Провадження № 11-кп/803/2904/24 Справа № 646/6806/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 вересня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком до 12 жовтня 2024 року з визначенням застави у розмірі 1 514 000 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що прокурором доведено, що обвинувачений ОСОБА_8 представляє ризики втечі, а зазначені фактичні обставини та дані характеристики його особи, перебування у розшуку, суд вважає такими, що не стримуватимуть обвинуваченого від порушення покладених на нього процесуальних обов'язків, спроби перешкоджати кримінальному провадженню, тому є підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим.
Вказує, що враховуючи фактичні обставини провадження, перебування обвинуваченого в розшуку до його затримання, його ухилення від явки до суду, майновий стан обвинуваченого ОСОБА_8 , дані про особу обвинуваченого: раніше не судимого, одруженого, має на утриманні дитину, з урахуванням характеру, обставин та наслідків інкримінованих йому кримінальних правопорушень, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, що був визначений судом апеляційної інстанції та дорівнює 500 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, у даному випадку буде достатнім і необхідним для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення встановлених обмежень буде достатнім фактором, що виключає зі сторони обвинуваченого ОСОБА_8 будь-які спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що йому, як захиснику, не вручено клопотання про продовження строку тримання під вартою його підзахисному, ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого, тому відносно нього неможливо застосовувати та продовжувати запобіжний захід, ризики передбачені ст. 177 КПК України не підтверджені жодним доказом, розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 , дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування наданий неуповноваженим органом.
Вказує, що було прийнято рішення про об'єднання матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_8 та матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_9 . При цьому, відносно ОСОБА_9 не обрано жодного запобіжного заходу, хоча останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 187 КК України, був оголошений у розшук та затриманий працівниками поліції у 2023 році.
Також зазначає, що прокурором не доведено факту переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, частина яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також наявність, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, про існування яких свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також те, що стадія допиту потерпілих ще триває, а стадія допиту свідків судом ще не розпочата.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
Враховуючи положення статті 28 КПК України, а також те, що судовий розгляд кримінального провадження по суті обвинувачення ОСОБА_8 триває, по справі ще не допитано потерпілих, свідків, обвинувачених, не досліджено усіх доказів, тому суд апеляційної інстанції не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою на даному етапі кримінального провадження.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст. 197, 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 до 16 серпня 2024 року включно.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та відсутні підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, на чому наполягає сторона захисту, оскільки вказане не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.
Отже доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК та відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою слід визнати необґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначеного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з такого.
Положеннями п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України встановлюють, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи фактичні обставини провадження, майновий стан підозрюваного, дані про особу ОСОБА_8 , а саме раніше не судимого, одруженого, має на утриманні дитину, маючого постійне місце проживання, який працює оперуповноваженим Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області та має спеціальне звання капітана поліції, з урахуванням характеру, обставин та наслідків інкримінованого йому кримінального правопорушення, строків тримання останнього під вартою, суд апеляційної інстанції вважає, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який дорівнює 200 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, у даному випадку буде достатнім і необхідним для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення встановлених обмежень буде достатнім фактором, що виключає зі сторони обвинувачених будь-які спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 скасувати та відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України постановити нову, якою продовжити щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , до 12 жовтня 2024 року включно.
Встановити ОСОБА_8 , заставу у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п»ять тисяч шістсот) 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_8 підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави ОСОБА_8 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_8 обов'язків до 12 жовтня 2024 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_8 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4