Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1440/23
Провадження № 2/499/120/24
Іменем України
02 вересня 2024 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І.В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача ОСОБА_2 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 136 651 грн. 42 коп, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.08.2021 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 1/4170835., відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 100000,00 грн. строком на 60 місяці(в). АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» свої зобов'язання за лдоговором виконало, натомість ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків за договором. 29.08.2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір №4-2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4170835 від 20.08.2021р.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала, відзив на позовну заяву не подавала.
На адресу відомого зареєстрованого місця проживання відповідача судом направлялись ухвала про відкриття провадження, копія позову з доданими документами, судові повістки. До суду поштова кореспонденція, направлена відповідачу, повертається з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що судові поштові відправлення (копія позову з додатками, ухвала про відкриття спрощеного провадження, судові виклики) направлялися на адресу за місцем реєстрації відповідача (згідно адресної довідки), а згідно позначки працівника поштового відділення вручити поштове відправлення не представляється можливим, так як адресат відсутній за вказаною адресою, тому у суду є підстави розцінювати, що відповідач отримала ухвалу про відкриття спрощеного провадження та судову повістку, тож відповідач повідомлена про наявність справи та порядок її розгляду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, про що постановлено ухвалу суду.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
На підставі викладеного, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Тож, суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалює заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що 20.08.2021 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 1/4170835, про що свідчить копія такого договору.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 100000,00 грн. строком на 60 місяці(в) - з 20.08.2021 року до 19.08.2026 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як День повернення кредиту.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, для зарахування кредитних коштів Позичальник повинен мати відкритий у Банку поточний або поточний (картковий) рахунок.
Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.
Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_2 в Банку.
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на Рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо припадає на неробочий день, то сплатити у попередній робочий день.
Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору, підписанням Договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі і повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно- правовими актами, що регулюють це питання.
Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору, Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за Договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.
Відповідно до п. п. 2.6.1 Кредитного договору, у випадку відступлення права вимоги за Договором Банк протягом 10 робочих днів зобов'язаний повідомити Позичальника про такий факт у один із способів (поштове відправлення, текстове, голосове та інші способи).
29.08.2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ», укладено договір №4-2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4170835 від 20.08.2021р. (дода єть ся)
Відповідно до п. 2.1. Договору №4-2023 від 29.08.2023р., у відповідності до умов Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Права вимоги за цим Договором не є забезпечувальними відступленнями. Разом з Правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов'язки Первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог. Кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» передача права вимоги за кредитним договором № 1/4170835 від 20.08.2021 року відбулась 15.09.2023 р., з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги за зразком, згідно Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги.
15.09.2023 року до ОСОБА_1 АТ «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором №4-2023 від 29.08.2023р. до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке в свою чергу стало Новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 1/4170835, що підтверджується матеріалами справи. На виконання умов Договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність перерахувати кошти в сумі 136 651,42 грн. що відповідає розміру поточних зобов'язань за Договором. Розмір зобов'язань зі сплати пені та штрафів за Договором, якщо такі нарахування будуть, окремо повідомляє Новий кредитор окремим повідомленням.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 21.12.2023 року загальний залишок заборгованості за кредитним договором № 1/4170835 від 20.08.2021 року (розрахунок на 15.09.2023р.) у розмірі - 136 651 грн. 42 коп. складається з: - рахунок строкової заборгованості: 54 844 грн. 45 коп.; - рахунок простроченої заборгованості: 19 144 грн. 99 коп.; - рахунок нарахованих відсотків: 801 грн. 55 коп.; - рахунок прострочених відсотків: 17 210 грн. 43 коп.;- рахунок комісії: 2 350 грн. 00 коп.; - рахунок простроченої комісії: 42 300 грн. 00 коп.
Застосовуючи норми матеріального права, суд виходить з такого.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори ).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли зголи з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.640 ЦК України якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту переданий грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: "Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому мас бути здійснений платіж'. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник мас право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом."
Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, а відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, при цьому розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідачем, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надано доказів щодо добровільного погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги в частині стягнення: строкової заборгованості: 54 844 грн. 45 коп.; простроченої заборгованості: 19 144 грн. 99 коп.; нарахованих відсотків: 801 грн. 55 коп.; прострочених відсотків: 17 210 грн. 43 коп., що в загальному становить 92 001 грн. 42 коп., підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за простроченою комісією в розмірі 42300 грн. 00 коп. та нарахованій комісії в розмірі 2350 грн. 00 коп., суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правил про споживчий кредит), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.202 у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31.08.202 у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.
Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.
Умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, оскільки встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.4.2. кредитного договору № 1/4170835 від 20.08.2021, умови щодо обов'язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35 % від суми кредиту, є нікчемними.
За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 44650,00 грн., з яких: прострочена комісія - 42300 грн. 00 коп.; нарахована комісія - 2350 грн. 00 коп, є необґрунтованими.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1807 грн. 14 коп., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.12,13,81,274,279,265,268,273,280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд.№5-Б, офіс 5; ЄДРПОУ: 41904846) до ОСОБА_1 (зареєстрованої: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» заборгованість за кредитним договором № 1/4170835 від 20.08.2021 року у розмірі 92 001 (дев'яносто дві тисячі одну) грн. 42 коп.
В решті позовних вимог - відмовити
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1807 (тисячу вісімсот сім) грн. 14 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ