Справа № 308/14494/24
1-кс/308/5165/24
05 вересня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078030000838 від 28.08.2024року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , в якому останній просить накласти арешт на тимчасово вилучені речі, під час огляду місця події від 27.08.2024, а саме: прозору скляну ємність із порошкоподібною речовиною світло-рожевого кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ СУ №PSP 2203554.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Сектором дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078030000838 від 28.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.08.2024 року, о 12:21 годині, надійшло повідомлення працівника УПП в Закарпатській області, про те, що в ході патрулювання по АДРЕСА_1 , було зупинено гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця м. Ужгород, де в ході поверхневої перевірки було виявлено порошкоподібну речовину світло-рожевого кольору подібну до наркотичної.
В ході огляду місця події від 27.08.2024 року, за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно до огляду видав сумку чорного кольору в якій було виявлено прозору скляну ємність із порошкоподібною речовиною світло-рожевого кольору, яку в подальшому було вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ СУ №PSP 2203554.
Прокурор зазначає, що враховуючи, що вищевказані речі могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та може бути предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у зв'язку з чим, 28 серпня 2024 року постановою старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП, прозору скляну ємність із порошкоподібною речовиною світло-рожевого кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ СУ №PSP 2203554, визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні.
Стверджує, що беручи до уваги вищевикладене, у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме арешту майна.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення збереження речового доказу та можливості проведення органом досудового розслідування слідчих дій у кримінальному провадженні, прокурор просить задоволити подане клопотання.
У судове засідання прокурор не з'явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду даного клопотання.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як випливає з матеріалів клопотання сектором дізнання відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2024 за №12024078030000838.
У межах розслідування даного провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів, якими є вилучені в ході огляду місця події речі 27.08.2024 року, а саме: прозора скляна ємність із порошкоподібною речовиною світло-рожевого кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ СУ №PSP 2203554..
Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 28.08.2024 вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078030000838.
Відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за вимогами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» визначено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищенаведене, а також ступінь суспільної небезпеки та характер вчиненого протиправного діяння, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, з метою збереження речових доказів, а також те, що вилучені речі, предмети та речовини є предметом злочинної діяльності, могли зберегти на собі сліди злочину, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. У зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078030000838 від 28.08.2024року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучені речі, під час огляду місця події від 27.08.2024, а саме: прозору скляну ємність із порошкоподібною речовиною світло-рожевого кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ СУ №PSP 2203554.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1