Провадження № 11-кп/803/2939/24 Справа № 204/9220/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 вересня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком до 12 жовтня 2024 року.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Вказує, що хоча на даний час й триває стадія допиту свідків, однак є свідки, які залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_8 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також зазначає, що вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, що свідчить про можливість вчинення обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень вразі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а тому є наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також вказує, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м'які запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, без визначенням розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу суду та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що прокурором не наведено жодного доказу в підтвердження наявності ризиків та неможливості застосування більш м»якого запобіжного заходу.
Зазначає, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв»язки, має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем мешкання не має негативних характеристик, скарг на нього не надходили.
Вказує, що протягом двох років триває судовий розгляд, по даній справі вже виносився вирок, однак він був скасований апеляційним судом і справа була направлена на новий розгляд. Однією з підстав затягування розгляду даного провадження було неможливість сторони обвинувачення доставити потерпілого та свідків для допиту в судовому засіданні. З 26.04.2024 року дане судове слідство не відбувається, стороною обвинувачення чотири місяці не доставляються свідки в судове засідання, що затягує розумні строки розгляду даного кримінального провадження, що порушує право на справедливий суд та принципи кримінально-процесуального законодавства.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може переховуватися від суду.
Доведеним є ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на даний час залишаються свідки, які ще не допитані в суді.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній є раніше судимим за аналогічний злочину.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в якому обвинувачують ОСОБА_8 , та даних про особу обвинуваченого взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування, впливу на свідків, а також можливості вчинення інших злочинів.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Зазначені ризики додатково обґрунтовується й тим, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, при цьому оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов'язком кожного громадянина.
Апеляційним судом приймаються до уваги доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв»язки, має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем мешкання не має негативних характеристик, скарг на нього не надходили, однак враховуючи встановлені обставини справи, дані доводи не є беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому не є безумовною підстава для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Також, матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Додатково, слід взяти до уваги доводи апелянта щодо тривалості розгляду справи.
За змістом ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є поведінка учасників кримінального провадження.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, зокрема складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження тощо.
Апеляційний суд наголошує на тому, що у разі очевидного зловживання учасниками судового розгляду своїми процесуальними правами, порушення порядку проведення судового засідання, суд першої інстанції має застосовувати відповідні заходи реагування, які визначені кримінальним процесуальним законом та зазначені обставини не мають бути перешкодою для проведення судового розгляду в розумні строки.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4