 51173/24-Вх від 23.08.2024 року) ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у не розгляді клопотання від 24.07.2024 року про визнання потерпілим та врученні пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого в межах кримінального провадження № 42024160000000122.
Слід зазначити, що на момент постановлення цієї ухвали, суддею встановлено, що ОСОБА_3 оскаржив вищевказану ухвалу слідчого судді від 23 серпня 2024 року та матеріали скарги за заявою останнього були надіслані до Одеського апеляційного суду 02.09.2024 року.
Тобто скаржник ОСОБА_3 , не дочекавшись розгляду Одеським апеляційним судом його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 23 серпня 2024 року, знов звертається зі скаргою до суду, яка вже була предметом судового розгляду та слідчим суддею було ухвалено відповідне судове рішення.
Виходячи із викладеного вище, слідчий суддя змушений проаналізувати дії ОСОБА_3 на наявність в них ознак зловживання процесуальними правами.
Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: (1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; (2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; (3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
Слідчий суддя враховує, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к). Використання цього інституту прослідковується в практиці Конституційного Суду України (далі - КСУ), який вказав, що повторне звернення до КСУ тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09 липня 2018 року № 213-1(І)/2018).
Слід зазначити, що подання однотипних скарг заявником, який наділений обмеженими правами під час здійснення досудового розслідування, щоб штучним чином встановити собі статус потерпілого, у якому здійснюється досудове розслідування слідчий суддя сприймає як відсутність наміру здійснювати ефективну процесуальну взаємодію із органом досудового розслідування, яка була б спрямована на ефективне здійснення досудового розслідування, так і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК та завдання кримінального провадження, у разі наявності судового рішення щодо аналогічного предмета оскарження, наступні скарги цієї особи з приводу бездіяльності такого уповноваженого суб'єкта за аналогічними заявами та клопотаннями щодо тих самих вимог не можуть бути предметом повторного судового розгляду. Натомість, багаторазове подання до слідчого судді скарг особою, права якої вже встановлені органом досудового розслідування та судовими рішеннями, свідчать про очевидне зловживання заявником своїми процесуальними правами.
Кримінальним процесуальним законом передбачено процесуальний механізм реагування на зловживання правом на відвід, який полягає в тому, що у випадках, коли повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК).
Вказане положення в частині наслідків повторного подання однотипних заяв однією і тою ж особою може бути застосовано за аналогією.
На переконання слідчого судді, такий механізм є релевантним до ситуації правозастосування під час розгляду цієї скарги. Правильність такого підходу підтверджується й приписами інших галузей права. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
З наведених мотивів, враховуючи мету та завдання кримінального провадження, у разі наявності судового рішення за результатом розгляду скарг особи, права якої начебто були порушені, то наступні скарги цієї особи з приводу бездіяльності уповноваженого суб'єкта за клопотанням особи щодо того ж самого зобов'язання вчинити певні дії не можуть бути предметом повторного судового розгляду. Багаторазове подання до слідчого судді скарг особою, права якої вже встановлені органом досудового розслідування, може свідчити про зловживання нею правом на подання скарги, що має наслідком залишення скарги без розгляду.
В даному ж випадку, якщо апеляційний суд скасує попередньо постановлену ухвалу по тотожній скарзі ОСОБА_3 , і направить скаргу до розгляду в суд першої інстанції, то в провадженні слідчих суддів Київського районного суду м. Одеси можуть опинитися дві однакові скарги, подані ОСОБА_3 , що може допустити безладний рух в частині кримінального провадження. Отже, при добросовісному користуванні правом, скаржник повинен був дочекатися розгляду його апеляційної скарги судом апеляційної інстанції і в разі відмови у задоволенні апеляційної скарги - скористатися правом повторного звернення до суду першої інстанції з новою скаргою.
Враховуючи вищевикладене та виходячи із загальних засад кримінального провадження, вчинення особою вказаних дій, на думку слідчого судді, є зловживанням особою своїми процесуальними правами та має наслідком ухвалення судом рішення про залишення такої скарги без розгляду (такий висновок узгоджується, зокрема, із постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 937/1059/20).
На підставі викладеного, керуючись статтями 303-307, 309, 376 КПК, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим, в порядку ст. 303 КПК України (вхід. № 51804 від 26.08.2024) - залишити без розгляду.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1