Справа № 308/14449/24
04 вересня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою, у якій просять встановити факт смерті гр. ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 91 рік, місце смерті: Російська Федерація, Псковська область, м. Псков, з метою подальшої реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану України та отримання свідоцтва про смерть.
Ознайомившись із матеріалами заяви приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За приписами ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві повинен міститися виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, у заяві заявники зазначають, що гр. ОСОБА_4 помер на території російської федерації, Псковської області, м. Псков, при цьому в обґрунтуванні міститься виклад обставин, що документи на підтвердження факту його смерті видані органом, який знаходиться на тимчасово окупованій території України. Також у заяві містяться лише посилання на норми закону, які регулюють встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України
Згідно п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У відповідності до ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Як роз'яснено в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, а також вказати вірну заінтересовану особу - орган РАЦСу.
Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом РАЦСу зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Отже, передумовою для звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті у певний час, має передувати звернення заявника до органу РАЦСу із заявою про реєстрацію смерті особи, після одержання відмови органу РАЦСу у реєстрації факту смерті, заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний час.
Проте, звернувшись до суду з цією заявою про встановлення факту смерті, заявниками не подано доказів на підтвердження того, що вони зверталися до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з проханням видати свідоцтво про смерть, як і не подано доказів відмови цього органу у реєстрації смерті ОСОБА_4 .
В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. зі змінами, в п.3 вказано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам заяви щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати заявнику строк, три дні, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для їх усунення.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 294, ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху.
Заявники мають право протягом строку, трьох днів, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути вказані недоліки. Якщо заявники не усунуть недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б.Шумило