308/11075/24
05.09.2024 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Жук Л.Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 3 ст. 126 КУпАП, -
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №564293 від 26.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , стосовно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами від 16.04.2024 року /ВП №63668731/, 26.06.2024 року о 03 год. 18 хв. в м. Ужгороді по вул. Минайська, буд.35А, керував транспортним засобом марки «AUDI A4», номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив вимоги ст.15 Закону України «Про дорожній рух».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст.126 КУпАП як керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений.
Захисник Жук Л.Б. в судовому засіданні пояснила, що постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами від 16.04.2024 року /ВП №63668731/ ОСОБА_1 не отримував. Просила закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність встановлена за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Виходячи зі змісту та юридичного аналізу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, вчинення такого правопорушення передбачає умисну форму вини.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Під час судового розгляду встановлено, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Так, так на доведення вини ОСОБА_1 стороною обвинувачення надані протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №564293 від 26.06.2024 року, копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №564292 від 26.06.2024 року, копію постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 16.04.2024 року /ВП №63668731/; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2476824 від 26.06.2024 року, відеоматеріали.
За клопотанням сторони захисту суддею витребувані з державної виконавчої служби відомості щодо отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 16.04.2024 року /ВП №63668731/. На запит судді державна виконавча служба надала відомості, що зазначена постанова відправлена ОСОБА_1 24.04.2024 року рекомендованим листом /трекінг номер Укрпошти для відстеження 0600912560063/, однак така ОСОБА_1 не вручена та повернута до державної виконавчої служби з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 461/10610/13-ц, провадження № 14-108цс19) зазначено, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування про час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, у пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17 від 12 грудня 2018 року).
Так само і в даній справі повернення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до державної виконавчої служби з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування боржника про застосовані щодо нього обмеження.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, суддею встановлено, що в матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про доведення до його відома постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, що є обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 126 КУпАП.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».
За таких обставин вважаю, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази про доведення до відома ОСОБА_1 постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, суддя приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП суддя, -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Олена ГОЛЯНА