Справа № 947/26705/24
Провадження № 1-кс/947/11554/24
30.08.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024150020001028 від 24.06.2024 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Першотравневе, Комінтернівського району Одеської області, з вищою освітою, одруженого, без дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обіймає посаду начальника сектору превенції ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, не судимий,
якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
І. Суть клопотання
30 серпня 2024 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 232 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 702 496 гривень.
Клопотання обґрунтоване тим, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі)Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150020001028 від 24.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Процесуальне керівництво здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заперечили проти задоволення клопотання та послалися на необґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, відсутності соціальних ризиків, наявності позитивних характеристик, вагітної дружини, хворих батьків. Звертали увагу на непомірний розмір застави. У зв'язку з чим просили відмовити у застосуванні запобіжного заходу.
2.4. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисників.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
29.08.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.368 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що наказом начальника ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 12 .09.2022 за № 1527 о/с, ОСОБА_4 призначений на посаду начальника сектору превенції відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, у спеціальному званні капітана поліції.
Згідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, начальник сектору превенції ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 є службовою особою, яка за спеціальними повноваженнями здійснює функції представника влади, а відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України - є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків.
Статтею 23 Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.
Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_4 знав та розумів, що вимогами статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати своє становище та пов'язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів. Таким чином, ОСОБА_4 є службовою особою правоохоронного органу.
У своїй діяльності ОСОБА_4 повинен керуватися Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету України, міжнародними договорами України, а також іншими нормативно-правовими актами, у тому числі нормативно-правовими актами і організаційно-розпорядчими документами МВС України та Національної поліції України, ГУНП та Положенням про відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області (Надалі - ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області).
Так, відповідно до положення про ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, вищезазначений відділ поліції здійснює свої повноваження на території Доброславської, селищної, Визирської та Красносільської сільських територіальних громад та вживає заходів з виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та в межах компетенції забезпечує їх виконання.
Відповідно до функціональних обов'язків, які затверджені 01.2024 наказом т.в.о. начальника ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, начальник сектору превенції вищезазначеного відділення поліції, капітан поліції ОСОБА_4 у своїй діяльності в тому числі керується Конституцією України, КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію» та здійснює організацію, координацію та контроль діяльності сектору у сфері забезпечення публічного порядку і безпеки на вулицях, в інших публічних місцях населених пунктів, а також під час проведення масових, спортивних, релігійних заходів, публічних та громадських акцій, негайно реагує на всі правопорушення та інші події, здійснює профілактику правопорушень, налагоджує співпрацю з населенням та громадськими формуваннями, в забезпеченні публічного порядку, організовує адміністративну діяльність, приймає участь в здійсненні державної охорони. Спрямовує зусилля підрозділів поліції на профілактику правопорушень та злочинів, а також негайно реагує на всі правопорушення та інші події, направляє на місця події сили та засоби СРПП, необхідні для захисту порушених конституційних прав громадян.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із своїм чоловіком ОСОБА_10 , з липня по жовтень місяць кожного року здійснюють торгівлю кавунами та динями на узбіччі дороги до села Калинівка, Одеського (Лиманського) району та до села Кордон, Одеського (Лиманського) району.
У період часу з 2020 по 2023 рока відносно ОСОБА_9 неодноразово складались працівниками поліції адміністративні протоколи за торгівлю в невстановленому законом місці та торгівлю товарами без товаро-транспортних накладних, за що останньою офіційно сплачувались штрафи на підставі постанов Комінтернівського районного суду Одеської області.
Так, 21.06.2024 у першій половині дня, більш точний час к ході досудового розслідування не встановлено, на мобільний телефон ОСОБА_9 , зателефонував невідомий чоловік, який представився працівником поліції на ім'я ОСОБА_4 та повідомив про необхідність зустрітись та обговорити деякі питання, на що остання погодилась. У ході розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_9 домовились зустрітись цього ж дня близько 17 години на автобусній зупинці села Першотравневе Одеського (Лиманського) району Одеської області.
У ході зустрічі ОСОБА_4 , керуючись корисливими мотивами, з метою особистого збагачення, повідомив ОСОБА_9 про те, що якщо остання і далі бажає безперешкодно здійснювати господарську діяльність без державної реєстрації, а саме торгівлю продуктами харчування на території Одеського (Лиманського) району Одеської області їй необхідно надавати неправомірну вигоду останньому, інакше відносно ОСОБА_9 надалі будуть складатись протоколи в порядку ст. 164 КУпАП, що передбачають штрафи в розмірі від 17000 до 34000 з конфіскацією товару.
У свою чергу, ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_4 про те, що вона планує оформити дозвільні документи на торгівлю продуктами харчування, щоб до неї більш не було питань з боку правоохоронних та контролюючих органів.
Однак, ОСОБА_4 зазначив про те, що навіть при наявності дозвільних документів відносно ОСОБА_9 будуть створюватись штучні перепони, з метою схиляння для надання неправомірної вигоди останньому.
Ураховуючи те, що торгівля продуктами харчуванням є єдиним джерелом існування, ОСОБА_9 вимушено погодилась та звернулась із відповідною заявою про неправомірні дії ОСОБА_4 до правоохоронних органів.
Крім того, ОСОБА_4 зазначив ОСОБА_9 про те, що він пізніше повідомить остаточну суму неправомірної вигоди, при цьому надав останній свій номер телефону для зв'язку.
Далі, 28.06.2024 точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_4 прибула до адміністративної будівлі ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області за адресою: АДРЕСА_3 , де в ході зустрічі останній їй повідомив про те, що ОСОБА_9 може і далі здійснювати продаж баштанових культур у двох попередньо визначених місцях.
Крім того, ОСОБА_4 наголосив про те, що у подальшому він особисто буде вирішувати з працівниками поліції питання відсутності у ОСОБА_9 дозвільних документів на проведення торгівлі та уникнення останньої адміністративної відповідальності.
Так, 07.07.2024, 08.07.2023, 17.07.2024 та 23.07.2024 на торгівельні точки, де здійснювали торгівлю баштанової культури ОСОБА_9 , приїжджали поліцейські ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області для перевірки наявності дозвільної документації на продаж продуктів харчування.
На виконання раніше узгоджених домовленостей, ОСОБА_9 телефонувала ОСОБА_4 та повідомляла про факт перевірки, який у свою чергу здійснював вплив на працівників поліції з метою уникнення адміністративної відповідальності ОСОБА_9 .
У подальшому, 22.08.2024, у ході зустрічі ОСОБА_9 із ОСОБА_4 за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, повідомив ОСОБА_9 про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 20 000 грн за безперешкодне здійснення останньою до середини вересня 2024 року торгівлі продуктами харчування без державної реєстрації, на що остання вимушено погодилась.
Надалі, на виконання висунутих ОСОБА_4 вимог, ОСОБА_9 29.08.2024 приблизно о 09 годині 10 хвилин перебуваючи поруч із місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , передала останньому обумовлену раніше суму неправомірної вигоди у розмірі 20 000 грн.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- матеріалами УСБУ в Одеській області від 22.06.2024, 25.06.2024, 29.08.2024;
- заявою ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення від 25.06.2024;
- протоколом допиту ОСОБА_9 в якості свідка від 25.06.2024 та 29.08.2024;
- протоколом за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтроль особи від 08.07.2024, 29.06.2024;
- протоколом за результатами проведення НСРД у вигляді аудіоконтроль особи від 28.06.2024;
- протоколом затримання ОСОБА_4 від 29.08.2024;
- протоколом огляду місця події від 29.08.2024;
- протоколом допиту ОСОБА_11 якості свідка від 29.08.2024;
- протоколом допиту Де- ОСОБА_12 якості свідка від 29.08.2024;
- протоколом допиту ОСОБА_13 якості свідка від 29.08.2024;
- протоколом допиту ОСОБА_14 якості свідка від 29.08.2024;
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.368 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч.3 ст.368 КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя враховує, що підозрюваний багато років знаходився у тісних відносинах із заявником та добре його знає.
3.7.. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваної, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні детектива, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.10. Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Слідчий просив визначити заставу у розмірі 702 496 грн.
Враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
На переконання слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_4 має бути визначена застава у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, втім, який не порушуватиме принцип пропорційності.
Слідчий суддя враховує надані слідчим відомості про матеріальний стан підозрюваного, інформації з щорічної декларації за 2024 рік за якою ОСОБА_4 отримав заробітну плату на загальну суму 520 630 грн., також в наявності грошові накопичування на суму 300 000 грн, водночас його жінка ОСОБА_15 отримала заробітну плату на загальну суму 320 860 грн., також в наявності грошові накопичування на суму 100 000 грн.
Враховуючи наведені відомості про майновий стан підозрюваного та його родини, а також розмір предмету кримінального правопорушення, ступінь процесуальних ризиків, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осібне становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_4 та не є непомірним для нього. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків.
3.11. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
- не відлучатися із смт. Доброслав без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками ( ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , Де- ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших, які визначені слідчим або прокурором;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- прибувати до старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 із встановленою періодичністю - кожного четверга.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024150020001028 від 24.06.2024 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Обрати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 жовтня 2024 року включно.
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в сумі 170 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 514 760 (п'ятсот чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваному ОСОБА_4 обов'язки строком до 25 жовтня 2024 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- не відлучатися із смт. Доброслав без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками ( ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , Де- ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших, які визначені слідчим або прокурором;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- прибувати до старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 із встановленою періодичністю - кожного четверга.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1