Провадження № 11-сс/803/1586/24 Справа № 202/6324/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 вересня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, утриманців не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
08 серпня 2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №1204041230000749 від 11.04.2024 року, звернувся старший слідчий відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженим прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 , в якому порушувалося питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року клопотання слідчого задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на строк 35 днів, тобто до 15 вересня 2024 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування зазначає, що наведені в повідомленні про підозру обставини не підтверджуються жодними доказами, а ті докази, які є в матеріалах справи, зокрема, заява про вчинення кримінального правопорушення, протокол допиту потерпілого, протокол слідчого експерименту від 22.05.2024 року, протокол огляду оптичного носія інформації, висновок експерта №147 від 05.06.2024 року, протокол огляду оптичного диску з відеокамер спостереження, ніяким чином не підтверджують причетність ОСОБА_7 до подій про які йдеться в повідомленні про підозру.
Крім того, посилаючись на практику ЄСПЛ, вказує, що наведені стороною обвинувачення у клопотанні ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК також не підтверджуються жодними доказами, є надуманими та прокурором не обґрунтовано неможливість застосування стосовно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу. Аргументує тим, що ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду можливо запобігти застосувавши більш м'який запобіжний захід, ризик знищення, спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення втратив свою актуальність, так як речові докази вже віднайдені стороною обвинувачення та знаходяться в камерах зберігання або спеціально обладнаних майданчиках, доступу до яких ОСОБА_7 немає, ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні значно зменшився зважаючи на те, що всі підозрювані, потерпілі та свідки вже допитані та запобігти даному ризику можливо шляхом покладення на підозрюваного обов'язку утримання від спілкування з цими особами, а ризик вчинення іншого кримінального правопорушення спростовується даними, які характеризують особу підозрюваного та фактом того, що він жодного разу до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався.
Однак під час розгляду клопотання вищевказаним обставинам слідчий суддя не надав належної правової оцінки та незрозумілих причин відмовив у наданні підозрюваному можливості особисто приймати участь у судовому засіданні, тим самим здійснив упереджений формальний підхід до розгляду клопотання та порушив право підозрюваного доступу до справедливого суду.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника та підозрюваного на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та обрати щодо ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту або визначити розмір застави, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За змістом ч.3 ст.197 КПК строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини третьої, четвертої та п'ятої статті 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
ЄСПЛ стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про продовження строку дії до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень ЄСПЛ.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Мотивуючи своє рішення про задоволення клопотання слідчого та необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 на 35 днів, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність яких свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання не має, нерухомого майна не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, що дає йому змогу переховуватися у будь-якому регіоні України та спроби вчинити інший злочин аналогічної спрямованості, а також те, що підозрюваному відомі анкетні дані свідків та потерпілого, у зв'язку з чим він без будь-яких перешкод, шляхом погроз, підкупу або умовлять, зможе змусити їх давати необхідні йому показання, які будуть заважати встановленню об'єктивної істини у справі. У той-же час, ризик незаконного впливу на потерпілого обумовлений також і тим, що показання потерпілого щодо обставин вчинення злочину мають значення для кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на потерпілого у кримінальному провадженні з метою схилити його не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_7 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
З такими висновками слідчого судді погоджується й суд апеляційної інстанції.
11.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, п.п. 1,11,12 ч.2 ст.115 КК.
15.06.2024 о 16:45 годині ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 та п. 6 ч. 1 ст.615 КПК, та того-ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ст.115 КК.
17.06.2024 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 15 червня 2024 року до 13 серпня 2024 року, без визначення розміру застави.
08.07.2024 ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2024 року залишено без змін.
06.08.2024 постановою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024041230000749 від 11.04.2024 за підозрою ОСОБА_7 до трьох місяців.
З огляду на зміст клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів (а.с.1-8), колегія суддів також враховує, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 закінчувався 13 серпня 2024 року, однак, для завершення проведення досудового розслідування необхідно провести та завершити слідчі та розшукові дії, зокрема: отримати зразки голосу підозрюваного; призначити та провести експертизу відео, звукозапису; отримати висновки експертів по призначеним експертизам (судової експертизи зброї); допитати в якості свідків осіб, які були присутні при проведенні слідчих дій; прийняти рішення про зміну повідомленої підозри; провести інші слідчі дії, які будуть визнані як необхідні під час проведення досудового розслідування; виконати вимоги ст.290 КПК та надати доступ до матеріалів усім сторонам кримінального провадження; скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування у чинному кримінальному провадженні; вручити обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає правильними висновки слідчого судді, який, з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 35 днів днів, тобто до 15 вересня 2024 року, без визначення розміру застави.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою та відсутність підстав для застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не зможуть забезпечити належне виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому подальше продовження тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 не порушує його права на свободу та особисту недоторканість, справедливий суд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 5,6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Крім того, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ст.115 КК є неспроможними, оскільки при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя не встановлює обставини обґрунтованості підозри, оскільки ці обставини входять до предмету доказування лише при застосуванні запобіжного заходу, а не під час вирішення питання про його продовження, і предметом доказування у такому випадку є наявність встановлених слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська при застосуванні запобіжного заходу ризиків, які не зменшилися і не відпали.
Водночас надані стороною захисту під час апеляційного розгляду копії медичних документів щодо стану здоров'я та наявності захворювань як у самого підозрюваного ОСОБА_12 , так і його батьків, не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо необхідності продовження раніше обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому захисником не надано апеляційному суду належних документальних підтверджень, що наявні у підозрюваного хронічні захворювання перешкоджають подальшому утриманні ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора.
Отже, визначені ч.5 ст.199 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі сторона захисту, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні.
Також слідчий суддя, дотримуючись приписів ч.4 ст.183 КПК, правильно не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Разом з цим судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду були встановлені порушення стороною обвинувачення норм кримінального процесуального законодавства щодо порядку утримання підозрюваного ОСОБА_7 в установах попереднього ув'язнення, про що заявляла сторона захисту, а саме безпідставне переведення підозрюваного з ДУ “Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)» без відома та погодження зі стороною захисту.
Відповідно до положень Закону України “ Про попереднє ув'язнення “ від 30 червня 1993 року № 3352-XII, зі змінами, (далі- Закон № 3352-XII), попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України. Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
Водночас частини перша та друга статті 4 цього Закону визначають, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування взяті під варту військовослужбовці можуть триматися в окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Отже зміст наведених унормованих приписів Закону № 3352-XII вказує на те, що виправні колонії, у яких відбувають покарання особи, засуджені до позбавлення волі і щодо яких вироки суду набрали законної сили, не входять до переліку установ для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою.
Окрім того слід зазначити, що відповідно до положень статей 6, 9, 12 та 22 Закону №3352-XII особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Особи, взяті під варту, мають, зокрема, право на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
Особі, взятій під варту, гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, захисником (захисниками), який (які) представляють особу в Міжнародному кримінальному суді, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - своїм (своїми) законним представником (законними представниками).
При цьому Законом № 3352-XII визначено, що нагляд за додержанням законів у місцях попереднього ув'язнення здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Суд апеляційної інстнації не приймає аргументи прокурора ОСОБА_6 про те, що підозрюваний ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження був переведений з ДУ “Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)» на підставі існуючої постанови прокурора згідно Закону України “ Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993року № 3782-XII, зі змінами, оскільки вжиття таких заходів без відома та погодження зі стороною захисту у даному випадку є порушенням прав підозрюваного, визначених пунктами “б», "в" і “г» частини першої статті 5 цього Закону, зокрема, знати про застосування щодо нього заходів безпеки та вимагати від слідчого, дізнавача, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів, а також оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурору або до суду.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду констатує, що у даному кримінальному провадженні переведення підозрюваного ОСОБА_7 , щодо якого під час досудового розслідування судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з ДУ “Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)» без відома та погодження зі стороною захисту, є порушенням реалізації його права на захист, у тому числі конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, та сторона захисту має процесуальне право на звернення з відповідними скаргами у визначений законом спосіб. Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року є законною, обґрунтованою, вмотивованою і відповідає вимогам ст.370 КПК, та відсутні підстави для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 на строк 35 днів, тобто до 15 вересня 2024 року, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4