Провадження № 22-ц/803/6020/24 Справа № 202/1038/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
04 вересня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.
суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщев Олег Анатолійович, про визнання недійсним договору дарування (суддя першої інстанції Бєльченко Л.А.),
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщев Олег Анатолійович, про визнання недійсним договору дарування, в якій просив, задовольнити вказану заяву та скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2022 року у справі № 202/1038/21 та ухвалити нове, яким визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 01.06.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщевим О.А., реєстровий номер 245, недійсним.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщев Олег Анатолійович, про визнання недійсним договору дарування, залишивши рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2022 року в силі.
Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу. в якій зазначає, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи.
Скаргу мотивує тим, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року у справі № 202/6772/19 встановлено факт звернення щодо скорочення дії договору позики.
ОСОБА_1 просив ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити у повному обсязі.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що Договір дарування квартири був укладений 01.06.2019 року, а позивач (по справі № 202/6772/19) звернувся з позовом тільки у жовтні 2019 року, тобто вже після укладання оспорюваного договору. Крім того, на дату укладання договору дарування відповідачі по справі не були обмежені судовими рішеннями в праві укладати будь-які договори.
ОСОБА_4 просив ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Грищенко І.В. доводи апеляційної скарги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Олійник В.М. та сама ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.07.2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики (а.с.10 т.1).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.12.2021 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2019 року скасовано, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.165-168 т.1).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2022 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири (а.с.173,174 т.1).
Постановою Верховного Суду від 28.06.2023 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 01.12.2021 року, рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.07.2019 року залишено без змін (а.с. 183-187 т.1).
Відмовляючі у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку, що договір дарування квартири між сторонами правочину був укладений 01.06.2019 року, а з позовом про стягнення заборгованості за договором позики ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2019 року. Наявність рішення (постанови), на котре посилається позивач, не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Частиною 4 вказаної норми закону визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Даний правовий висновок наведений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №726/938/18.
Вказане вище є правовою позицією щодо загальних принципів перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. До таких же висновків дійшла у постанові від 25.05.2021 Велика Палата Верховного Суду у справі №752/4995/17.
Верховний Суд у свої постановах також неодноразово наголошував на тому, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду щодо вирішення спору по суті. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору по суті.
Щодо застосування загальних принципів перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у даній справі, то колегія суддів виходить з того, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення щодо вирішення спору по суті.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом 28 серпня 2019 року при розгляді справи №419/3259/12, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених статтею 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має виходити з визначених частиною 2 статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним. Такими підставами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених цим пунктом, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявниці на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Вказана позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18 (провадження № 61-14879св19).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пунктах 4-6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" від 30.03.2012 N 4, судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, що існують на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Судам необхідно розрізняти також нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не є нововиявленими обставинами також ті обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи.
Даний правовий висновок наведений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №726/938/18.
Вказане вище є правовою позицією щодо загальних принципів перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. До таких же висновків дійшла у постанові від 25.05.2021 Велика Палата Верховного Суду у справі №752/4995/17.
Верховний Суд у свої постановах також неодноразово наголошував на тому, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду щодо вирішення спору по суті. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору по суті.
Щодо застосування загальних принципів перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у даній справі, то колегія суддів виходить з того, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення щодо вирішення спору по суті.
Звертаючись із вказаною заявою ОСОБА_1 наголошував на тому, що йому стали відомі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі позивачу під час розгляду справи, а саме та обставина, що постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 202/6772/19 постанова Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики скасовано та залишено в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року про задоволення позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні нововиявлені обставини, оскільки, на час розгляду справи №202/1038/21 розгляд справи № 202/6772/19 також здійснювався.
Посилання позивача, що на даний час рішення на підставі якого йому було відмовлено у задоволенні позову у даній справі № 202/1038/21 було скасовано, а тому заяву слід задовольнити, є безпідставними, оскільки як встановлено апеляційним судом, підставою відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування, була та обставина, що спірний договір було вчинено 01 червня 2019 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2019 року.
До твердження позивача, що відповідачка особисто скоротила дію договору позики до 01 червня 2019 року, апеляційний суд ставиться критично, оскільки матеріалами справи встановлено та не запречується позивачем, що сторонами було узгоджено, що будь-які зміни до основного договору позики вносяться у письмовому вигляді та засвідчуються нотаріусом, у даному випадку, належним доказів скорочення дії договору суду не надано, а тому апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з дотримання норм як матеріального права так і процесуального, заявником не наведено належних підстав для її скасування також як і не наведено нововиявлених обставин, які б могли бути підставою для скасування рішення.
Приймаючи остаточне рішення у справі, колегія суддів враховує також те, що Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені заявником обставини не можуть вважатися нововиявленими.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення.
Керуючись ст. 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
Т.В. Космачевська
Ж.І. Максюта
Повний текст судового рішення складено 05 вересня 2024 року.
Головуючий-суддя О. В. Халаджи