308/1499/24
29.08.2024 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла з УПП в Закарпатській області ДПП відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №058149 від 17.12.2023 о 02 год. 55 в м. Ужгород вул. Минайська, 32 водій гр. ОСОБА_1 керувала ТЗ Audi д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в вст. зак. порядку відмовилася в м. Ужгород вул. Грушевського,39 о 03 год. 22 хв., чим порушила вимоги п.2.5 ПДР за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, подані нею заперечення підтримує в повному обсязі.
У попередніх судових засіданнях ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечила повністю, просила закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Подала письмові заперечення, в яких вказувала на те, що поліцейськими не дотримано процедуру проходження огляду. Зазначає, що в даному випадку: акт про відмову від проходження огляду на місці складений не був; направлення видано не було; водій прибув до закладу охорони здоров'я, що підтверджено листом Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області від 29.03.2024р. № 1732/106/25-2024. Вказує, що вона, як водій виконала вимоги, які на неї покладені законодавством, а представник поліції вимоги законодавства не виконав. ОСОБА_1 наголошує на тому, що жодним документом не визначено, що водій їде в орган охорони здоров'я на поліцейському автомобілі. Законодавством визначено, що водій отримує від поліцейського акт та направлення та на протязі 2 годин повинен бути в закладі охорони здоров'я, що водієм і зроблено було, оскільки в протоколі зафіксовано час відмови від огляду на місці 03-22 год., поліцейський так і не надав акт та направлення водію, надавши тільки о 03-55 год. протокол. Водій відразу, як тільки його відпустили поліцейські на таксі поїхав в заклад охорони здоров'я для проведення огляду лікарем, який такий огляд зробити без направлення від поліцейського відмовився, що відповідно підтверджено листом Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області від 29.03.2024р. № 1732/106/25-2024, в якому зазначено про конфлікт та відмову лікаря від проведення огляду ОСОБА_1 . Оскільки про конфлікт та виклик поліції зазначено час 5-55 год., то ОСОБА_1 прибула до закладу значно раніше, що повністю вписується в часові рамки 2-годинного періоду часу, визначеного законодавством.
ОСОБА_1 , вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з грубим порушенням вимог ст. 256 КУпАП (і такі порушення не можуть бути усунені шляхом повернення матеріалів на доопрацювання), докази щодо складу адмінправопорушення керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння зібрані з порушенням вимог Конституції України, КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, а тому є неналежними та недопустимими.
Вказує ОСОБА_1 , що патрульні направлення не дали, що порушує порядок встановлення наявності або відсутності алкогольного сп'яніння і виключає визнання її винною в порушенні вимог ст. 130 Кодексу Законів України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 зазначає, що не враховано було п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Відповідно до п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р..
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. І тільки після складення акту відповідно до п. 6 даного Порядку, водій транспортного засобу, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Зазначає ОСОБА_1 , що Акт огляду складений не був в супереч Порядку.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням встановленого порядку, не відповідає вимогам ст. ст. 256, 266 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом N 1376 від 06.11.2015 МВС України, а тому є недопустимим доказом.
За таких обставин вважає недоведеною вину у керуванні транспортним засобом, перебуваючи у стані сп'яніння, тобто у вчиненні даного правопорушення, а тому просила закрити провадження по даній справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
До заперечень додано лист Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області від 29.03.2024р. № 1732/106/25-2024, на який містяться покликання у запереченнях.
Допитаний в судовому засіданні 20.08.2024 свідок ОСОБА_2 , повідомив, що є чоловіком ОСОБА_1 , зазначив, що їх донька була на дні народження сокласника. ОСОБА_2 був вдома, випив пиво. Потім поїхали із жінкою за дитиною, вона за кермом була, залишили молодшу дитину вдома. Вони зайшли на день народження в заклад, він там трохи випив, дружина не пила, оскільки була за кермом. Коли вони уходили додому, на вулиці почалась суперечка з іншими відвідувачами в закладі. Викликали службу охорони та поліцію, які приїхали на місце, але працівники поліції не могли заспокоїти невідомого їм чоловіка, який почав пригати на людей. Працівники поліції на місці події втратили свій пістолет, який пізніше знайшли у своїй службовій машині.
Після цих подій, його дружина сіла за кермо, оскільки вона не пила алкогольних напоїв, та вони поїхали розвозити дітей по домівках з дня народження, дітей посадили в свою машину. Зазначив, що оскільки по часу мали бути відсутніми нетривалий час, а саме забрати доньку та повернутись додому, залишили молодшу дитину одну в квартирі.
ОСОБА_2 вказав, що по дорозі їх зупинили працівники патрульної поліції. Почали казати, що чутно запах алкоголю з машини. Свідок зазначив, що дружина не відмовлялась їхати в наркодиспансер для проходження огляду, а хотіла їхати з ним. Вказуючи що не довіряє результатам Драгеру.
При цьому вони пояснювали працівниками поліції, під час зупинки транспортного засобу, що у них була повна машина дітей. У разі якщо їхати з працівником поліції, то що робити з дітьми не зрозуміло було, відповіді від поліції вони так і не почули.
ОСОБА_2 зазначив, що вони після цього доїхали додому, поставили машину на пракомісце біля будинку, викликали таксі для чужих дітей щоб відвезли їх по домівках, залишили доньку з молодшою дитиною дома. Потім викликали таксі для себе, та поїхали в наркодиспансер.
В наркодиспансері їм не відчинили двері, сказали що вони не будуть робити огляд, нехай їдуть в міську лікарню. Вона на таксі поїхали на БАМ в міську лікарню. Там їм сказали що не роблять огляд на стан сп'яніння, такий проводять тільки в наркодиспасері, тому вони повернулися знову на таксі до наркодиспансеру, там знову не відкрили двері.
Зазначив, що вони викликали наряд поліції у зв'язку з цими подіями до наркодсипасеру. Поряд з цим, туди знову приїхали ті самі поліцейські, що були на виклику біля закладу на дні народженні. Також туди приїхали працівники патрульної поліції, які їх зупиняли, почали їм показувати телефон вказуючи що пройшло 3 години, насміхаючись над ними.
У судове засідання неодноразово викликалась працівники поліції якими складались адміністративні матеріалами. В судові засідання на виклик такі не з'явилися. Згідно листа УПП в Закарпатській області ДПП від 14.08.2024 року вбачається, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , інспектор взводу № 2 роти № 2 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону УШІ в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції відряджена до Зведеного загону Департаменту патрульної поліції на території Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської та Харківської областей з 16.07.2024 до особливого розпорядження.
У попередніх судових засіданнях ОСОБА_1 , вину у вчиненні правопорушення заперечувала, вказувала про відсутність у неї жодних ознак алкогольного сп'яніння, зазначала що не відмовлялася проходити огляд у медичному закладі. При цьому бажала проїхати на огляд разом із своїм чоловіком, який був присутній на місці, оскільки як жінка боялась їхати без свого чоловіка. Просила врахувати, що працівниками поліції їй не було виписано направлення до лікаря-нарколога для проходження огляду. Разом із тим на її звернення лікар у ЗОНД відмовився без направлення проводити її огляд, а у міській лікарні зазначили, що не проводять такі огляди. При цьому, заперечила факти наявності ознак алкогольного сп'яніння, зазначала неодноразово працівникам поліції після зупинки, що чоловік вживав алкогольні напої, та запах з салону в машині від нього, а не від неї. Зазначила, що при розгляді справи просить врахувати її заперечення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків, позицію учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Частина 1 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, щодо відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, мають бути доведені не лише такі обставини, як відмова особи від проходження огляду, а й наявність підстав для такого огляду, тобто, має бути доведеним факт наявності ознак сп'яніння, оскільки лише при таких ознаках у поліцейського виникають підстави для проведення огляду.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103. Відповідно до п.8 вказаної постанови у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до пп. 4,6,7 І Розділу ІНСТРУКЦІЯ про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції:
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно п. 12 ІІ Розділу вказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП та пункту 22 Розділу ІІІ Інструкції, огляд на стан сп'яніння, проведений з порушенням, зокрема пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції, вважається недійсним.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у вину ОСОБА_1 , ставиться те, що 17.12.2023 о 02 год. 55 в м. Ужгород вул. Минайська, 32 вона керувала ТЗ Audi д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в вст. зак. порядку відмовилася в м. Ужгород вул. Грушевського,39 о 03 год. 22 хв., чим порушив вимоги п.2.5 ПДР за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З дослідженого в судовому засіданні DVD дику вбачається, що на ньому містяться три відео файли на двох зафіксовано як співробітники поліції прямують за транспортним засобом (як встановлено пізніше - під керуванням ОСОБА_4 ) при цьому подаючи світлові та звукові сигнали з метою його зупинити.
При дослідженні іншого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 повідомляють про причини зупинки тз під її керуванням, а саме те, що вона керуючи тз рухалася по дорозі, що має дві смуги руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших тз на ній, чим порушила п. 11.4 ПДР.
При цьому, згідно постанови що міститься в матеріалах справи, серії БАВ №288372 від 17.12.2024 вбачається, що відносно ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за те, що було порушено п. 11.2 ПДР, тобто за інші порушення ПДР ніж вказується на відеозаписі.
Разом із тим, після того як у ОСОБА_1 попросили надати посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліцейський запитує чи вона вживала алкогольні напої протягом доби. ОСОБА_1 , на запитання поліцейського ствердно відповідає «чоловік» та показую на нього та на жерстяну пляшку поліцейському.
При цьому інспектор зазначає, що запах алкоголю чути саме із транспортного засобу, не вказуючи про жодні виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу.
Патрульний поліції пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , на місці за допомогою приладу Драгер, або у наркодиспансері у лікаря нарколога.
Водій зазначає що «не знає» оскільки ніколи не проходила огляд. Проте пізніше зазначає, «що хіба у наркодиспансері». Перепитує чи у автомобілі патрульних, чи вона має залишити машину «тут». При цьому запитує у поліцейського чи може вона спочатку викликати дітям таксі, однак інспектор зазначає що це може зробити чоловік.
Зі змісту відеозапису не вбачається, що поліцейськими оформлено направлення на проходження огляду, у матеріалах справи таке відсутнє. Акт огляду водія в матеріалах справи відсутній також.
Крім того, відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Із змісту положення ч. 5,6 ст. 266 КУпАП слідує, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, проведення огляду водія на стан сп'яніння, відмова від проходження огляду, чітко регламентовано.
Разом із тим, згідно відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , повідомляє що зараз поїде у наркодиспансер. На що поліцейський повідомляє, що вона може пройти огляд на місці, у лікаря нарколога чи відмовитись. Вона пояснює що вдома залишилась дитина. В подальшому ОСОБА_1 , каже що їде, однак після того, як поліцейські повідомляють що чоловік не зможе поїхати із ними в службовому авто, а лише водій, вона зазначає, що «поки що відмова», і зазначає, що як їй відомо вона може пройти огляд протягом двох годин. Після чого поліцейський фіксує час відмови від проходження огляду.
Згідно пояснень допитаного в судовому засідання свідка ОСОБА_2 , пояснень ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не відмовлялася. Як вбачається з відеозапису дослідженого в судовому засіданні, ОСОБА_1 повідомила, що готова пройти огляд у медичному закладі.
Згідно відеозапису пасажири транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , вказують на те, що їх перед тим уже зупиняли працівники поліції.
Згідно пояснень ОСОБА_1 у справі, пояснень свідка ОСОБА_2 , водій вчиняла спроби пройти огляд на стан сп'яніння самостійно, однак у медичних закладах їй пройти такий огляд було відмовлено. У зв'язку із чим ОСОБА_1 , було викликано поліцію.
Згідно матеріалів справ, а саме доданих до заперечення листів адресованих ОСОБА_5 на її звернення із УПП в Закарпатській області ДПП та із Ужгородського районного управління ГУНП в Закарпатській області, вбачається, що згідно даних Інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (журналу єдиного обліку прийняття та реєстрації заяв і повідомлень) Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, 17.12.2023 року о 05:55 надійшло повідомлення зі служби "102" про те, що за адресою: місто Ужгород вулиця Сергія Мартина (Паризької Комуни), виник конфлікт з працівниками наркодиспансеру, які відмовляють заявниці пройти освідчення її та чоловіка, Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 (ЄО№20138 від 17.12.2023). Виїздом на місце події працівників управління патрульної поліції в Закарпатській області було проведено бесіду з черговим лікарем-наркологом, яка пояснила що самозвернення відсутнє, можна звертатися тільки з направленням.
Відповідно до ч. 1 ст.266 КУпАП, підставою для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння мали б бути ознаки такого сп'яніння, визначені п.4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським вказано ознаки: «запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови». Проте з дослідженого в судовому засіданні відеозапису не надається можливим встановити, яким саме чином було виявлено вказані ознаки такого сп'яніння. Інспектором поліції не озвучено такі ознаки алкогольного сп'яніння, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому в матеріалах справи акт огляду такої особи відсутній, а з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівники поліції вказують про наявність запаху алкоголю з транспортного засобу.
Суд вважає, що надані відеозаписи, з нагрудної відеокамери працівника патрульної поліції, які надіслані до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення, та були досліджені в судовому засіданні, не містять достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 , як в судовому засіданні так і під час складання протоколу заперечувала факт вживання алкогольних напоїв, вказувала що вживав алкогольні напої чоловік, який перебував в транспортному засобі на передньому пасажирському сидінні. Окрім того, як вбачається з дослідженого відеозапису, ОСОБА_6 вживав алкогольний напій перебуваючи в автомобілі на час зупинки такого.
У судовому засідання допитаний в якості свідка ОСОБА_2 , підтвердив вказані обставини, а також вказував що за кермом була ОСОБА_1 ..
При цьому, на час ознайомлення водія з протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, патрульним озвучено одну ознаку алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, однак у протоколі зафіксовано одну. Крім озвученої інспектором ознаки у фабулі протоколу міститься ще одна, а саме порушення мови.
При цьому, при дослідженні відеозапису не вбачає наявності у ОСОБА_1 , такої ознаки алкогольного сп'яніння, як порушення мови, враховуючи що мова водія та виклад думок є чіткими.
Вказані ознаки, окрім наявності в транспортному засобі запаху алкоголю, водію озвучено не було під час пропонування проходження огляду на стан сп'яніння.
Проте як вказано вище з відеозапису не надається можливим встановити яким саме чином було виявлено вказані ознаки алкогольного сп'яніння які вказані в протоколі. В матеріалах справи акт огляду такої особи відсутній.
Крім того, з відео вбачається, що поліцейський не проводить жодних маніпуляцій з приводу визначення дійсних ознак алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 , як в судовому засіданні так і під час складання протоколу заперечувала факт вживання алкогольних напоїв, та наявність ознак алкогольного сп'яніння. При цьому, надані суду докази до матеріалів адміністративної справи, не спростовують доводів сторони захисту.
Разом із тим, у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, щодо відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, мають бути доведені не лише такі обставини, як відмова особи від проходження огляду, а й наявність підстав для такого огляду, тобто, має бути доведеним факт наявності ознак сп'яніння, оскільки лише при таких ознаках у поліцейського виникають підстави для проведення огляду.
Зазначені обставини свідчать про те, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення і стан доказів, доданих до протоколу, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки є обґрунтовані сумніви в тому, що ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Audi НОМЕР_1 17.12.2023 о 02 год. 55 хв з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
За наведених обставин немає підстав вважати, що у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення дату та час водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, та відповідно відсутні належні докази її вини саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. (ст.251 КУпАП).
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно п. 9 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за № 1452/735, що затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Зазначені обставини свідчать про те, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення і стан доказів, доданих до протоколу, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки є обґрунтовані сумніви в тому, що ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме тими що вказані у фабулі протоколу.
Наведені в протоколі відомості щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не дають змоги для безсумнівного висновку про винуватість ОСОБА_1 , належних доказів матеріали справи не містять, а доводи сторони захисту спростовані не були.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається саме на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначену ст. 255 КУпАП.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Виходячи із сталої практики Європейського суду з прав людини ( рішення у справі « Еркапіч проти Хорватії» від 25.04.2013 року) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно якої « за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції».
Суд враховує, що з метою об'єктивного з'ясування обставин справи із вказаного питання до суду для надання пояснень неодноразово належним чином викликався працівник поліції, яким складено протокол у справі про адміністративне правопорушення, але жодного разу такі на виклики не з'явилися.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Встановлені у суді обставини не підтверджують правильність викладених у протоколі даних про обставини правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на викладене, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, у діях водія ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 247, 252, 280 КУпАП,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош